Чотири п'ятих від загального обсягу капітальних витрат на будівництво газопроводу «Північний потік - 2» вже профінансовано, робота ведеться ритмічно, атмосфера навколо проекту «непогана», запевнив глава російського «Газпрому» Олексій Міллер в ефірі телеканалу «Росія 1». Але насправді все не так райдужно. Сам Міллер заявив що зрушення щодо термінів здачі об'єкта можуть бути.
«Навіть якщо виникнуть якісь ситуації, то треба розуміти, що вони можуть зрушити проект з термінами, але зовсім-зовсім незначно», - сказав Міллер, фактично визнавши той факт, що до бою курантів в цьому році з запуском труби можуть не встигнути .
Оператором проекту є Nord Stream 2, єдиний акціонер якого - «Газпром». Його європейські партнери - Shell, OMV, Engie, Uniper і Wintershall - зобов'язалися профінансувати проект сумарно на 50%, по 950 мільйонів євро кожен. «Газпром» взяв на себе іншу половину витрат - 4,75 мільярда євро. Загальна вартість проекту оцінюється в 9,5 мільярда євро. Раніше Міллер говорив, що газопровід має бути запущено до кінця 2019 року, а з 1 січня 2020 року нього вже може піти газ.
Однак труба проходить через територіальні води або виняткові економічні зони Росії, Фінляндії, Швеції, Німеччини та Данії. І саме позиція останньої може вплинути на терміни запуску.
Минулого тижня Nord Stream 2 офіційно визнав можливість відстрочки введення проекту як мінімум на півроку, а то й на другу половину 2020 року, якщо Данія наполягатиме на прокладання газопроводу по новому маршруту - на південний схід від острова Борнхольм.
Справа в тому, що раніше країні був відправлений запит на прокладку труби через її територіальні води, на який не було отримано ні твердого відмови, ні згоди. Другий запропонований оператором варіант маршруту - на північний захід від острова Борнхольм у виключній економічній зоні Данії - також не був схвалений. Датське енергетичне агентство запропонувало «Газпрому» третій варіант - у виключній економічній зоні на південний схід від Борнхольм. Проблема в тому, що цей маршрут вимагає проведення тривалої екологічної експертизи, яка може зайняти 3-6 місяців, що і призведе до затягування термінів.
Nord Stream 2 намагається переконати Данію відмовитися від цього варіанту і дати дозвіл на будь-яку з двох раніше поданих заявок. В цьому випадку до кінця року можна встигнути. Однак питання будівництва труби зараз дуже політизований, а в Данії законодавчо виведений на рівень МЗС, тому очікування рішення Копенгагена змушує росіян неабияк нервувати.
Так, в кінці квітня Nord Stream 2 досить різко висловилася з приводу позиції датської сторони.
«Розробнику проекту, яким є компанія Nord Stream 2, складно зрозуміти, з якої причини після 16 місяців з моменту вступу в силу поправки до закону про континентальний шельф досі відсутнє будь-яке рішення по базовому маршруту в територіальних водах Данії і чому немає рішення по маршруту на північний захід від Борнхольм при відсутності будь-яких заперечень з точки зору екології і безпеки.
Вимога подачі заявки за третім варіантом маршруту, незважаючи на наявність вже двох діючих заявок, які пройшли процес розгляду і які відповідають умовам видачі дозволу, можна розглядати виключно як навмисну спробу затримати завершення проекту », - заявили в Nord Stream 2.
Європейські родини і промислові підприємства будуть змушені платити € 20 млн євро за кожен день затримки, лякає оператор проекту. У компанії також підрахували, що якщо «Північний потік - 2» почне працювати в 2020 році, то європейські споживачі газу нібито зможуть заощадити близько € 8 млрд на рік за рахунок більш дешевих енергоресурсів.
Але якщо для Росії затягування запуску нового маршруту це негативний момент, то для України - навпаки. Зниження ймовірності запуску альтернативного маршруту без сумніву позначиться на переговорних позиціях РФ з цього питання. Нагадаємо, чинний контаркт на прокачку газу через територію України закінчується в цьому році, переговори про новий контракт постійно відкладаються, але рано чи пізно повинні відбутися.
Нагадаємо, що проект «Північний потік - 2» - це об'єкти, що будуються дві газові нитки трубопроводу по дну Балтійського моря з Росії до Німеччини загальною потужністю 55 мільярдів кубометрів газу в рік.
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
