На сьогодні відсутній механізм зміни статусу населених пунктів зон радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Такого висновку дійшли члени Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що взяли участь в роботі Міжнародної науково-практичної конференції «Правові проблеми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи».
Про це «Україні Комунальній» повідомили в Інформаційному управлінні ВРУ.
Саме тому необхідно визначити статус територій, виведених за межі зон радіоактивного забруднення та створити правові механізми стимулювання сталого розвитку, в також активізувати виробничу діяльність цих територій та підвищити їх інвестиційну привабливість.
Як йдеться в повідомленні, голова Комітету Анатолій Семинога в своєму виступі проаналізував нормативно-правову базу у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
Він, зокрема, зазначив, що аварія на ЧАЕС 26 квітня 1986 року за характером і масштабами своїх негативних наслідків не має аналогів в світовій практиці радіаційних катастроф. «Через 25 років після неї, ми мусимо поставити запитання про ефективність чорнобильського законодавства, як способу подолання наслідків катастрофи», - наголосив народний депутат.
Заходи щодо радіаційного захисту населення, вважає голова Комітету, «повинні адекватно відповідати радіаційній ситуації на кожний даний момент та будуватися і здійснюватися стосовно практичної діяльності за принципами виправданості, не перевищення і оптимізації». За словами А.Семиноги, їх дієвість і економічна раціональність має забезпечуватися принципово новими системними засобами щодо здійснення радіаційного контролю та радіаційного моніторингу, стану здоров'я населення радіоактивно забруднених територій, а також гігієнічного стану об'єктів інфраструктури.
На засіданні зазначалося, що нормативно-правова база з проблем подолання наслідків Чорнобильської катастрофи не є достатньо обґрунтованою з точки зору протирадіаційного захисту, містить внутрішні суперечності і потребує вдосконалення і адаптації із змінами радіаційної ситуації на забруднених територіях.