06 Вересня 2025 p.
Питання та відповіді

Розтлумачте, будь ласка, чи є протиріччя в наступних положеннях ЗУ «Про теплопостачання» та ЗУ «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» коли одна й та сама річ в одному випадку є товаром а в іншому послугою: відповідно до ст.16 ЗУ «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії у т.ч. належать: встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією; відповідно до ст.1 ЗУ «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів,  призначена для купівлі-продажу; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання; відповідно до п. 2, ч.1, ст. 6 ЗУ «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» до повноважень національної комісії віднесено у т.ч. встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. відповідно до п.3, ч.1, ст. 1 ЗУ «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення. Чи можна вважати, що тариф на товар - теплова енергія дорівнює тарифу на послугу - теплова енергія?

Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (далі - Закон) передбачено, що основним завданням Комісії є здійснення державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках.

Відповідно до ст. 1 Закону тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і коопераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги з централізованого водопостачання   та водовідведення.

Згідно статті 6 Закону до повноважень Комісії віднесено, зокрема, встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Тариф (ціла) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у   сфері теплопостачання.

Таким чином, до повноважень Комісії належить встановлення тарифів на виробництво (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування та постачання теплової енергії, як товару.

Слід зазначити, що згідно з положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад зокрема належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Отже, населення отримує комунальну послугу, а саме послугу з централізованого опалення.

Розрахунки тарифів на послуги централізованого опалення здійснюються виконавцями послуг та затверджуються органами місцевого самоврядування.

Таким чином, Нацкомпослуг затверджує тариф для виробника теплової енергії як товару, виробник продає цю теплову енергію виконавцеві за цим тарифом, виконавець надає послугу з централізованого опалення населенню за тарифом, затвердженим органом місцевого самоврядування, за 1 куб.  м. опалювальної площі.

Відправити
Друкувати
КП «Броваритепловодоенергія» ввело тариф на теплову енергію для населення і плату за одиницю приєднанного теплового навантаження - ПТН, цей тариф був невід’ємною частиною комунального тарифу, входив у загальний тариф, сплачувався не окремо від сплати за послуги з водопостачання та опалення, та який було необхідно сплачувати щомісячно з кожного житлового помешкання (комунальної та приватної форм власності) незалежно від площі чи об’єму житла, від кількості зареєстрованих осіб на цій площі, які використовують для своїх потреб централізовану підігріту воду чи опалення. Щомісячна сплата фіксована, не заплатиш, накопичується як борг ( несплата за комунальні послуги ), тобто, якщо немає гарячої води у квартирі, чи закінчився період опалення, все рівно ПТН нараховується, вписується у розрахунок, та має сплачуватися. Розрахунок ПТН: загальний чи для кожного оселі окремо, мені невідомий. Є споживачі, які мають підписані Договори з КП «Броваритепловодоенергія», а більшість населення ніякий Договор не підписували. Цей ПТН раптово як почався, так і скінчився. Проіснував три роки, але в новий тариф за 2011рік, за 2012 рік вже не вписувався. Питання експертам: для учасників сторін-споживача та вказанного підприємства що є правомірним, обов’язковим, а що ні? Чи можна довести неправомірність дій підприємства, шахрайство, вимагання із споживача сум на нецільове використання, і т.д. та звернутися до суду з позовом (заявою) про відшкодування (повернення) цих сум споживачеві? Яку можна використати нормативно-правову базу для подання позову, та законного вирішення такого питання?
Поставити питання (з 1 березня 2016 р не підтримується)
Ім’я: Ел. адреса:
Введіть символи: