Фахівці хіміко-бактеріологічних лабораторій Дніпровської та Деснянської водопровідних станції Київводоканалу мінімум тричі на добу здійснюють аналіз води, яка надходить безпосередньо на водозабірні споруди міста Києва.

Про це ІА «Україна Комунальна» повідомили у прес-службі ПАТ «Київводоканал».

Крім того, як зазначено в повідомленні, не рідше одного разу на місяць, в залежності від ситуації, за хімічними, бактеріологічними та гідробіологічними показниками контролюється якість води у Київському водосховищі та його притоках – річках Ірпінь, Тетерів, Уж та – вище Київського водосховища, майже на межі з Білоруссю – річки Прип'ять. Також, у разі потреби, Київводоканал здійснює забір проб води з різних місць лівого та правого берегів Дніпра.

Робочі програми з контролю якості води розробляються лабораторіями Київводоканалу та узгоджуються з міською СЕС. Усі зазначені дослідження регулярно здійснюються Товариством за власні кошти відповідно до графіків та додатково можуть проводитися при виникненні непередбачуваних ситуацій.

Що стосується контролю якості води у річці Десна вище за течією, фахівці Київводоканалу, знову ж таки використовуючи виключно ресурси підприємства, згідно із розробленим та затвердженим графіком, раз на рік відбирають проби з різних точок на річці Десна від Чернігова до водозабору Деснянської водопровідної станції. При необхідності здійснюються позапланові обстеження джерел водопостачання.

Проведення подібних досліджень дозволяє фахівцям Київводоканалу відслідковувати зміни у складі води основних джерел водопостачання столиці до її надходження на водозабірні споруди.

Разом з тим, відповідно до Положення про державну систему моніторингу (Постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 № 391), моніторинг довкілля, у тому числі поверхневих та підземних джерел водопостачання, повинен здійснюватися МНС, МОЗ, Мінагрополітики, Держкомлісгоспом, Мінприроди, Держгеонадрами, Держводгоспом, Держкомземом, Держжитлокомунгоспом, їх органами на місцях, а також підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління.

При цьому взаємовідносини суб'єктів системи моніторингу, згідно із зазначеним документом, мали б ґрунтуватися на взаємній інформаційній підтримці рішень у галузі охорони довкілля, координації дій під час планування, організації та проведення спільних заходів з екологічного моніторингу довкілля, виникнення надзвичайних екологічних ситуацій та ліквідації їх наслідків, відповідальності за повноту, своєчасність і достовірність переданої інформації, тощо.

Однак іноді зазначені структури не попереджають Київводоканал завчасно про можливі ризики, а навпаки – лише після отримання результатів на основі аналітичної бази даних Товариства – потребують пояснення з приводу погіршення якості води.

Це свідчить про необхідність налагодження взаємодії усіх задіяних структур на державному рівні. Адже, на жаль, зараз в Україні практично не діє система прогнозування якісного складу джерел водопостачання до їх надходження на водозабірні споруди. Таким чином, у випадку перевищення нормативних показників чи значного збільшення обсягів води у річках про це стає відомо лише на підході до міста Києва, коли часу для належної підготовки до виникнення можливої нештатної ситуації лишається обмаль.