На тлі такого дефіциту інвестиційний бум в вітрової та сонячної енергетики вибивається із загальної картини. Згідно з рядом оцінок, «зелена» енергетика вже сьогодні залучила більше державної підтримки, ніж теплова та атомна разом узяті. Це, звичайно, не означає, що відновлювана енергетика купається в грошах. Швидше підкреслює, що традиційна сидить на голодному пайку.

Враховуючи гостру необхідність у модернізації енергетичного сектору, ситуація не може залишатися незмінною. Традиційно є кілька джерел інвестицій. Тарифи і приватизація – найбільш ефективні.

Приватизації в Україні вже дано старт. Правда, поки невідомо, якими інвестиційними зобов'язаннями будуть «обтяжені» нові власники. По суті, від їх масштабу і адекватності виконання залежить успішність майбутньої реформи всієї теплової генерації. Але можливість інвестувати в неї безпосередньо залежатиме від тарифної політики.

До речі, за своєю суттю тарифи – похідна від більш важливої складової – попиту. А попит на енергію в Україні зростає, в першу чергу, з боку населення. Дефіцит електроенергетики в Україні прогнозують «вже» або «тільки» (дивлячись у кого які горизонти планування) через 5 років.

Я вважаю, що інвестувати можна і потрібно, і не тільки у виробництво електроенергетики, але і в скорочення попиту. У енергоефективної економіки потреба в модернізації і будівництві нових генеруючих потужностей стане менш критичною. Правильно оцінений попит – запорука успіху будь-якого бізнесу.

Перефразовуючи, можна сказати, що вчасно вжиті заходи з регулювання попиту на енергетичні ресурси – запорука успіху економічної політики будь-якого уряду.

Богатирьов Ігор, генеральный директор предприятия «Региональные электрические сети».