ГоловнаІнтерв’юІнтерв’юПобачивши вигоду, бізнес обов'язково прийде в галузь і буде працювати

Побачивши вигоду, бізнес обов'язково прийде в галузь і буде працювати

Українські підприємства, що надають послуги водопостачання та водовідведення, очікує масштабна реорганізація. Йдеться, насамперед, про концентрацію водоканалів і компаній, що працюють в цьому секторі, яких на сьогодні в країні налічується близько 200.

Українські підприємства, що надають послуги водопостачання та водовідведення, очікує масштабна реорганізація. Йдеться, насамперед, про концентрацію водоканалів і компаній, що працюють в цьому секторі, яких на сьогодні в країні налічується близько 200. При цьому найбільших гравців ринку не більше 70 і всі вони підконтрольні державному регулятору - Нацкоммуслуг. Про те, що сфера водопостачання зануриться в процес злиттів і поглинань говорять не вперше, однак реальних схем консолідації галузі до цього часу ніхто з чиновників так і не назвав. «У.К.» звернулася за роз'ясненнями до першого заступника міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Олександра Аліпова.

Олександре Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, як сьогодні йдуть справи з укрупненням компаній у сфері водопостачання, і яке Ваше ставлення до цього?

- Виходячи з особистого досвіду, як генерального директора ДВП «Укрпромводчормет», я повністю підтримую функціонування великих компаній на великих територіях. Чому? По-перше, забезпечується єдині технічна, економічна, кадрова політика, і, відповідно, єдиний тариф на послуги водопостачання для тих населених пунктів, які об'єднані географією компанії. Єдиних тарифів ЖКГ вдається домогтися за рахунок формування єдиної собівартості послуги на всій території. Підприємство надає обґрунтування цієї собівартості тарифу нацрегулятору, встановлює його і застосовує для всіх підлеглих населених пунктів. Таким чином, забезпечується той єдиний тариф, про який говорив Президент. Яскравим прикладом оптимальності такої системи управління є Донецька область.

Крім того, сьогодні галузь відчуває дефіцит кадрів, а в рамках великого підприємства, можна предметно, як створювати резерв кадрів, так і вибудовувати ефективну роботу служб по всій вертикалі управління - від керівництва компанії до останньої ділянки, що перебуває в якомусь селі, де живе, наприклад, три тисячі жителів.

Що Ви можете сказати про необхідність вкладення коштів у процес такої реорганізації?

- Необхідно спочатку більш детально роз'яснити принцип роботи підприємства. Компанія щорічно проводить загальні збори з мерами міст, які вона обслуговує, ставить їх до відома про виконану роботу щодо наявних ресурсів, і визначає програми розвитку. В процесі обговорення визначаються перспективні напрямки роботи на наступний рік. Тут же з'ясовується і фінансова складова питання, наприклад, місто в силу деякої ситуації не може забезпечити достатній обсяг коштів для реалізації певної програми. А генеральний директор компанії, в силу своєї влади, може перерозподілити фінансовий ресурс і направити його в необхідне русло. Компанія приходить в місто, надає техніку, вибудовує роботу, створює базу для подальшого робочого процесу. Як бачите, ресурси знайти можна і вибудувати оптимальну схему їх використання.

Яким є  відношення водопостачальних підприємств до ідеї консолідації галузі?

- Ми вже маємо результати досить серйозної роботи в цьому напрямку. Що стосується укрупнення компаній, то ніхто нікого до цього не примушує. Хто не хоче міняти стратегію роботи, має на це право, і кожна компанія залишає за собою право в будь-який момент вийти з об'єднання.

Розкажіть докладніше про те, якою може бути схема об'єднання підприємств?

