ГоловнаПублікаціїАналітика Комунальні спори: гра в одні ворота

Комунальні спори: гра в одні ворота

Огляд судової практики за участі постачальників тепла, споживачів-боржників та власників автономних систем опалення свідчить про нерівність - рахунки на сотні мільйонів гривень і рідкісні перемоги власників квартир.

Вирішення комунальних спорів у суді — не рідкість. Загальна кількість судових розглядів, фігурантами яких є споживачі і постачальники комунальних послуг, в Україні давно перевалила за мільйон. Один лише контекстний пошук справ про стягнення заборгованості по ЖКП на порталі Єдиного держреєстру судових рішень видає більше 1,4 млн результатів (у категорії цивільного судочинства), в тому числі 355 тис. вердиктів, винесених судами першої інстанції за результатами або в процесі розгляду позовних заяв. Насправді, спорів за участю комунальників набагато більше. По-перше, крім справ про стягнення боргів з оплати ЖКП є й інші категорії конфліктів із постачальниками послуг. По-друге, контекстний пошук в реєстрі судових рішень не бездоганний і дозволяє оцінити кількість поданих позовів та прийнятих рішень лише приблизно. 

Борги готуються до ривка

Предметом судових розглядів стають всі послуги — від утримання житла до вивезення сміття. Однак особливої уваги заслуговують спори з приводу централізованого опалення і постачання гарячої води, оскільки в багатоповерхівках ці послуги вартують найбільшої копійки. Як наслідок, рівень плати за централізоване опалення та гарячу воду традиційно найнижчий (за підсумками 2014 року — всього 86,7%, що на 5,5% менше від загального показника), а заборгованість з оплати цих послуг — найвища: за підсумками 2014 року — 7,2 млрд грн, — при загальному розмірі боргу населення перед комунальниками в 14,7 млрд грн. 
 
За даними Держстату, на 1 липня населення заборгувало тепломережам 5 млрд грн. Це на 2 млрд грн менше, ніж на початку року, але влітку подібне падіння спостерігається постійно, а рівень оплати за тепло завжди перевищує 100% — за рахунок платежів минулих періодів. А ось динаміка, м'яко кажучи, оптимізму не додає. Зараз за 3 місяці і більше тепломережам боргують 31,4% власників особових рахунків. Рік тому цей показник становив 27,7%, тобто порівняно з літом 2014 року кількість «хронічних» боржників за тепло і гарячу воду збільшилася більш ніж на 200 тис. сімей (абонентів централізованого опалення в країні близько 5,7 млн). Загострює ситуацію те, що від централізованого опалення практично не можна відключитися. Тепломережі нараховують плату навіть абонентам з обрізаними радіаторами. Тому є всі підстави вважати, що в майбутньому кількість спорів із постачальниками тепла зросте. 

Не платежами єдиними

Переважна більшість судових конфліктів — це справи щодо стягнення плати за теплопостачання. Ініціатори цих розглядів — постачальники тепла.
 
При цьому не можна не зауважити, що справи про комунальні борги підпадають під особливий, спрощений режим розгляду — наказовий. Вердикти при такому розгляді, по суті, виносяться автоматично і не вимагають присутності боржників. Наприклад, «Харківські теплові мережі», згідно з єдиним реєстром судових рішень, в липні відзначилися в цивільних справах більше 736 разів. При цьому 561 з них — саме про наказове судочинство. Ситуація з іншими постачальниками тепла аналогічна. Запорізький концерн «Міські теплові мережі» в судовому реєстрі в липні відзначився більш 1087 разів, з них у справах щодо наказового стягнення боргів — 964 разів. «Львівенерго» відповідно — 634 та 620 разів. «Дніпропетровські міські теплові мережі» — 197 і 174 разів. Так що судові позови тепломереж до боржників — лише вершина айсберга. Вони подаються лише у разі, якщо наказне стягнення дало «осічку». 
 
 
Боржник, звісно, може подати заяву про скасування судового наказу, але на практиці багато власників квартир цим правом нехтують або не встигають скористатися. Не у всіх є бажання і можливість для судових баталій з тепломережами. До того ж, подати заяву потрібно протягом 10 днів. 

«Без мене мене судили» 

Що ж стосується безпосередньо судових розглядів про стягнення заборгованості, тактика тепломереж проста. Вони зазвичай заявляють про стягнення усієї суми боргу. Найчастіше мова йде про кілька тисяч гривень, хоча можливі й варіанти: як «копійчані» вимоги про сплату 300 грн, так і позови на кілька десятків тисяч гривень.
 
Справа в тому, що позовні вимоги зазвичай охоплюють весь період, протягом якого утворилася заборгованість. Це може бути і 5, і 10 років. Хоча термін позовної давності в Україні, як відомо, лише 3 роки. І на комунальні спори цей термін теж поширюється. Тим не менш, суди найчастіше вимоги тепломереж задовольняють у повному обсязі. Часто навіть без будь-яких застережень. 
 
Настільки ж поширене явище — заочний розгляд справи. У разі, якщо представник тепломережі не виявляє бажання бути присутніми на процесі, а боржник на засідання не приходить, суд обходиться без сторін конфлікту.
 
Типовий приклад — розглянута в липні Справа №234/7159/15-ц. В рамках цієї справи «Краматорська тепломережа» вимагала від абонента погасити борг за послуги централізованого опалення і водопостачання за період з березня 2004 року по липень 2014 року понад 7,5 тис. грн. Краматорський міський суд заочно виніс рішення на користь тепломережі — про стягнення боргу за всі 10 років. При цьому про позовну давність у вердикті суду немає ні слова. І це — не поодинокий випадок, а масове явище.
 
