Боротьба за гуртожитки у розпалі

Новини по темі

28 Березня 2024 p. 10:05
З 1 квітня завезти гуманітарну допомогу буде можливо лише з використанням онлайн-системи  

15 Березня 2024 p. 11:13
Тепер платники податків можуть взаємодіяти з ДПС у режимі відеоконференції  

26 Лютого 2024 p. 11:45
Депутати узаконили онлайн спілкування платників із податковою  

Комітет Верховної Ради з питань будівництва, містобудування та житлово-комунального господарства і регіональної політики, відзвітував про отримання проекту рекомендацій за результатами парламентських слухань про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків. Це означає, що ще до жовтневих виборів у ВР депутати можуть почути «глас народу», який живе в казенних «метрах» не один десяток років, і хоча б затвердити план заходів з врегулювання ситуації з приватизацією гуртожитків, а в ідеалі - навіть прийняти закон - другий. Наприклад, про продовження мораторію на продаж будівель гуртожитків, які підпадають під дію Закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», або розширення дії закону.

Будівлі «тануть» на очах

За даними Держстату, на початок 2014 року в Україні налічувалося 9486 гуртожитків: 7306 в містах і 2180 у сільській місцевості. Їх кількість зменшується з кожним роком: у 2009 році Держстат нарахував 10181 гуртожитків, у 2011 році - 9794, а в 2013 році - 9561. Тобто за останні 5 років Україна «втратила» майже 700 гуртожитків. Відмітна особливість «гуртожитської» статистики - зменшення кількості гуртожитків, які перебувають у приватній власності. Саме гуртожитки приватної форми власності та їх мешканці сьогодні є «бідними родичами» житлового фонду: прав на приватизацію житлових приміщень жителі більшості таких гуртожитків позбавлені.

На зорі приватизації багато гуртожитки були включені до статутних фондів підприємств, - закон цього не забороняв. Значна частина цих гуртожитків згодом була продана новим власникам. Жителі таких гуртожитків прав на власний кут - приватизацію, - не мають зовсім. Вони знаходяться поза межами регулювання Закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Мешканці гуртожитків, переданих до статутних фондів підприємств, права мають символічні. У комунальну власність такі гуртожитки можуть бути передані лише за доброї волі власника і з виплатою компенсації. На практиці ця норма буксує, власники не мають бажання розлучатися зі своїм майном. До того ж, грошей на виплату компенсацій ні в державному, ні в місцевих бюджетах немає. Як наслідок, мешканці гуртожитків, яких передали новим власникам разом з гуртожитками, що мають статус «кріпаків» - працюють без права на отримання власного житла, так як діючий закон дозволяє приватизувати приміщення лише у гуртожитках комунальної власності.

За що компенсація?

«Сама плачевна ситуація в гуртожитках, які включені до статутних фондів підприємств, - заявив на слуханнях голова Комітету захисту мешканців гуртожитків України Микола Палаш. - Станом на березень 2011 року, в статутні капітали були включені 1111 гуртожитків. На сьогодні, за даними Фонду державного майна, їх залишилося 654. Більше половини гуртожитків невідомо куди поділися. Не всі гуртожитки, які були включені до статутних капіталів підприємств, використовуються за призначенням, часто власники здають їх в оренду, а люди, які роками там живуть і вже мають великі родини, на жаль, жодним законом не захищені».

Читайте також:  Відчуження гуртожитків візьме відстрочку

І подібних емоційних заяв на «гуртожитських» дебатах прозвучало багато. «Ми вимагаємо безоплатної передачі в комунальну власність гуртожитків, які включено до статутних капіталів. По-перше, тому що у держави грошей немає. По-друге, компенсація власникам - це зволікання і ще одна хитрість, щоб не дати волі людям і відкласти їхнє звільнення на невизначений термін. І головне: ці гуртожитки побудовані в радянські часи за рахунок держави, за загальнонародні гроші», - пояснила член Асоціації мешканців гуртожитків України Ольга Коник.

«Через недосконалість українського законодавства такі гуртожитки приватизували, по суті, разом з людьми, а згодом передали в статутні капітали інших підприємств або провели відчуження іншим способом, - констатує народний депутат Ігор Васюник. - Мешканці гуртожитків не захищені законодавством: вони не можуть приватизувати своє житло, не можуть прописати своїх дітей, власник може викинути їх на вулицю в будь-який момент продати їхнє житло. Передати такі гуртожитки на баланс міста неможливо, тому що вони не підпадають під дію законів «Про забезпечення реалізації житлових прав гуртожитків» та «Про Загальнодержавну цільову програму передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2012-2015 роки».

