Чи можна на підставі Акту обстеження системи опалення, в якому зафіксовано самовільне відключення від мереж ЦО і ГВП, розірвати договір на надання послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання? Чи чинний Акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під’їзду) від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП, підписаний лише власником квартири та представником монтажної організації? При встановленні автономного опалення повинний бути проект на встановлення автономного опалення? Чи вправі орган місцевого самоврядування «узаконити» самовільні відключення від централізованого опалення, і чи вправі зобовязати постачальника послуг ЦО і НВП розірвати угоди на надання послуги з ЦО і ГВП з споживачами, які самовільно відключенні від ЦО і ГВП?
П. 24 постанови КМУ № 630 від 21.05.2005 року передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. При цьому самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Однак, якщо вже таке сталося, то самовільне відключення від системи опалення можна трактувати як односторонню відмову від подальшої дії договору на надання послуг. Відповідно до п. 32 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення Договір може бути розірваний достроково, зокрема, у разі відмови споживача від користування послугами виконавця.
Отже, самовільне відключення можна вважати підставою для припинення дії та розірвання договору на надання послуг. Щодо самого акту про відключення квартири від централізованого опалення, то він має бути складений у присутності власника (наймача) представником виконавця (виробника), також із залученням представника балансоутримувачі будинку (ЖЕКу, ОСББ тощо).
Згідно зі ст. 78 Господарського кодексу України орган місцевого самоврядування є представником власника комунального підприємства, формує його статутний фонд і призначає керівництво. Договірна робота на підприємства – частина оперативної господарської діяльності, в яку не має права втручатися представник власника. Тому у випадку прийняття рішення про зобов’язання розірвання договорів таке рішення буде спірним, тобто його можна оскаржити в окружному адміністративному суді.