Арешт рахунків підприємств теплокомуненерго: аналіз ситуації

Відповідно до положень вказаного Закону участь підприємства ТКЕ в Процедурі надавала певні гарантії, зокрема на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу в процедурі погашення заборгованості підлягали зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості. Тобто, такі заходи, як арешт рахунків, які застосовуються тепер, раніше були заборонені.

 

 

 

За розрахунками розробників змін до Закону внаслідок його введення в дію покращиться дисципліна розрахунків за використаний природний газ, але на практиці це стало інструментом шантажу з боку постачальної організації (НАК «Нафтогаз») для підприємств ТКЕ.

 

Також нібито з метою покращання системи розрахунків за спожитий газ застосовується система поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів (ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»). Проте в Закон не внесено детального аналізу причин порушення строків фінансових розрахунків підприємствами ТКЕ, зокрема несвоєчасного виділення їм коштів із бюджету на компенсацію вартості природного газу для деяких споживачів.

 

Тобто, вирішення проблеми своєчасних розрахунків за природний газ знаходилось не стільки в площині прийняття змін до існуючих законів, а в першу чергу – у сфері виконання відповідних приписів вже діючих нормативних актів, у тому числі щодо виконання Державою своїх зобов’язань по перерахунку компенсаторних грошей підприємствам ТКЕ.

 

 

Пункт 15 ч. 1 ст. 37 Закону «Про виконавче провадження» передбачав зупинення виконавчого провадження при умові внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

 

Наведеними змінами посилені процедури стягнення заборгованості, а головне – передбачено призупинення з 1 липня 2015 року дії мораторію на виконавче провадження та примусове стягнення заборгованості з підприємств ТКЕ.

 

Внаслідок чого в різних судах з’явились позови про стягнення заборгованості з підприємств ТКЕ, які загалом вже задоволені і передані на виконання до ДВС, яка у свою чергу не розуміючи всіх тонкощів діяльності таких організацій підготовки до опалювального сезону накладає арешти на рахунки, блокуючи тим самим таку підготовку.

 

 

Між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Київенерго» 25.02.2014  укладено договір купівлі-продажу природного газу № 203/14-ПР.

 

У пункті 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного, за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві акти приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних, розрахунків між сторонами.

 

ПАТ «Київенерго» розрахувалося за отриманий природний газ частково, заборгованість за договором,  становила 344,93 млн грн.

 

НАК «Нафтогаз» через прокуратуру звернулось до суду за стягненням: 344,9 млн грн основного боргу, пені – 146,97 млн грн, штрафу – 46,37 млн грн, 3% річних – 8,45 млн грн та інфляційних втрат –  263,6 млн грн.

 

У грудні 2015 року ПАТ «Київенерго» погасила 209,07 млн грн основного боргу.

 

Згідно з додатковою Постановою Вищого Господарського Суду України  від 18 липня 2016 року у справі № 910/17962/15 щодо стягнення на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» грошових коштів, ПАТ «Київенерго» повинно погасити:

 

1) пені – 80,7 млн грн;

 

2) 3% річних – 5,16 млн грн;

 

3) інфляційних втрат – 144,36 млн грн;

 

4) 7% штрафу – 29,43 млн грн.

 

Як вбачається з наведеного прикладу заборгованість за поставлений природний газ як за товар у підсумку стає меншою за нараховані штрафні санкції, як наслідок, блокується робота підприємств ТКЕ через виконавчі провадження та арешти рахунків. Хоча вказані суми штрафних санкцій стають надприбутками НАК «Нафтогаз».

 

На повноту розрахунків за договором мали суттєвий вплив вимоги низки спеціальних нормативно-правових актів, якими встановлюється:

 

Порядок нарахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20);

 

Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства палива та енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688;

 

Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 375).

 

Причини затримок розрахунків енергокомпаній за газ знаходяться в площині регулювання галузі, основні з них:

 

– несвоєчасна компенсація різниці в тарифах;

 

– затримки фінансування держбюджетом пільг і субсидій;

 

– незбалансована нормативна база щодо розрахунків за газ, тепло- і електроенергію;

 

– борги всіх категорій споживачів за спожите тепло та електрику;

 

– відсутність дзеркального джерела погашення газових штрафних санкцій.

 

Таким чином, отримуємо ситуацію, коли робота підприємств ТКЕ блокується навіть не зі старих боргів за природний газ, а з підстав невиплати додаткових платежів – фінансових санкцій, дзеркальне джерело погашення яких у підприємств відсутнє.

