«Автономний бум». А може, варто подумати ще раз?

 

Тільки ми всі почали оговтуватись від заяв про єдиний тариф для теплопостачальних підприємств, як виявилось, що у нас усіх під боком, без вказівок «зверху» здійснюється реформа комунального господарства в межах однієї з областей – Закарпатської.
Що ж такого є в Ужгороді, про що всі колеги з теплопостачальних підприємств знають, а поважні державні мужі готові взяти за приклад для впровадження по всій країні.
Сьогодні м. Ужгород фігурує в усіх зведених даних ДК «Газ України» як один з регіонів, що найгірше розраховується за спожитий природний газ, тобто лише на 32% (див. http://www.gasukraine.com.ua). Собівартість 1 Гкал теплової енергії в регіоні є найвищою в Україні, і станом на 01.04.2011 року становила 849 грн. 44 коп. для населення без ПДВ (для порівняння: в Донецьку, що посідає друге місце в цьому списку - 342 грн.30 коп.). Тобто, фінансовий напрямок ми вже побачили, а от що ж за цим криється - для кожного з нас і для теплоенергетики в цілому?
Теплопостачальні підприємства (вустами своїх директорів, головних інженерів та фінансових директорів), науковці та іноземці, які ще їдуть в цю країну ділитись із нами своїм досвідом, усі в один голос стверджують, що централізоване теплопостачання є найбільш зручним та низьковитратним видом забезпечення тепловою енергією при високій щільності населення, тривалому опалювальному сезоні (в різних регіонах країни опалювальний сезон триває від 120 до 202 днів) та додаткових потребах у теплозабезпеченні з боку промисловості. Відповідно часткове відключення споживачів від централізованого теплозабепечення зменшує ефективність роботи системи, порушує гідравлічний баланс та збільшує фіксовані витрати для самих же споживачів. На цьому пропоную зупинитися детальніше.
Найперше. Встановлення автономного опалення в межах однієї квартири є задоволенням не з дешевих, і мінімальні витрати в залежності від розмірів квартири, побажань та можливостей власника сягатимуть від 20 тис. грн.
Тобто, завжди буде категорія споживачів, що не зможе дозволити собі таку «розкіш». Не варто й забувати про людей, які встановили (або встановлять) прилади опалення меншої цінової категорії, і відповідно - з нижчою енергоефективністю. Тому, для тих, хто поки що з будь-яких причин не має таких коштів або просто не згоден переводити свою квартиру на автономну систему опалення, залишиться або платити по надто великим цінам (ті ж самі витрати підприємств розділити на меншу кількість споживачів), або ставити грубки в квартирах (і такі приклади в Україні вже є, просто туди високі делегації не їздять).
По-друге. Чи часто ми чули до «автономного буму» в країні про вибухи в квартирах, отруєння чадним газом та замороження каналізаційних мереж в багатоквартирних забудовах? Однією з причин є те, що наші житлові будинки не обладнані відповідними системами вентиляції, що змушує кожного квартиронаймача ставити свої димарі відразу під вікно свого сусіда з порушенням усіх санітарних та екологічних норм. І мова не лише про жахливий вигляд будинків з такими недолугими димарями, а про те, що довжина димаря, який розташований на даху, має бути не менше 1 метра. Скажіть, чи багато хто з мешканців багатоквартирних будинків задумувався над тим, чому в приватному секторі над кожним будинком є димар? Чому ж ті, хто все своє життя з діда-прадіда, від печі до котла думав сам про опалення свого житла не економили на димарях? І чому ми, міські жителі, так легко погоджуємося на отруйні викиди, і не лише СО², від наших сусідів?
У Вірменії - країні, яка майже 10 років тому розвалила систему централізованого теплозабезпечення, Світовим банком у 2005 році було проведено опитування, яке засвідчило, що захворювання верхніх дихальних шляхів, головний біль, біль у горлі, запалення очей, набряки кінцівок, викликані димом від згорання палива, особливо розповсюджені серед бідних сімей. Нажаль, наше населення не назвеш людьми з високим рівнем доходів. І навіть якщо у себе в квартирі ми створили комфортні умови, то це ще не означає, що поверхом нижче або вище  - живе така ж сама сім'я, яка дбає про свою безпеку і безпеку оточуючих.
Нам з вами на всіх рівнях рекомендують сьогодні створювати ОСББ. От тільки в цьому випадку виникає ще одна проблема. Якщо  індивідуальна система теплозабезпечення є не в усіх квартирах, а інша частина квартир не опалюється (або опалюється лише частково), то зниження якості житлового фонду (каналізація замерзає, а при відсутності розбору води теж саме стається і з внутрішнім водопроводом) стане клопотом усіх співвласників. І це не картинки жахів, намальовані автором, а реальність. Відтоді, як в м. Алчевськ встановлено індивідуальні системи опалення в багатоквартирних будинках, при зниженні температури повітря до критичної, до мешканців звертаються з проханням сипати в каналізацію… (!) сіль, щоб не допустити замерзання системи водовідведення будинків. А відновити систему водопостачання та водовідведення в багатоквартирному будинку зможе не кожне ОСББ.
І ще одне, щодо економічної привабливості встановлення автономного опалення в багатоквартирних будинках. Шановні споживачі, як тільки терези споживання природного газу перехиляться в бік багатоквартирного житлового фонду зі сторони теплоенерго, відразу ціна виросте до тієї, яку сьогодні Уряд встановлює для тепловиків.
Отже, без належного законодавчого підходу, жорсткого дотримання санітарних та екологічних вимог щодо встановлення систем автономного опалення, належного технічного обслуговування (принаймні щорічного очищення та модернізації вентиляційних каналів, димарів, обладнання) ніхто не може гарантувати безпечного середовища проживання мешканцям багатоквартирних будинків.
Звичайно, сьогодні надходить багато скарг на якість послуг теплокомуненерго, але замість того, щоб розвалювати те, що потім неможливо буде відновити, слід вивчити успішний досвід країн Східної Європи (наприклад, Чехії, Латвії, Литви та інших) та почати щось робити для галузі і на державному рівні. А то де візьмуть місцеві бюджети кошти на встановлення автономних систем опалення в усіх школах, лікарнях та дошкільних закладах? Чи «потягнуть» місцеві бюджети тих, хто не може за власні кошти встановити в своїй квартирі котел? І чи погодяться всі ті, хто має автономні системи опалення перейти, з часом, на альтернативні види палива (торф, лушпиння соняшника чи «енергетичну вербу»)? Адже природний газ по 400 доларів вже не так довго лишилось чекати. У межах теплокомуненерго, при деякій модернізації, природний газ можна чимось замінити, а от в квартирі - виділити кімнату під склад альтернативних видів палива не завжди буде можливим.
А тим часом продовжується відключення споживачів, та, як наслідок, надалі знижується життєздатність централізованої системи теплопостачання.
І не вина людей в тому, що вони хочуть мати якісне тепло і цілодобово гарячу воду. Провину мають відчувати ті, хто майже двадцять років говорить нам про реформування житлово-комунальної галузі, ті, хто їздить у службові відрядження за вивченням досвіду інших країн, а так і до сьогодні не знають, куди ж направити цю галузь, і як наслідок, перекидають все на плечі населення. А нам варто виважено підходити до вирішення цих питань, тому що вибір однієї людини завжди обмежується вибором іншої.