ІНФОГРАФІКА:
Опалювальний сезон у Євросоюзі
Як Україна пройшла найважчий в історії опалювальний сезон
Яка мінімальна температура у приміщеннях у країнах Європи
Роз'яснення, як оплачувати комуналку під час війни
Що робити, якщо вдома холодні батареї
Стан інфраструктури «Укрзалізниці»
Перелік пільг на ЖКП, що передбачені для учасників бойових дій
Які нормативи використовуються при розрахунку субсидії
Як розраховується житлова субсидія та кому призначається
Скільки років має служити будинок, ліфт чи літак
Виробництво електроенергії з ВДЕ
Архітектурні промахи, або Навмисна недбалість по-київськи
Міненерго проти зміни механізму фінвнсування зеленої енергетики
Розробляється програма компенсації українцям тіла кредиту на встановлення сонячних панелей
"Зелені" електростанції допоможуть подолати результати обстрілів
А на Подолі ніжною музикою наповниться моя душа?
Формальним приводом для підготовки цього матеріалу можна вважати розробку нового Генерального плану розвитку Києва і його приміської зони до 2025 року. Стратегічний містобудівний документ, практично розроблений і, можливо, в кінці, а скоріше – на початку майбутнього року буде направлений до Київради і Кабінету Міністрів на затвердження і погодження.
Але це лише формальний привід...
Одного осіннього дня на Майдані Незалежності я зустрів літнього, але досить бадьорого чоловіка, який розповідав, якою красивою була площа Калініна в роки його молодості. Мені стало цікаво, і я вирішив ближче познайомитися з ним. Виявилося що Роман, якому, як він сам сказав, всього лише 83 роки, приїхав до столиці з Бердичева. Найбільше йому не сподобалося те, що в Києві залишилося дуже мало каштанів, та й новий Майдан Незалежності його не особливо надихнув.
«Раніше тут були гарні каштани. Куди вони поділися?» - поставив мені питання гість із Житомирської області...
Саме ця випадкова зустріч на головній площі незалежної України і змусила мене замислитися і поставити вже собі питання: «А на Подолі ніжною музикою наповниться моя душа?». Захотілося раптом розібратися, що вдалося столичним зодчим зробити за роки незалежності для формування нового вигляду столиці України...
Так виглядає Майдан Незалежності сьогодні...
Архітектурні промахи
Одного разу під час інтерв'ю з народним архітектором України Валентином Єжовим я поставив йому запитання, як він оцінює архітектурне перетворення столиці в останні роки.
І відомий зодчий, якого на превеликий жаль, вже немає з нами, відповів: «За останні 5-6 років Київ різко змінився. У його архітектурі з'явився лиск столичного міста, і це не може не радувати. Є вдало реалізовані архітектурні проекти, що вписалися в існуючу забудову, проте є й очевидні промахи».
До таких очевидних промахів багато хто відносить будівництво житлового комплексу по вул. Михайла Грушевського, 9-А у Печерському районі. Правда, заради справедливості варто відзначити, що столичні зодчі ще на етапі консультативного розгляду, яке проходило в «далекому» 2003 році, відзначали, що новий об'єкт практично «вб'є» ідею формування паркової алеї. Відчувши недобре, зодчі вже тоді запропонували знизити поверховість і переробити саму композицію побудови. Але хто почув цей заклик? Будинок стоїть, і вже навіть добудовується друга черга...
Вдала спроба реалізації проекту на Грушевського, 9-А призвела до того, що сьогодні завершується реалізація ще одного проекту, який змінює звичну київську панораму... По вулиці Івана Мазепи (Січневого Повстання), 11-Б зводиться житловий комплекс.
Архітектурних промахів за роки незалежності в столиці Україні накопичилося чимало. Один мій знайомий, корінний киянин, каже, що в Києві не вдалося, як це зробили в Празі або Будапешті, комплексно зберегти ансамбль старого міста. І зараз необхідно дуже дбайливо підходити до збереження вже окремих старих будівель...
У своїй книзі «Півстоліття очима архітектора» Валентин Єжов пише: «Київ – прекрасне, мальовниче місто, але зовсім не за рахунок містобудівних ідей, а за рахунок унікального ландшафту і окремих унікальних архітектурних споруд та пам'яток історії (Лавра, Софійський заповідник, Андріївська церква, Маріїнський палац, Університет та інші), які дивно вросли в цей природний дар міста.