 

Уряд у ситуацію не втручається, оскільки він і був ініціатором усіх цих юридичних законодавчих новел, описаних вище.

 

Все, що відбувається наразі в теплогенеруючий галузі показує, що індикатором діяльності Кабінету Міністрів України перед іноземними кредиторами та бенефіціарами влади є стан платіжного балансу НАК «Нафтогаз» (про що і говорилось в Угоді про співпрацю з МВФ), а не стале функціонування та розвиток цілої галузі країни.

 

 

За період застосування розподілу коштів між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та НАК «Нафтогаз України» за алгоритмами, що встановлюються НКРЕКП відповідно до Постанови КМУ від 18.06.14 № 217 склалася ситуація, коли з обігового капіталу ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» постійно вилучаються додаткові обігові кошти на користь НАК «Нафтогаз України».

 

Також вказані законодавчі новели не передбачають ніякої допомоги підприємствам ТКЕ для поповнення обігових коштів, механізмів для стягнення заборгованості перед такими підприємствами не додалося, що призвело до вищезазначеної ситуації.

 

Станом на 01.01.2015 борги перед ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» за теплову енергію становили 1,7 млрд грн, а борги перед НАК «Нафтогаз України» за газ становили 618,2 млн грн, тобто у тричі менше.

 

Станом на 01.01.2016 борги перед ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» за теплову енергію становили вже 2,5 млрд грн, в т. ч. 1,9  млрд грн борги за теплову енергію та 581,2 млн грн не компенсована різниця в тарифах на теплову енергію за минулі роки, а борги перед НАК «Нафтогаз України» за газ становили лише 671,0 млн грн.

 

Станом на 01.07.2016 борги перед ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» за теплову енергію становили 2,3 млрд грн, в т. ч. 1,7 млрд грн борги за теплову енергію  та 581,2 млн грн не компенсована різниця в тарифах на теплову енергію за минулі роки, а борги перед НАК «Нафтогаз України» за газ становили лише 553,3 млн грн.

 

Таким чином склалась ситуація, коли заборгованість ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» за газ зменшується, а рівень заборгованості споживачів теплової енергію зростає. І додаткових інструментів для стягнення у підприємств ТКЕ у відмінності від НАК «НАФТОГАЗ» не з’явилось.

 

 

 

Відтак маємо ситуацію із блокуванням роботи ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», оскільки банківські рахунки за позовами НАК «Нафтогаз України» по стягненню навіть не основної заборгованості, а штрафних і інших санкцій, заблоковані.

 

Станом на 01.07.16 НАК «Нафтогаз України» направив позови на стягнення штрафних санкцій на загальну суму 1,9 млрд грн. Крім цього, у липні 2016 відкрито додатково ще два виконавчих провадження про стягнення на користь НАК «Нафтогаз України» 84,4 млн грн за природний газ, спожитий для виробництва теплової енергії.

 

Загальна сума позовів, які набули чинність за рішеннями Господарських судів України, станом на 01.07.16 становить 488 млн грн.

 

Державна виконавча служба України з лютого 2016 року продовжує арешти банківських рахунків ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», та в примусовому порядку вже списала за позовами НАК «Нафтогаз України» штрафні санкції на суму                        51 млн грн, що становить 53 % інвестиційної програми, затвердженої НКРЕКП для Київських ТЕЦ ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» на 2016 рік.

 

 

- прийняті судові рішення, які вступили в законну силу на користь

НАК «Нафтогаз України» – 465,5 млн грн;

- на розгляді в судах різних інстанцій 6 позовних заяв про стягнення1,2 млрд грн санкцій нарахованих за прострочення платежів за природний газ.

 

Стягнення у державній виконавчій службі станом на 15.07.2016:

 

- відкриті виконавчі провадження з примусового стягнення – 488 млн грн;

примусово списано виконавчою службою з рахунків КИЇВЕНЕРГО – 53 млн грн;

- залишок не стягнутих коштів в державній виконавчій службі –438,7 млн грн;

- арештовані кошти на рахунках КИЇВЕНЕРГО в межах примусових стягнень на суму 336 млн грн.

 

Для поновлення нормальної роботи ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та забезпечення підготовки до опалювального сезону 2016/2017 років необхідно негайно зняти арешт з усіх поточних рахунків теплопостачальних організацій, які були накладені в результаті застосування штрафних санкцій Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України».

