Утилізація ТПВ: від України до Швейцарії

Втім, у загальному екологічна ситуація в країні покращилася мало, оскільки у звіті Держстату не було враховано накопичення відходів за відповідний період на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції. Та і виглядає в порівнянні з іншими країнами вкрай сумно. Зауважимо, за інформацією Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, у 2014 році в Україні було перероблено та утилізовано близько 4,2% побутових відходів, з них: 1,7 % спалено, а 2,5% побутових відходів потрапило на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні заводи. Водночас у провідних європейських країнах (Данія, Швеція, Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Австрія) захороненню підлягає менше 5% твердих побутових відходів, 35% - перероблюється; 15% йде на компостування та отримання біогазу, а залишки твердих побутових відходів в обсязі 50% в більшості ведучих країн потрапляє на спалювання.

 

Пояснюється це просто. Наразі в Україні лише у 496 населених пунктах на прибудинковій території встановлені контейнери для роздільного збору побутових відходів населенням. Кількість діючих сортувальних ліній на полігонах – 21, у 14 населених пунктах будуються. Кількість заводів з переробки побутових відходів – 1 (м. Рівне – цементний завод). Кількість сміттєспалювальних заводів – 1 (Київ); сміттєспалювальні установки – 3 (Люботин, Харків). Система вилучення біогазу влаштована на 9 полігонах. Число перевантажених сміттєзвалищ 960 одиниць,  а таких, що  не відповідають нормам екологічної безпеки – 1138. 

 

До того ж, питання поводження з відходами досі залишаються неврегульованим на законодавчому рівні. Як повідомляла «У.К.» раніше, з початку року під куполом Верховної Ради свого розгляду чекають відразу три законопроекти щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з побутовими відходами - №1439, №1742 і №1742-1. 

Читайте також: До проблем з ТПВ ніяк не прийдуть європейські рішення

 

Метою першого (№1439), згідно з пояснювальною запискою, є приведення у відповідність положень Закону Україну «Про відходи» з міжнародними стандартами та документами, які регулюють відносини у зазначеній сфері, зокрема із Рамковою директивою Європейського Союзу 91/156/ЄЕС, Конституцією України та іншими законодавчими актами. Зокрема, проектом пропонується залучення до процесу збирання та перевезення побутових відходів усіх суб’єктів господарювання у сфері поводження з відходами, а також передбачається можливість мешканців багатоквартирних та приватних будинків самостійно визначати виконавця послуг з вивезення побутових відходів.

 

Другий (№1742) передбачає комплексне врегулювання питання поводження з побутовими відходами, удосконалення механізмів державного регулювання, підвищення ефективності дії законів України, усунення виявлених недосконалостей правового регулювання у цій сфері. Тож, ним пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про відходи», «Про житлово-комунальні послуги», «Про здійснення державних закупівель», «Про державно-приватне партнерство», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та «Про природні монополії». При цьому особлива увага приділяється виокремленню сортування та переробки в процесі поводження з відходами, а також встановленню штрафів за ухиляння від укладення договору на надання відповідних послуг.

 

Третій (№1742-1) відрізняється головним чином від попередніх документів тим, що спрямований на розвиток поводження з побутовими відходами на місцях. Зокрема, ним посилюється можливість місцевих органів самоврядування здійснювати контроль у сфері поводження з ТПВ, організувати та управляти системою поводження з побутовими відходами, а також залучати до ринку поводження з ТПВ інвесторів.

 

Примітно, у парламенті було також зареєстровано проект Закону щодо посилення адміністративної відповідальності за порушення вимог щодо поводження з відходами та благоустрою територій, але його наприкінці травня було надано на заміну.

 

 

Оптимізму додає той факт, що колись подібна ситуація була навіть у Швейцарії – країні, котра наразі вважається однією з найчистіших у Європі. У 80-х роках швейцарці задихалися від власного сміття, виробничих і сільськогосподарських забруднень. На відносно незначній території країни виростали все нові і нові сміттєзвалища. Але кризу вдалося подолати, зокрема за допомогою нової екологічної політики, яка ґрунтувалася на двох китах – державній підтримці та активній участі громадськості.

 

Так, з 2000 року у Швейцарії повністю заборонили організацію звалищ. Враховуючи нестачу придатної землі, залишалося або переробляти сміття, або спалювати його.

 

Для втілення ідеї тотальної утилізації відходів швейцарці запровадили систему екологічного оподаткування. Зважаючи на те, що країна децентралізована, більшість податків зводяться до компетенції місцевих органів, тому населення саме бачить, за що платить, і нерідко може вимагати підвищення податку.

 

Окрім цього, була розроблена (і постійно вдосконалюється) система маркування сміття. Швейцарці окремо викидають біле, зелене та коричневе скло, електроприбори та домашнью техніки, будівельне сміття, бляшанки, трупи тварин та рослинні масла, тощо. Якщо хтось не бажає цього робити, він може купити у фірми, яка вивозить сміття, спеціальний пакет, куди кидатиме усе під ряд. А ось порушників цього правила чекають штрафи, і сховатися їм навряд удасться, адже у країні працює спеціальна сміттєва поліція.

 

Звісна річ, при цьому велику роль має громадська свідомість. У Швейцарії поводитися з відходами та правильно їх утилізовувати вчать зі шкільної лави. Нерідко діти пишуть контрольні з завданнями на кшталт «куди треба викидати пінопласт», чи «як вигулювати собаку». 

 

Організацією збору та переробкою сміття в країні займаються приватні компанії. Вони допомогли Швейцарії за досить короткий період стати одним із лідерів із утилізації сміття в Європі. Наразі в країні працює більше 30 сміттєспалювальних заводів і більше 30 переробних компаній. Їх потужностей вистачає також для надання послуг із переробки відходів сусіднім країнам. До прикладу, Італії.

 

На сьогодні Швейцарія переробляє вже понад 50% сміття і посідає 4 місце в Європі за цим показником. При цьому за окремими групами сміття ця цифра може досягати 80%.

 

З огляду на економічну кризу, Україні навряд чи вдасться збільшити державну підтримку у сфері поводження з відходами. Але переглянути законодавчу базу парламентарі в силах, як і в силі кожен українець змінити своє ставлення до утилізації ТПВ.