Наприклад, по справі №537/2572/15-ц Крюківський районний суд Кременчука у липні виніс заочне рішення про стягнення з власників квартири 5,2 тис. грн боргу за тепло і гарячу воду за період з 2008 по 2015 рік — на користь КП «Теплоенерго». По справі №266/1628/15-ц Приморський суд Маріуполя 6 липня заочно прийняв рішення за позовом «Маріупольтепломережі» про стягнення з боржників понад 11 тис. грн за період з 2010 по 2014 рік. В обох випадках позовна давність у вердиктах не згадується.

Що було — те загуло

Між тим, списати борги «за давністю років» цілком реально. Так, Залізничний районний суд Львова при розгляді Справи №462/1222/15-ц за позовом КП «Скнилівок» 16 липня задовольнив вимогу боржника про врахування позовної давності. Підприємство вимагало погасити борг по платі за опалення з лютого 2007 року по лютий 2015 року у розмірі понад 7,6 тис. грн. Суд визнав, що за боргами з 2007 року по 2012-й «поїзд пішов», оскільки постачальник тепла звернувся до суду лише в лютому 2015 року. В результаті, сума заборгованості, яка підлягає стягненню, зменшилася в 10 разів — до 758 грн. 
 
Ще приклад: Орджонікідзевський суд Харкова 3 липня при винесенні рішення за позовом «Харківських теплових мереж» про стягнення з боржника 6,2 тис. грн за період з 2009 по 2015 рік врахував позовну давність і «пробачив» власнику квартири борги майже за два роки — понад 2 тис. грн. 
 
Щоправда, варто зазначити: у випадках, коли тепломережі виявляють старанність, шансів на списання боргів «за давністю» практично немає.

Коли оплата шкодить

Справа в тому, що термін позовної давності враховується лише при виконанні ряду умов. Цього повинен зажадати сам власник квартири — до винесення судового рішення. В іншому випадку, борги тепломережа має право стягнути і через 10, і через 20 років. 
 
Крім того, при певних обставинах відлік позовної строку переривається. У комунальних спорах основних таких обставин дві — звернення тепломережі в суд в рамках «наказових» розглядів і фактичне визнання боргу власником квартири. У тій же липневій справі за позовом «Харківських теплових мереж» суд врахував, що раніше, — у квітні 2015 року, — за заявою компанії був виданий судовий наказ про стягнення боргу. І хоча згодом він був скасований, відлік позовної давності перервався, і за кілька місяців 2012 року плата за комуналку боржнику була присуджена. Якби компанія ініціювала наказне судочинство раніше — у 2011 році, а потім знову — у 2014-му, боржнику не вдалося б «списати» навіть борги за 2009 рік, і вимоги тепломережі були б задоволені повністю.
 
 
А ось фактичне визнання боргів добре ілюструє рішення Апеляційного суду Донецької області від 21 липня за скаргою на судове рішення на користь «Краматорської тепломережі». У червні Краматорський міський суд виніс рішення про стягнення з боржника 5,5 тис. грн за період з 2010 по 2015 рік. Боржник поскаржився, що суд не врахував строк позовної давності. Апеляційний суд у задоволенні скарги відмовив, пославшись на Цивільний кодекс, згідно з яким відлік позовної давності переривається вчиненням дій, які свідчать про визнання боргу. Як з'ясувалося, боржник в окремі місяці платив за тепло більше, ніж було нараховано. Доказів, що «надлишки» призначалися для сплати майбутніх платежів суд не знайшов і враховувати позовну давність відмовився.
 
У більшості випадків позовна давність судами не враховується, якщо боржники вносили плату понад поточних платежів, якщо вони оплачували послуги в рамках укладеного договору про реструктуризацію боргів і т. п.
 
Однак інколи суди трактують як фактичне визнання боргу навіть часткову оплату. Наприклад, Сихівський районний суд Львова в рішенні від 8 липня за позовом ТОВ «Стимул Сихів» залишив без уваги прохання одного з боржників про врахування позовної давності, оскільки боржник оплачував послуги як за призначеної субсидії, тобто частково, — але фактично при цьому субсидію не отримував. Жовтневий районний суд Кривого рогу у рішенні від 27 липня за позовом «Криворіжтепломережі» визнав, що боржник з 2008 року по 2013 рік частково оплачував теплопостачання, чим фактично визнав заборгованість. 
 
Ось і виходить, що шанси на порятунок» від старих комунальних боргів є лише у тих, хто не платить. 
 
Хоча, насправді, це лише один із багатьох парадоксів комунальних спорів. Лише за останній місяць суди розглянули ряд «екзотичних» позовів. Так, 9 липня Королівський районний суд Житомира визнав непереконливими доводи «Житомиртеплокомуненерго». Компанія повернула боржнику помилковий платіж та просила суд розцінити це як фактичне визнання боржників свого боргу. У «колекції» липневих позовів є і вимоги про стягнення боргу з «повітряних замків» — за період до введення будинку в експлуатацію, і розгляд про борги, нараховані після того, як тепломережа сама обрізала батареї споживачеві. 
 
Але найгірше те, що в подібних суперечках сторони лише формально рівні перед законом. У тепломережі зі штатом юристів і пенсіонера-боржника можливості для відстоювання своїх інтересів не в порівнянні. Доводиться сподіватися на мудрість суду, що в українських реаліях часто перетворюється на лотерею без виграшних квитків. 
 
Валентин Хорошун, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
 
Коментарі (0)