 

 

Станом на 2 серпня 2016 сумарна заборгованість підприємств ТКЕ, ТЕЦ та прямих промислових споживачів перед НАК «Нафтогаз України» складає близько 20,7 млрд грн, при чому НАК на власній офіційній сторінці вказує суму заборгованості загалом, не публікуючи її структури. Внаслідок такої ситуації складається враження, що сума заборгованості – є виключно заборгованістю за використаний природній газ. Проте, з вказаної суми боргу майже 11 млрд грн (або 50%) складає обсяг нарахованих штрафів та пені, джерела погашення яких у підприємств ТКЕ, ТЕЦ відсутні (http://economics.unian.ua/energetics/1363988-rahunki-kijivenergo-zaareshtuvali-cherez-shtrafni-sanktsiji-naftogazu.html).

 

Борг підприємств ТКЕ та ТЕЦ за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, становить близько 85% від загальної суми заборгованості, борг ТЕЦ за природний газ, використаний у виробництві електроенергії – близько 10%, борг прямих промислових споживачів – близько 5%.

 

Сумарна прострочена заборгованість перед НАК «Нафтогаз України» підприємств ТКЕ та ТЕЦ за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, складає близько 17,6 млрд грн, з них за 2016 рік – 2,3 млрд грн. За минулий тиждень заборгованість зменшилась на 186 млн грн (1%).

 

Найбільша сумарна прострочена заборгованість за використаний газ в цій категорії накопичена у підприємств ТКЕ і ТЕЦ Донецької – 5,5 млрд грн, Дніпропетровської - 4,1 млрд грн, Харківської - 1,1 млрд грн, Луганської - 1 млрд грн областей та АР Крим - 0,9 млрд грн.

 

Середній поточний рівень розрахунків у 2016 рік за природний газ для виробництва теплової енергії складає 84%.

 

Найнижчі показники за рівнем розрахунків у підприємств Донецької (40%) та Тернопільської (46%) областей.

 

Найвищий рівень розрахунків по цій категорії споживачів досягнуто у підприємств ТКЕ і ТЕЦ Рівненської (100%), Закарпатської (100%), Чернівецької (96%) областей та м. Києва (97%).

 

 

З близько 380 промислових підприємств, яким Нафтогаз постачає або постачав газ, значну прострочену заборгованість мають 16 споживачів.

 

З них найбільша сумарна заборгованість залишається у наступних підприємств:

 

ПАТ Лисичанський склозавод «Пролетарій» – 518 млн грн;

 

ПАТ Алчевський металургійний комбінат – 240 млн грн;

 

ПАТ Енергомашспецсталь – 174 млн грн.

 

 

Крім того, треба розглянути ситуацію із заборгованістю Держави по субсидіях перед ТКЕ. Загальна сума заборгованість бюджетів перед організаціями, що надають домогосподарствам житлово-комунальні послуги на кінець червня 2016 року складала понад 25 млрд грн.

 

 

 

Тобто ситуація парадоксальна: державна компанія стягує через прокуратуру (остання в інтересах НАК «Нафтогаз» подає позови по стягненню заборгованості) кошти на свої рахунки, у свою чергу Держава не розраховується з підприємствами ТКЕ за своїми зобов’язаннями (субсідіями), і прокуратура у цю ситуація не втручається, хоча від нормальної діяльності вказаних підприємств залежить благополуччя та здоров’я людей.

 

 

Катастрофічну ситуацію, що склалась, може вирішити прийнятий Верховною Радою Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб’єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення», який через механізм списання та накладання мораторію на нарахування штрафних санкцій, що виникли в наслідок несвоєчасних розрахунків з державного бюджету по різниці в тарифах та пільгам і субсидіям, оперативно розблокує роботу ТКЕ та дозволить в стислі строки, що залишились до нового опалювального сезону, встигнути підготувати теплове господарство країни до зими. Тому прийняття законопроекту вбачається вкрай необхідним як проміжний і негайно потрібний захід.

 

Так, ст. 2 Закону встановлюється мораторій на нарахування та стягнення із суб’єктів господарювання (тепло- водопостачання) неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних за невиконання чи неналежне виконання такими суб’єктами господарювання зобов’язань з оплати використаного природного газу та послуг з його транспортування та/або електричної енергії.