Як би приватизація

Право на власне житло мешканці гуртожитків отримали лише на вісімнадцятому році незалежності України. Блокуюча норма Закону «Про приватизацію державного житлового фонду», яка забороняла приватизувати кімнати в гуртожитках», була скасована лише 1 січня 2009 року, після вступу в силу Закону №500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Закон надав право на приватизацію приміщень у гуртожитках громадянам, які не мають власного житла, на законних підставах проживають у гуртожитках та зареєстровані в них більше 5 років. За даними Мінрегіону, під дію «гуртожитського» закону підпадає 3372 гуртожитку різної форми власності, в яких проживає близько 450 тисяч чоловік. Але все це теорія.

На практиці, незважаючи на те, що з 2012 року в Україні реалізується Загальнодержавна програма, якою передбачена передача у комунальну власність 1058 гуртожитків до 2016 року з їх подальшою приватизацією, власниками житла вдалося стати лише жителям 167 гуртожитків - приватизовано лише 10% гуртожитків, переданих у комунальну власність. Правда, за 1539 комунальних гуртожитках місцевою владою прийнято рішення про приватизацію. Але скільки часу це займе нікому не відомо.

«Основним недоліком чинного законодавства є його декларативність, - підкреслив на слуханнях член ради ВГО «Спілка захисту конституційних прав мешканців гуртожитків, квартиронаймачів, орендарів, власників житла, користувачів комунальних послуг» Олександр Дядюк. - Створюється враження, що воно приймалося перед виборами, щоб сподобатися людям. У законодавстві визначено: так, ти маєш право, але механізмів реалізації цього права немає. Елементарний випадок. Сьогодні в Києві основний камінь спотикання при передачі гуртожитків, навіть якщо власник згоден передати їх у комунальну власність, - позиція «Київенерго» і «Київводоканалу», які не приймають мережі. І неможливо передати. Виходить, за Жванецьким: право маєш, але не можеш».

Читайте також: Мешканцям гуртожитків уточнять права

Перешкод на шляху приватизації гуртожитків багато: у багатьох мешканців гуртожитків немає ордерів, гуртожитки не мають необхідної містобудівної документації на проведення капітальних ремонтів за передачу державних гуртожитків у комунальну власність немає коштів, люди в гуртожитках проживають в нежитлових приміщеннях і за строковими договорами - як звичайні орендарі. Все це значно ускладнює або зовсім робить приватизацію неможливою.

Хоча головною проблемою є те, що вже третій десяток років українські гуртожитки, як і їхні мешканці знаходяться в Задзеркаллі. Так, Типове положення про гуртожитки досі наказує працівникам і громадянам, які проживають у гуртожитках, поважати правила соціалістичного співжиття і брати участь в ідейно-політичному, трудовому та моральному вихованні. А все тому, що за 23 роки Кабмін не знайшов вільної хвилинки» для заміни положення, прийнятого в 1986 році, новим. Страждають через це в першу чергу мешканці гуртожитків, так як нормативи радянської епохи у вирішенні спорів з власниками житла для всіх» частіше стають перешкодою, а не підмогою.

«Якщо говорити про фінансування програми: це було просто знущання, - резюмував на парламентських слуханнях Ігор Васюник. - Програмою передбачалося виділення 249 млн грн у 2012 році, але в бюджеті було передбачено 60 млн грн, а виділено 2,5 млн грн. Крім того, що було недостатнє фінансування, держава ще заборгувало 1,5 млн грн мешканцям гуртожитків, які за свій рахунок виконали ремонт в своїх приміщеннях. У 2013-2014 роках взагалі нічого не виділялося. Якщо кошторис всієї Загальнодержавної цільової програми становить 1,2 млрд грн, на утримання Адміністрації Президента на рік потрібно 1, 274 млрд грн».

Тому, сотня рекомендацій, сформульованих за результатами парламентських слухань - зовсім не багато.

Мрії, мрії...

Найрадикальніша рекомендація в проекті «гуртожитської» постанови Верховної Ради - внести в законодавство норму про те, що всі гуртожитки, передані свого часу в статутні фонди підприємств, що передаються у комунальну власність в обов'язковому порядку і безкоштовно, а не за згодою власників і з виплатою компенсації, як зараз. Крім цього, ВР рекомендується продовжити мораторій на продаж гуртожитків до 2020 року (як і Загальнодержавну цільову програму). Цілий ряд рекомендацій адресований Кабміну: до кінця року укласти з усіма мешканцями гуртожитків, на яких поширюється дія Закону №500-VI, договору безстрокового найму приміщень. Мешканцям гуртожитків, які не мають ордерів - видати ордери; радянське Примірне положення про гуртожитки замінити новим; затвердити порядок відшкодування мешканцям гуртожитків витрат на ремонти, які вони проводять за свій рахунок і т. п.

На жаль, шансів на те, що депутати звернуть свої погляди на проблеми гуртожитків і приймуть запропонований проект постанови, зовсім небагато. Ймовірність практичного виконання навіть десятої частини рекомендацій - ще менше. Але краще один шанс із ста, ніж зовсім нічого - адже для кількох сотень тисяч людей - це надія на отримання власного житла.