НАК «Нафтогаз України» вже наступного року планує побудувати в Житомирі та Львові нові ТЕЦ на біопаливі. Це деревна тріска, промислові та побутові відходи (папір, картон, шкіра, тканина). Загалом по Україні має з’явитись щонайменше 9 таких ТЕЦ.
Про необхідність розвитку проєктів на альтернативному твердому паливі ми, лісники, наголошуємо протягом багатьох років.
Заготівля лісу — це не лише ділова та дров’яна деревина. Щорічно в державних лісах після заготівлі лишається 1,5−1,7 млн кубічних метрів лісосічних залишків. Частина з них потрібна для перегнивання та покращення родючості ґрунтів. Відсотків десять відправляється на перероблення. Все інше можна використовувати. Але залишки наразі здебільше просто спалюють, адже вони нікому не потрібні. Наші підприємства ще й витрачають кошти на збирання та утилізацію відходів. Іншими словами — платимо гроші за нагрівання повітря.
Це величезний ресурс, який може забезпечувати паливом нові ТЕЦ.
Хто саме має інвестувати у збирання та перероблення? Є декілька варіантів, які потрібно розглядати вже сьогодні на етапі початку реалізації проєктів нових теплових станцій.
В багатьох європейських країнах виготовленням та постачанням біопалива на станції займаються підприємці. В Україні в процесі реформи управління галузі ми сповідуємо схожий принцип. Нове ДП «Ліси України» націлено на створення ефективної системи управління: більшість робіт на конкурсній основні буде виконуватись підрядниками. Водночас будь-якому бізнесу потрібні гарантії стабільного та гарантованого попиту на продукцію. Що цілком зрозуміло. Потрібні дешеві кредити. Чи готовий переробник сьогодні інвестувати, зважаючи на всі наявні ризики? Чи зможемо ми у цьому напрямку створити дійсно конкурентне середовище, справжній ринок? Важливе питання, яке варто обговорювати з бізнесом.
Другий варіант організації перероблення — інвестиції безпосередньо лісогосподарських підприємств, які сьогодні об'єднуються в ДП «Ліси України». Минулого року Кабмін за нашою ініціативою зменшив відрахування частини чистого прибутку державних лісогосподарських підприємств з 80% до 50%. Як наслідок, у лісгоспів нарешті з’явились кошти на закупівлю та модернізацію техніки та обладнання. Серед іншого деякі наші підприємства почали закуповувати дробарки для виробництва тріски. Особливо активно цей процес відбувається у Хмельницькій області. Для порівняння: середня відпускна ціна лісосічних відходів на лісосіці - 100−150 грн за м3, вивезений на дорогу матеріал вже коштує приблизно 500 грн за м3, перероблена у тріску деревина — 1 200 грн м3. За умови наявності стабільного попиту й сучасної техніки для збирання та перероблення, це досить цікавий прибутковий бізнес, який може включати додаткові напрямки, такі, наприклад, як утилізація золи.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