- Наведу такий приклад: є споруди, які подають воду на кілька міст, як бути в такій ситуації? Тут необхідна єдина структура, яка від імені всіх цих міст буде мати той же канал, ту ж фільтрувальну станцію, що подає воду в різні міста. Тому й була створена впроваджувана система. Вона дозволяє сьогодні утримувати собівартість на нормальному рівні. Це не тільки забезпечує оптимізацію собівартості, але і дозволяє ефективніше використовувати кошти: по-перше, в компанії працює один генеральний директор, замість 30-40 регіональних і, відповідно, розпорошення штату менше.  Оптимізується ціла система адміністративних витрат.

Якщо повернутися до досвіду ДВП «Укрпромводчормет», ми бачимо, що деякі області намагаються перейняти приклад організації. Але необхідно враховувати особливості кожної області. Кожна область повинна уважно прорахувати і змоделювати ситуацію реорганізації, а для цього необхідно підключити до роботи ресурси наукових структур. Вони повинні розробити різні схеми укрупнення, прорахувати логістику процесу і надати ці варіанти з обґрунтуванням плюсів та мінусів. Адже в результаті може виявитися, що процес укрупнення навпаки призведе до збільшення тарифу. Відповідно, в деяких областях буде оптимальніше створити 2 або 3 районних компанії, а не одну обласну.

Тобто сам процес реорганізації, перш за все, ґрунтується на індивідуальному підході?

- Звичайно. У тому ж Донецьку є міськводоканал, що працює автономно. Йому достатньо своєї території для оптимального використання ресурсів, і йти йому з ринку не має сенсу.

А головне, що всі рішення по реструктуризації повинні бути обговорюваними. Тільки, зваживши всі аргументи та контраргументи і провівши відповідну роботу з органами місцевого самоврядування, можна ефективно і оптимально вирішити поставлену задачу.

Якщо ми вже торкнулися теми тарифів, уточніть, будь ласка, на сьогоднішній день як може бути реалізований єдиний підхід до тарифоутворення у сфері водопостачання?

- Економічна обґрунтованість тарифів  - сфера діяльності національного регулятора. Однак відкритим залишається питання, яким чином зробити так, щоб тариф був єдиним на всій території. Згідно з постановою Кабміну, яка стосується єдиних підходів у сфері тарифоутворення («У.К.» - постанова № 869), всі можуть розрахувати тариф, який застосовується до конкретної території.

Скажімо, якщо це рівнина, це тариф один, а там де горбиста місцевість або є необхідність піднімати воду на висоту, - це вже додаткові витрати і зовсім інший тариф. Тому законодавство передбачає індивідуальний розрахунок тарифів, їх обґрунтування та затвердження нацрегулятором.

Наскільки справедливо єдине тарифоутворення з точки зору кінцевого споживача? Наприклад, жителі Луганська, яким воду піднімають на 260 м, платять у кілька разів більше, ніж, припустимо, ті ж кияни, які, загалом-то, живуть на річці. Чи буде в цій ситуації передбачений механізм компенсацій?

 - На сьогоднішній день держава має цілий ряд споруд, які транспортують воду в маловодні регіони. Місто бере цю воду і  після цього формує тариф. Але в деяких областях, які ми називаємо маловодними регіонами, ці витрати поставки вже закладені в тариф - тобто це неправильно, несправедливо по відношенню до споживачів.

Є два шляхи вирішення цієї проблеми. Один шлях - віддати всі магістральні водогони державі, щоб остання, створивши якісь підприємства, припустимо «укрводгоспи», транспортувала воду і утримувала їх. Інший варіант - провести перерахунок і залишити все, як є, компенсувавши підприємству відповідні витрати, як було зроблено цьогоріч. У бюджеті вперше закладена така компенсація. Нехай ця сума невелика, але вона є. Ми показали всій країні, що є регіони, які потребують особливої уваги, і, таким чином, ми можемо, компенсуючи ці витрати, утримувати тариф на рівні, який більш-менш наближений до середньоукраїнського. Ця компенсація і є методом вирівнювання тарифів на всій території. Я не думаю, що буде єдиний тариф по всій Україні, це складно зробити, але наблизити його до якогось спільного рівня, - це наша задача. Я думаю, що разом з регуляторами нам це вдасться зробити.

