Вищий господарський суд мотивував своє рішення тим, що «Нафтогаз» не узгодив у Мінпаливвугілля свою участь у створенні СП. За іронією долі, саме з такими аргументами вступили юристи «Нафтогазу» в тяжбу, спрямовану на припинення діяльності «УкрГаз-Енерго» в 2008 році. Аналогічне мотивування містилося і в позові співзасновників «УкрГаз-Енерго», які вимагали виключення «Нафтогазу» зі складу акціонерів СП. Після того, як Київський апеляційний госпсуд 30 червня став на сторону позивача у даній справі, його результат був вирішений наперед. Касація, підготовлена юристами «Нафтогазу», повинна була лише забезпечити юридичну чистоту рішення суду вищої інстанції.

Наслідки від програної справи для «Нафтогазу» є невтішними. По-перше, «Нафтогаз» позбувся права вимагати близько 2 млрд грн дивідендів від діяльності СП «УкрГаз-Енерго» в 2006-07 рр. Ці кошти, які фактично залишилися в розпорядженні другого акціонера СП - «РосУкрЕнерго», могли бути використані для поліпшення фінансового стану самого «Нафтогазу».

По-друге, «УкрГаз-Енерго» отримало непогані шанси відсудити значні обсяги природного газу, на які компанія претендує з 2008 року. У січні 2008 року «УкрГаз-Енерго» вимагало від «Нафтогазу» відшкодувати їй 9 млрд куб. м газу, що знаходяться в підземних газосховищах.

Основним же наслідком рішення Вищого господарського суду стало завершення процесу витіснення державного «Нафтогазу» зі створюваного ринку природного газу в Україні. В роки своєї активної роботи «УкрГаз-Енерго» фактично позбавило «Нафтогаз» можливості поставляти газ промисловим підприємствам - єдиної категорії споживачів, що забезпечувала прибутковість продажу палива. В даний час, коли втратили силу всі введені урядом Тимошенко обмеження на діяльність недержавних суб'єктів на ринку газу, «УкрГаз-Енерго» з легкістю може повернути собі значну частку ринку газопостачань. Єдиною необхідною умовою для цього є досягнення домовленостей з «Газпромом» - монополістом з імпорту газу в Україну.

Враховуючи інтерес «Газпрому» до роздрібних ринків газу суміжних країн, ймовірність досягнення такого компромісу є досить високою. Офшорні структури Дмитра Фірташа можуть запропонувати «Газпрому» придбані ними протягом останніх років пакети акцій у регіональних газопостачальних компаніях України. Сам Фірташ оцінював свою частку на ринку регіональних поставок газу в 2/3 від його загального обсягу.

Не виключено, що можливість даної операції обговорюється в ході численних візитів офіційних представників України до Москви. Повноцінне входження «Газпрому» на український ринок газу може бути запропоновано як додаткова поступка з українського боку. Продаж Дмитром Фірташем половини у трейдері «УкрГаз-Енерго» і контрольованих ним регіональних газопостачальних компаній дозволить «Газпрому» створити повноцінну схему поставок газу кінцевим споживачам в Україні. З урахуванням заявленого владою курсу на лібералізацію ринку природного газу в Україну і значної місткості ринку через певний час даний бізнес стане досить привабливим для «Газпрому».

У разі реалізації даної операції «Нафтогаз» остаточно програє боротьбу за внутрішній ринок газу. Зумовленою бачиться і доля хімічних активів, що належать Дмитру Фірташу. Вони будуть продані або передані постачальнику природного газу - «Газпрому» або афільованим з ним структурам. Основною перешкодою реалізації даної угоди є ризики, пов'язані з парламентськими виборами 2012 року. У разі перемоги на них опозиційних сил у долі експансії «Газпрому» на український ринок може відбутися крутий поворот.

Дмитро Марунич, директор Інституту енергетичних досліджень для ІА «Україна Комунальна».