Архітектурне формування історичного центру і вибіркова забудова Києва стикається з низкою серйозних проблем, пов'язаних з правильністю прогнозування та подальшого розвитку столиці, відсутністю науково обґрунтованого підходу і жорстких правил реконструкції центру, встановлення та узаконення «блакитних ліній», відтворення історично сформованого в довоєнний період силуету Києва з боку Дніпра...».
Площа Калініна (зараз – Майдан Незалежності) у 1970 р.
А хати горять і горять
У щоденниковому записі Михайла Булгакова, який відноситься до далекого вже 1923 року, про Київ йдеться: «У самому місті теж є порядні діри. Так, у колишньої Царської площі на початку Хрещатика, замість величезного семиповерхового будинку стоїть обвуглений скелет.
Цікаво, що найбурхливіший час будинок пережив і пропав на госпрозрахунку... Була в цьому будинку установа господарсько-продовольчого типу. І був, як годиться, завідувач. І дозавідувався він до того, що або самому в прірву, або канцелярії його згоріти. І загорілася вночі канцелярія.
Злетілися, як соколи, пожежники, що знаходяться на госпрозрахунку. І вийшов завідувач, почав крутитися між мідними касками. І немов зачарував шланги.
Лилася вода, гриміла лайка, лазили по сходах, і нічого не вийшло – не відстояли канцелярію. Але клятий вогонь, який не перебуває на госпрозрахунку і не піддається чаклунству, з канцелярії поліз далі і вище, і будинок згорів, як солом'яний...»
Горять київські будинки і за наших днів. При цьому треба відзначити, що це не просто будинки, а пам'ятники архітектури... Відсутність фінансових ресурсів для підтримки їх у привабливому вигляді вирішується кардинально: старовинні будівлі чомусь горять...
Пару років тому згоріли відразу три таких будинки: по вул. Велика Житомирська, 40 (будинок 1912 р.), по Набережному шосе, 4 (одна з найстаріших дерев'яних будівель Києва) та по вул. Гончара, 47-Б.
Сумна статистика характерна і для поточного року... У червні в центрі Києва біля готелю Hyatt згоріла унікальна споруда в стилі модерн. «Стверджувати, що це умисне знищення пам'ятки архітектури, юридично немає підстав, але привертає увагу одна нехороша закономірність. Як завжди, знищення будівлі сталося у вихідні дні, коли кияни були відвернені святкуванням Трійці, і новина про пожежу менш актуалізована», - прокоментував сумну подію голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.
Після першої реконструкції
Одвічне запитання: «Що робити?»
Юрій Пісковський, із серпня 1993 року по червень 1996 року – головний архітектор Києва, каже, що характерною особливістю міст сьогодні є фатальний факт – з них «йде» природа і культура. Цьому сприяє невгамовне бажання певних владних і бізнес-структур отримати наживу, яке, в свою чергу, породжує агресію, падіння моральності, розшарування суспільства...
Настав час переосмислити значення такого поняття, як «місто», слід переглянути і комунікаційні зв'язки в його структурі, змінити поняття якості життя, що забезпечить гармонію соціуму. Необхідно закладати багаторічну містобудівну стратегію на принципово нових засадах.
І Ю.Пісковський називає лише деякі міркування щодо можливих напрямів в розвитку міста і, зокрема, столиці. Він переконаний, що за останнє десятиліття в Києві склалася практика проектування і будівництва, яка ілюструє грубі порушення елементарних містобудівних правил: невиправдане деформування функціонального зонування території; дестабілізація організації руху транспорту, особливо в центральній частині міста; розміщення об'єктів різних функцій на територіях, не призначених для цих цілей, з грубим порушенням санітарних, протипожежних, екологічних та інших вимог, що, зокрема, визначило дисбаланс у формуванні міського простору.
У зв'язку з цим організація життєвих процесів городян надзвичайно ускладнена. При цьому архітектоніка як наука про закономірності побудови простору грубо ігнорується.
З метою зміни ситуації, що склалася, на думку Юрія Пісковський, необхідно прийняти відповідну «Доктрину містобудівної естетики формування простору Києва».
Микола Бойко, спеціально для ИА «Україна Комунальна»
Фото Ігоря Шафригіна