«Найвища воля» і автономне теплопостачання

Новини по темі

26 Квітня 2024 p. 11:10
Українська ГТС дає виробникам біометану доступ до клієнтів  

25 Квітня 2024 p. 18:25
Україна отримає понад €420 млн від Данії на відбудову та енергетику  

24 Квітня 2024 p. 10:58
Виробництво біометану може допомогти Україні створити розосереджену енергетичну інфраструктуру  

Янукович сказав, що дуже позитивно оцінює перехід Закарпаття  на енергозберігаючі технології. Крім того, додав він, питання відмови від централізованого постачання буде одним з найважливіших питань, які будуть обговорюватися на сьогоднішньому засіданні Комітету економічних реформ. «Ми будемо вивчати ваш досвід, і поширювати його на всю країну», - сказав Президент.
Здавалося б, нічого дивного в цьому немає. Президент побачив цікаве рішення і запропонував його поширити на всю країну.
У чому проблема?
Проблема в тому, що нічого нового в «закарпатському феномені» немає, і автономне опалення вже давно багато українців намагалися собі встановити. Але саме сьогоднішня влада вела з ними запеклу війну.
Ще за часів другого прем'єрства Віктора Федоровича була прийнята заборона на встановлення автономного теплопостачання. Тоді, в 2006 році, В. В. Рибак стверджував: «Індивідуальні котли можуть створювати надзвичайні ситуації, шкодити здоров'ю сусідів і перевантажувати системи газопостачання житлових будинків».
Після цього йшли роки запеклої війни «автономщиків» та місцевої влади, які виливалася у серйозні конфлікти.
І ось тепер з'ясовується, що те, з чим воювали нинішні правителі (і їх соратники «на місцях»), тепер санкціоновано на найвищому рівні.
Можна, звичайно, припустити, що хтось почує слова Президента і навіть захоче влаштувати зразково-показове «потьомкінське селище», яке буде побудоване за принципами автономного теплопостачання.
Адже «цар» дав вказівку, і «боярам» доведеться якимось чином на нього реагувати. Не без іронії можна буде спостерігати, як «принципові противники» будуть ставати не менш «принциповими прихильниками».
Таке враження, що самі українці неспроможні зрозуміти, яким чином  краще формувати свій особистий бюджет, з якого боку підступитися до лопати тощо. У всьому потрібні «найвищі вказівки»?
Але ж нагальна проблема не в цьому. Проблема полягає в тому, що управління у нас побудовано на засадах найжорстокішого удушення будь-якої громадської ініціативи.
Ось, наприклад, бачить громадянин, що його кошти витрачаються неефективно. Що гнилі труби централізованого теплопостачання не дають і краплини тепла. Що платить він за обігрів землі.
Згадує громадянин, що по телебаченню і радіо державні мужі з ранку до вечора плачуться, що, мовляв, немає жодних сил платити завищені ціни за російський газ. Не може громадянин спокійно дивитися на це неподобство. Горе і образа охоплюють його душу від думки, що супостати зазіхають на його Батьківщину.
І наш громадянин, як справжній патріот, вирішує посприяти економії в державному масштабі.
Але тут держава висуває йому постанову Кабінету Міністрів, згідно з якою, він довічно знаходиться в кріпацькій залежності від центрального теплопостачання. Навіть, якщо він при цьому ніякого тепла не отримує, навіть якщо він від нього відмовився - все одно він зобов'язаний вносити свій феодальний податок «на тепло». Адже там не потрібний громадянин, а потрібен представник «податкового стану», який буде справно платити «тягло».
Здавалося б, що може бути простіше? Дайте можливість громадянам самостійно вирішувати та розпоряджатися своїми коштами, вирішуючи свої проблеми. І вони самі, без підказок «згори», розберуться з деякими проблемами.
Але ж ні. Той, хто буде шукати виходи сам, той буде думати сам. Хто буде думати сам, той вийде зі стану перманентної «сплячки» і лінощів розуму. Хто вийде зі стану лінощів розуму, той буде проявляти ініціативу. Хто буде виявляти ініціативу, той може стати громадянином.
А це вже, погодьтеся, серйозна небезпека.
Тому українець живе у світі бюрократичного апарату, який займається, переважно, поборами. Постійно стикається з безглуздими нормами, які регламентують усі сфери життя. Змушений завжди і скрізь доводити, що він «не верблюд». Не дарма ж Україна займає останні місця в рейтингах простоти ведення бізнесу, а нещодавно зайняла одне з останніх місць у рейтингу європейської конкурентоздатності.
Це не випадковість - це частина системи, яка, в принципі, виключає будь-які реформи і прогрес.
«Я начальник - ти дурень, ти начальник - я дурень». Висновок - всі довкола «дурні». А той один єдиний «найрозумніший», що все це очолює, безпосередньо не контролює суспільні процеси.
Але ж вирішити проблему нескладно. Добрий реформатор - він як скульптор. Просто відсікає все зайве.
Децентралізувати модель управління державою. Заохочувати приватну ініціативу. меншувати кількість посередників та контролерів. Це, насправді, нескладно.
Але хто ж тоді буде царем в країні, де немає бояр і холопів?

Олєщук Петро, політолог, кандидат політичних наук