Чи правильно я розумію, що цей рік буде витрачено на те, щоб підготувати всю нормативно-правову базу і в цьому році населення не може очікувати на будь-які тарифні зміни?

- Перш за все, необхідно провести розрахунки і проаналізувати їх. На результат зміни тарифів також впливає економічна ситуація в країні. Якщо країна зможе включити відповідні компенсатори - нічого змінюватися не буде, в іншому випадку - зміни можливі. Поки, згідно із заявами Прем'єр-міністра, жодних змін не передбачається.

Розкажіть докладніше, якими будуть основні підходи до модернізації галузі?

- У першу чергу, це інвестиції в галузь. Для того щоб модернізувати системи, коштів у держави немає, а перекладати це все на плечі споживача - не вихід. Станом на сьогоднішній день, комунальна теплоенергетика країни знаходиться на рівні третього технологічного укладу: вона використовує стару матеріальну базу, тоді як час переходити на 4-й чи 5-й рівень. Не слід забувати, що Європа вже працює на 6-му рівні технологічного укладу. І тому ми споживаємо газу в три рази більше ніж Європа. Причина, звісно ж, закладена у фінансуванні. Саме тому Мінрегіон на своєму сайті пропонує до розгляду різні інвест-проекти, реалізувавши які, ми будемо знижувати собівартість тарифів.

Крім швидкої окупності, для інвестора ми також пропонуємо моделі, в яких він може стати співвласником підприємства і отримувати стабільний прибуток. При цьому будуть передбачатися і вкладення з бюджету.

Йдеться про розширення класичного поняття державно-приватного партнерства?

- Звичайно, на жаль, на сьогоднішній день ми знаємо багато прикладів, коли концесіонер приходить на ринок, спустошує, залишаючи населення ні з чим. До цього призводять недосконало прописані умови концесії не зовсім грамотними учасниками процесу, рівень яких ще потребує суттєвого підвищення.

Тобто, якщо з 2016 року в країні почнуть приватизувати ТЕЦ, то йдеться саме не про чисту приватизації, а про участь приватного капіталу в статутних фондах теплопостачальних підприємств?

- Я проти того, щоб віддавати в приватизацію системи життєзабезпечення. Це власність громади, яка налаштовується на роботу і вона не повинна через приватного інвестора залишитися, наприклад, без тепла. А реалізація інвестиційних проектів дасть нам можливість утримати тарифи на середньодержавному рівні. Інвестор, зайшовши зі своїм капіталом, стає не концесіонером, а співвласником.

Як тільки приватний капітал зможе стати співзасновником компаній, такі форми як оренда і концесія стануть непотрібними? Мінрегіон представляв уряду своє бачення розвитку?

- Так, ми визначили коло проблем, визначили основні напрямки, і отримали завдання підготувати відповідну державну програму. Наразі концепція такої програми розроблена і направлена ​​на погодження в центральні органи виконавчої влади, після затвердження ними, почнеться розробка програми.

Наприклад, якщо розглянути котельню, яка завантажена на 30%, а 70% потужності не використовується, то програма дозволить не тільки побачити це, а й оптимізувати витрати ресурсів на даній території. Підготувавши відповідне ТЕО (або ТЕР – технічно економічний розрахунок), ми покажемо його всім, в тому числі й бізнесу.

Побачивши вигоду, бізнес обов'язково прийде сюди і буде працювати. Так працюють в усьому світі. Позитивний приклад такого співробітництва - Дарницька ТЕЦ - вона не державна, а приватна. І це приватне підприємство ефективно забезпечує більше однієї тисячі будинків теплом. У той час як собівартість в цілому по країні становить близько 300 грн. за гігакалорію, у них - 240. Таким чином, прагнути дійсно є до чого, і ми вже стоїмо на шляху вищевказаних реформацій.

Розмовляла Марія Цатурян

 
Коментарі (0)