 

Згідно ст. 3 Закону підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи з примусового виконання рішень у частині стягнення заборгованості, визначеної у статті 2 цього Закону, на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги. На період зупинення виконавчого провадження на суму заборгованості, визначеної статтею 2 цього Закону, арешт, накладений у межах такого виконавчого провадження, на майно, кошти та інші цінності боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішень;

 

Відповідно до ст. 4 дія мораторію припиняється з дня фактичного отримання суб’єктом господарювання у повному обсязі відшкодування різниці в тарифах та невідшкодованих витрат, за умови встановлення регулюючим органом тарифу, що відповідає економічно обґрунтованим витратам на виробництво/надання теплової енергії та комунальних послуг.

 

У свою чергу Кабінету Міністрів України необхідно у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом встановити порядок погашення, списання непогашених сум неустойки (штраф, пеня), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішень судів або були нараховані на заборгованість суб’єктів господарювання за електричну енергію не сплачених на день набрання чинності Законом, у тому числі за правочинами, що передбачають заміну кредитора зі стягнення цих сум, які підпадають під умови, визначені Законом, та мають бути відшкодовані з державного або місцевих бюджетів відповідно до причин утворення заборгованості.

 

Також необхідно вжити заходів щодо відшкодування суб’єктам господарювання в повному обсязі різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво комунальних послуг, для яких ціни/тарифи були встановлені органами державної влади чи органами місцевого самоврядування нижчими за розмір економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг.

 

Таким чином, набрання чинності Законом розв’яже загрозливу ситуацію із нормальним функціонуванням підприємств ТКЕ.

 

Але, Президент України 11 серпня 2016р. наклав вето на вказаний Закон та повернув його зі своїми пропозиціями.

 

У пропозиціях вказано, що реалізація мораторію, передбаченого Законом, на думку Президента може призвести до погіршення ситуації на оптовому ринку електричної енергії та ринку природного газу, укорінення практики несвоєчасної або не в повному обсязі оплати за одержані товари і послуги. За станом на 10 липня 2016 року заборгованість суб’єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, за спожитий природний газ перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» становить 20,3 мільярда гривень. Проте, як вже вказане вище, половина цієї суми є «надприбутками компанії» у вигляді штрафних санкцій, тому вказане не є аргументом для відхилення Закону.

 

Крім того, парадоксальним є те, що Президент погоджується з тим, що виконання Закону дасть змогу забезпечити подальшу роботу суб’єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, але не може погодитися із запропонованим способом урегулювання проблемних питань діяльності суб’єктів господарювання у цих сферах та пропонує Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб’єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» відхилити. Іншого виходу з ситуації щодо блокування роботи підприємств ТКЕ він не пропонує.

 

Відповіддю на такі дії Президента може бути лист Представництва МВФ в Україні від 12 липня 2016 року, у якому говориться про те, що прийняття (фактично вже підписання Президентом, оскільки парламентарі свою роботу щодо голосування зробили) Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб’єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» підриває дію Закону № 423.

 

Тобто МВФ говорить про те, що Закон, завдяки якому заблоковано роботу ТКЕ правильний, а направлений на нормальну роботу таких підприємств, категорично «зовнішніх» наглядачів не влаштовує. У листі наголошується, що Закон № 423 призвів до платіжної дисципліни та фінансового оздоровлення, хоча його наслідки абсолютно протилежні – функціонування підприємств ТКЕ практично заблоковано.

 

 

1. Місцева влада дуже обмежена у свої повноваженнях щодо впливу на центральні органи влади. Тому всім міським радам, як органам, які представляють та захищають інтереси територіальних громад, необхідно негайно прийняти на сесії звернення до Верховної Ради України з проханням подолати вето Президента та прийняти Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб’єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення»

2. Паралельно з цим необхідно якнайшвидше зняти арешт з рахунків енергокомпаній. Для цього можливо застосувати розстрочку виконання рішення (ст. 83 ГПК України, ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження»). Розгляд заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду може відбуватись і після прийняття рішення.

3. Забезпечити своєчасне фінансування держбюджетом призначених пільг та субсидій та не допускати їх затримки у подальшому.

4. Крім того, на законодавчому рівні необхідно відновити інструменти захисту підприємств ТКЕ шляхом внесення змін до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23 червня 2005 року № 2711-IV, а саме: у пункті 3.4 статті 3 речення «Процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 вересня 2015 року» замінити на «Процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 вересня 2017 року»;

 

у абзаці шостому пункту 3.7 статті 3 речення «На строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року» замінити на «На строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 червня 2016 року».