29 Вересня 2024 p.
Питання та відповіді

За чий рахунок проводиться повірка лічильників холодної та гарячої води в квартирах?

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг надала роз’яснення щодо періодичної повірки засобів обліку.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі – Закон) підприємства, організації та фізичні особи зобов’язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Частиною третьою статті 28 Закону встановлено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, – власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду) на періодичну повірку цих засобів та оплата за роботу, пов’язану з повіркою, установлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюється за рахунок підприємства і організацій, які надають послуги з водопостачання.

При цьому статтею 46 зазначеного Закону передбачено, що підприємства, організації та фізичні особи оплачують метрологічні роботи, пов’язані із здійсненням на госпрозрахункових засадах усіх видів державного метрологічного контролю, визначених статтею 21, а також послуги, передбачені частиною четвертою статті 15 цього Закону, у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21 Закону встановлено, що до державного метрологічного контролю належить, зокрема повірка засобів вимірювальної техніки.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» витрати з періодичної повірки обслуговування і ремонту засобів обліку води, які є власністю фізичної особи-споживача, не включаються до складу тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Крім того, п. 2.3.7 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17.05.2005 №.76 визначено, що точкою розподілу зовнішніх і внутрішніх комунікацій (якщо інше не визначено договором) є:

для каналізації – найближчий до будівлі оглядовий колодязь;
для водопроводу – вентиль або трійник біля будівлі.

Ураховуючи викладене, діяльність з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення закінчується на межі балансової належності мереж виробника та споживача.

Діяльність у багатоквартирному будинку – неліцензований вид діяльності, тому витрати на її здійснення не можуть бути включені до тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення.

Оскільки тариф на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення є єдиним джерелом покриття витрат підприємства, то в нього відсутні джерела відшкодування витрат на виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування і ремонту засобів обліку води, які є власністю фізичної особи-споживача.

У той же час, підприємство-ліцензіат може працювати в багатоквартирному будинку якщо укладено відповідний договір (у т.ч. на виконання робіт з обслуговування внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення, демонтаж, повірку, ремонт, монтаж після повірки квартирних лічильників питної або гарячої води, зняття показань з квартирних лічильників, ведення особових рахунків по квартирах, збір платежів безпосередньо від абонентів через банківські установи тощо), у ньому має бути зазначено вартість, джерело відшкодування відповідних витрат, порядок контролю за виконанням робіт та здійсненням розрахунків. 

Відправити
Друкувати
Розтлумачте, будь ласка, чи є протиріччя в наступних положеннях ЗУ «Про теплопостачання» та ЗУ «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» коли одна й та сама річ в одному випадку є товаром а в іншому послугою: відповідно до ст.16 ЗУ «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії у т.ч. належать: встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією; відповідно до ст.1 ЗУ «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів,  призначена для купівлі-продажу; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання; відповідно до п. 2, ч.1, ст. 6 ЗУ «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» до повноважень національної комісії віднесено у т.ч. встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. відповідно до п.3, ч.1, ст. 1 ЗУ «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення. Чи можна вважати, що тариф на товар - теплова енергія дорівнює тарифу на послугу - теплова енергія?
Добрий день. За законом, споживач має право відмовитися від центрального опалення, якщо надані послуги не відповідають нормам. Ми купили квартиру два роки тому. На сходовій клітці безпритульні забрали батареї ще в перший рік. Першої зими холод у квартирі був такий, що перемерзли всі рослини і ми, по суті, спали в спортивних костюмах і шкарпетках 3-місяці. Другий рік було трохи тепліше, але якість опалення не відповідала нормам.Викликалися комісії, писалися акти. Опісля стало відомо, що багато мешканців провели підігрів підлоги від опалення, встановили допоміжні батареї, відповідно рахунки за опалення приходять великі, тому в підвалі стоїть лічильник, який рахує к-ть тепла і все це ділить на кв. метри житлової площі кожної квартири, не залежно від того, як вони опалюються. Чому я не можу відмовитися від централізованого опалення (безболісно для інших мешканців), якщо розподіл подачі тепла йде індивідуально на квартиру? Чому я не можу поставити індивідуальний лічильник на опалення і платити за тепло, яким користуюся я, а не інші мешканці в будинку?
Поставити питання (з 1 березня 2016 р не підтримується)
Ім’я: Ел. адреса:
Введіть символи: