Стаття 368 Цивільного кодексу України визначає спільну сумісну власність як спільну власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.
Найпоширенішим прикладом правового режиму спільної сумісної власності є майно, набуте подружжям під час шлюбу.
Відповідно до Сімейного кодексу України, таке майно належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності незалежно від того, хто саме заробляв кошти або хто є титульним власником майна.
Право спільної сумісної власності розповсюджується на майно, придбане подружжям під час шлюбу (якщо інше не встановлено цивільно-правовим договором або судом), а саме:
на нерухоме майно;
на транспортні засоби;
на грошові кошти;
на цінні папери тощо.
Важливо знати:
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Якщо майно перебуває у спільній сумісній власності, титульний власник може розпоряджатися ним тільки за згодою другого з подружжя.
Водночас закон визначає майно, яке є особистою приватною власністю одного з подружжя. Зокрема, це майно, набуте до шлюбу, отримане у спадщину або в дарунок, а також інші випадки, передбачені законодавством.
Правове регулювання права спільної сумісної власності регулюється:
- стаття 368 та 369 Цивільного кодексу України;
- статті 60–74 Сімейного кодексу України.
Спільна сумісна власність - це не лише юридичний термін, а й важливий механізм захисту майнових прав. Розуміння того, яке майно є спільним, а яке - особистим, допомагає уникнутиконфліктів, забезпечує правову визначеність та сприяє справедливому врегулюванню майнових відносин.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
