Контролюючі органи вже почали масово відправляти податкові повідомлення-рішення платникам податку на житлову або нежитлову нерухомість. Щоб отримане повідомлення не стало несподіванкою, потрібно чітко розуміти основні аспекти оподаткування нерухомості. Юрист АТ "СК ГРУП" Анна Гарбар розповіла про основні аспекти оподаткування нерухомості в 2018 році.
Перш за все, платниками податку на нерухоме майно (крім земельних ділянок) є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які володіють об'єктами нерухомості - як житловими, так і нежитловими. Податковим кодексом України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта нерухомості, а податковим періодом вважається календарний рік.
Податок на нерухомість сплачується щорічно за минулий рік. Відповідно, у 2018 році платники податків зобов'язані сплатити податок на нерухомість за 2017 рік, який сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування.
Відповідно до закону, податком обкладається таке нерухоме майно: квартира, кімната в комунальній квартирі, приватний будинок, готельні та офісні будівлі, торгові будівлі, дача, гараж, сарай. Платити податок потрібно не за всю площу квартири або будинку, а тільки за квадратні метри, що перевищують пільгову площа. Якщо нерухомість здається в оренду, використовується для комерційної діяльності, то оплата здійснюється за всю площу, пільга в такому випадку діяти не буде.
У 2018 році по всій Україні ставки податку зменшаться з 3% до 1,5%. Однак, таке зменшення ставки не сприяє зменшенню самої суми податкових зобов'язань, так як потрібно враховувати прихильність ставки податку до мінімальної заробітної плати, а в 2017 році вона піднялася до 3200 грн. Тобто, максимальна вартість одного оподатковуваного квадратного метра в 2018 році становить 48 грн, у 2017 році платники податків платили 41,34 грн. Уже в 2019 році платникам податку на нерухомість доведеться заплатити ще більше, максимальна сума податкового зобов'язання становитиме 55,84 грн за 1 кв. м.
Хто ж може уникнути цього підвищеного податку на нерухомість? Якщо фізичні та юридичні особи володіють нерухомістю, яка не перевищує 60 кв. м - для власників квартир; 120 кв. м. - для власників будинків; 180 кв. м - для різних типів об'єктів нерухомості, в тому числі їх частин, то вони можуть спокійно забути про такий податок. Якщо ви володієте нерухомістю більшої площі, то заплатити потрібно тільки за різницю між пільговою площею і загальною площею вашої нерухомості. Це означає, що якщо в квартирі 68 кв. м, то платити доведеться за все за 8 кв. м.
Слід звернути увагу, що обов'язок по сплаті податку виникає протягом 60 календарних днів з моменту вручення повідомлення. Платники податків повинні ставитися серйозно до отримання такого повідомлення, оскільки Податковий кодекс передбачає штрафи за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання (штрафи - 10% за затримку сплати до 30 календарних днів, 20% - за затримку сплати понад 30 календарних днів).
Встановлено, що в тому випадку, якщо контролюючий орган не направив податкове повідомлення-рішення до 1 липня, платники податків звільняються від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання. Однак, якщо фізична або юридична особа не проживає, не знаходиться чи не отримує пошту за адресою, за якою зареєстровано нерухоме майно, це не означає, що йому не було вручено податкове повідомлення-рішення.
Таку позицію підтримує Житомирський окружний адмінсуд своїм рішенням від 30 травня 2018 року в справі № 806/595/18. Суд стверджує, що в разі, якщо пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, то податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Крім того, багато суперечок виникають через порядок прийняття місцевими органами ставки податку на нерухомість. Відповідно до Податкового кодексу, ставки податку для об'єктів житлової або нежитлової нерухомості фізичних та юридичних осіб встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад в залежності від місця розташування і типів таких об'єктів нерухомості в розмірі. Така ставка не повинна перевищувати 1,5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати.
Постановою від 4 квітня 2018 року в справі № 823/1814/17 Київський апеляційний адмінсуд вказує, що місцеві ради зобов'язані відповідним рішенням вирішити питання про введення податку на нерухоме майно, і встановлення його ставок. Таке рішення має бути оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
