Як бачимо, сьогодні виконавча влада після заяв Президента «серйозно» взялась за «реформування» ЖКГ країни. Коло питань, які намагаються вирішувати в Кабміні, достатньо широке: від методики розрахунку тарифів до створення і функціонування ОСББ. На Вашу думку, які першочергові завдання може і повинен вирішувати уряд у найкоротші терміни, щоб населення відчуло, позитивні зміни в галузі?
У мене немає жодних підстав бути настільки оптимістичним і говорити, що уряд нібито за щось взявся. Я не бачу жодних конкретних кроків, які б засвідчили, що почалось вирішення проблем у житлово-комунальному господарстві. Чергова обіцянка, яка прозвучала з вуст прем’єр-міністра про те, що до 1 вересня буде створена Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг, для мене особисто ні про що не говорить. Я не побачив положення про цей орган центральної виконавчої влади; я не бачу указу Президента, яким би було затверджене це положення; я не бачу указу Президента про призначення керівника цієї установи… І нарешті – я не бачу дій керівника цієї установи, які б дали можливість з полегшенням зітхнути і сказати: «Ну нарешті, крига скресла». Тому моя позиція проста – давайте почекаємо реальних дій і давайте будемо менше звертати увагу на пустопорожні обіцянки. На жаль, оптимізму відносно того, що почалась якась робота, я не поділяю.
Тому першочерговим завданням мають бути не заяви та імітація бурхливої діяльності із зняттям міністра та його заступника, а спокійна планомірна робота в галузі ЖКГ, яку має забезпечити Нацкомісія з регулювання ринку комунальних послуг. Зараз потрібно розробити положення про цей орган центральної виконавчої влади, прописати його функції. Це положення має бути затверджене указом Президента. Далі потрібно оголосити конкурс на заміщення вакантної посади керівника Нацкомісії, прописати його права і обов’язки, призначити людину і після цього зробити найголовніше – затвердити методику оцінки тарифів на ЖКП. Тільки після цього можна буде говорити, що у нас з’явився шанс на врегулювання ситуації у житлово-комунальному господарстві. Зараз ніякого шансу, ніякого світла в кінці тунелю не видно.
У зв’язку з останніми подіями – Ваш прогноз: що чекає на галузь ЖКГ до кінця року? Які ключові зміни відбудуться?
З упевненістю можу сказати, що найближчим часом у режимі ручного управління відбуватимуться спроби точково вирішити проблеми житлово-комунального господарства з прицілом на наступні парламентські вибори. Фактично йтиме підготовка виборчих округів для голосування за конкретних, уже наперед визначених кандидатів у мажоритарних округах. Саме під них будуть виділятися кошти та виконуватися якісь роботи у галузі ЖКГ. На мою думку, саме для таких цілей у середу, 14 червня, були внесені зміни до державного бюджету.
Так, показовим є виділення 155 млн грн на будівництво очисних споруд в Одесі, 20 млн грн – для Феодосії, 54 млн грн – на реконструкцію парку у Донецьку. Ще 400 млн грн на реконструкцію каналізаційних мереж на свій розгляд розподілятиме Мінрегіонбуд, тобто куди «треба буде» – туди Міністерство гроші і виділить. Крім того, Кабінет міністрів відписав собі в ручне управління 1,7 млрд грн, в тому числі, на вирішення проблем з комунальним господарством. Але ще раз кажу – це будуть точкові, адресні, в ручному режимі реалізовані проекти під вибори 2012 року.
Чи буде створена і чи запрацює все-таки Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг до осені, як обіцяють в уряді? Після її створення щось реально зміниться? Які дійсні причини того, що вона так і не запрацювала за останній рік?
Реальна причина одна – нерозуміння того, в якому напрямку рухатись далі. Доки не буде такого розуміння у Президента, у прем’єр-міністра, доки вони не зможуть сформулювати завдання для Нацкомісії, доти цей орган взагалі не потрібний. Він небезпечний без такого розуміння. Тобто вони повинні самі спершу зрозуміти, чого хочуть, а після цього з допомогою Національної комісії реалізовувати державну політику в цій галузі.
