Поки створювалася Державна служба охорони національної культурної спадщини при Міністерстві культури, прерогатива з погодження була в заступників міністра культури — аж до 2005 року.

Про це в інтерв'ю ZN.UA заявив колишній глава Державної служби охорони національної культурної спадщини при Міністерстві культури Микола Кучерук.

Більш того, за його словами, механізм погоджень будь-якого об'єкта був досить складним: спочатку земельну ділянку (через Київраду), потім проектування будівлі та погодження проекту різними службами (у тому числі Держкультурспадщини), Містобудівна рада, і вже тільки ДАБК видавала дозвіл на будівництво. Усього потрібно було пройти близько 120 інстанцій. Але починалося все в кабінеті головного архітектора.

«Звідти починається весь процес. Питання виділення земельної ділянки йде через раду, і Київзем з подачі головного архітектора. Тому побутує думка, що узгодження - найголовніше! А професійна етика архітектора як же? Чому ніхто не говорить про авторську етику? Хто повинен був професійно побачити, як в результаті впишеться в панораму Лаври та ж свічка Куровського? Я чи її автор»? - підкреслив М.Кучерук.

«До речі, я не погоджував проект цього хмарочоса, - додав екс-глава Держкультурспадщини. - Він був погоджений у 2003 році листом міністерства культури. І взагалі я не можу знайти по ньому початковий проект. Чомусь переконаний, що він був нижче... До речі, я одного разу натрапив на таку схему: на титульному аркуші погодження служби, а проект підшитий інший. Так теж деякі люди виходили із ситуацій... Але повертаючись до етики, якщо архітектор проектує об'єкт, то він, як автор, в першу чергу несе відповідальність за те, як його об'єкт буде впливати на навколишній ландшафт».

М.Кучерук запевнив, що в Києві є багато архітекторів, які відмовляються від скандальних проектів. «На жаль, головний архітектор Бабушкін не відмовлявся», - додав він.

Джерело – «Дзеркало Тижня»