Сама по собі комісія, на мою думку, може працювати у двох якостях. Якість перша – це реалізація довготермінової програми, проведення радикальних змін у житлово-комунальному господарстві завдяки виваженій, розумній, прагматичній тарифній політиці. Це перший варіант – дуже оптимістичний і правильний.
А другий варіант?
Другий варіант – Нацкомісія стане органом, який виконуватиме функцію цапа-відбувайла. Напередодні чергових виборів будуть знімати керівника цього органу, звинувачувати його у всіх смертних гріхах, призначати нового, давати йому популістські доручення. Як на мене, якщо мова йде про другий шлях, то краще цієї комісії не створювати взагалі, а просто повернути назад органам місцевого самоврядування право на самостійне встановлення тарифів на комунальні послуги.
Поінформовані джерела у владі кажуть, що останні події у галузі ЖКГ (у тому числі, звільнення міністра та його заступника) пов’язані з намірами Андрія Клюєва «взяти під контроль» цей напрямок і розставити своїх людей і в Нацкомісії регулювання ринку комунальних послуг, і в міністерстві. Чи це дійсно так, на Вашу думку?
Мені про це нічого не відомо. Але, наскільки я розумію, в Андрія Клюєва коло обов’язків і так дуже широке.
У проекті Житлового кодексу багато суперечливих норм, про які Ви та інші експерти говорити в останні місяці. Чому вони виникли – це чиєсь лобі чи швидше некомпетентність тих, хто пропонує ці норми?
Я, на жаль, не можу назвати якихось конкретних прізвищ, оскільки цей законопроект вже в першому читанні був прийнятий Верховною Радою задовго до того, як я став народним депутатом.
Щодо «суперечливих норм», то я не став би так м’яко говорити. Суперечливі норми для нашого законодавства – це звичне явище. А в цьому Житловому кодексі є норми, які несуть в собі приховані (у багатьох випадках – навіть неприховані) загрози для громадян України. Це і примусове виселення мешканців у разі, якщо певний інвестор хоче побудувати на місці їхнього будинку якусь нову споруду; і право житлово-комунальних інспекторів на безперешкодний доступ до помешкань громадян; і примусове створення ОСББ.
В окремих випадках ми дійсно можемо говорити про некомпетентність тих людей, які цей документ створювали, особливо коли одна стаття кодексу суперечить іншій. Але, на жаль, в дуже багатьох випадках я бачу ознаки того, що дійсно переслідувались лобістські інтереси. Зокрема тих людей, які хотіли би забрати «під себе» ринок надання послуг житлово-комунальної сфери, розуміючи потенційну привабливість цього ринку та його ємність, розуміючи, що люди все-одно будуть змушені платити. Так от цей ринок, мені здається, дехто почав розглядати як ласий шмат, бажаючи його монополізувати, підім’яти під себе.
Тому Житловий кодекс викликає великий спротив і з боку окремих політиків, і з боку окремих партій, громадських організацій, звичайних громадян України. Це все обґрунтовано. Я сам з цього приводу неодноразово виступав і виступатиму. Я підготував свої пропозиції щодо внесення змін до Житлового кодексу перед другим читанням. Будемо дивитися, наскільки вони будуть враховані і наскільки буде готова до цього влада. Не потрібно мати жодних ілюзій – влада має сьогодні можливість прийняти у Верховній Раді будь-який закон, навіть про те, що сонце сходить на заході. Так от від них залежить: чи готові вони піти на такий конфлікт з громадянами України чи вони не готові. І якщо вони не готові, от тоді є два варіанти: або коригувати цей Житловий кодекс, або взагалі зняти його з порядку денного.
Тож приймати Житловий кодекс чи знову його відкласти?
Мені здається, що краще все-таки його відкоригувати, зробити не шкідливим, а корисним для людей. І все-таки приймати. Тому що варіант «не приймати» означає, що ми і далі житимемо за Житловим кодексом Української Радянської Соціалістичної Республіки, у відповідності з яким ще не було ринку житла, квартири надавались безкоштовно, і який узагалі не відповідає сьогоднішнім реаліям.
Тобто моя позиція проста: Житловий кодекс потрібно приймати, але його потрібно капітально переписати, потрібно змінити його філософію, логіку. На мою думку, це можливо.
Розмовляв Максим Файдор спеціально для ІА «Україна Комунальна».
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
