Розруха почалася не сьогодні. Розруха почалася не вчора

Усе більше переконуюся в тому, що ось відключать нам гарячу воду або опалення - і ми звикнемо. Поскиглимо - де наша не пропадала - і звикнемо ТАК жити.  Дивно, але усі комунальні проблеми чомусь сприймаються більшістю як щось звичне і зрозуміле. Вони ніби стерті зі свідомості людей. З ними начебто зжилися, примирилися, зрослися. Чому?

Думаю, не помилюся, якщо припущу, що за роки існування радянської влади зі свідомості громадян "вимивалася" така категорія, як збереження. Практично всі 70 років радянською владою диктувалися громадська думка: розлого і красномовно - про виробництво, і нічого – про збереження. Безпосереднє виробництво, утримання та збереження вироблених речей були розрізнені як... незалежні галузі господарства. Цей провал слід вважати поразкою свідомості суспільства в цілому, а недалекоглядні «реформи» 90-х років його лише поглибили і закріпили.

Доводиться, на жаль, констатувати, що цей процес розвивається й досі. Причому зі швидкістю «снігової кулі». І жодних сподівань на те, що він сам собою раптом зупиниться.  Ми повільно і впевнено рухаємося до комунальної катастрофи. Адже масштаби житлово-комунальних проблем неспівмірні із коштами, які спрямовуються на їх вирішення! І це, до речі, характерна ситуація у більшості галузях економіки сучасної України.

Помічаю, що чимало українців абсолютно байдужі до всього, що  відбувається довкола. Оце наше традиційне українське «моя хата скраю»... У ньому, як у дзеркалі, відбивається загальний аномальний стан держави і наше ставлення до всього цього - мляве і аморфне.  Сколихнути і на якийсь час згуртувати людей вдається лише катастрофам і негараздам загальнонаціонального масштабу... Але боронь нас Боже від такого «досвіду»!

Упевнена: розвиток ЖКГ, подолання кризових явищ у галузі залежить, насамперед, від усвідомлення кожним із нас нагальності і глобальності проблем, від нашого особистої участі в їх вирішенні. Як розвиток країни в цілому залежить від зрілості громадянського суспільства, його залучення  в процеси формування, планування та реалізації соціально-економічої політики, так і розвиток житлово-комунального господарства, що є невід'ємною частиною інфраструктури країни, залежить від аналогічних процесів.

І ще. Давайте не чекати чудес «нізвідки». Раптового дива в галузі, «розруха» якої «підтримувалася» громадською байдужістю і дотаційними «бюджетними» програмами протягом багатьох десятиліть, бути не може... Галузь потребує мільйонів гривень... Однак замість того, щоб нарікати на їх відсутність, давайте потихеньку змінюватися самі. А розпочнімо з того, що позбавимося апатії та байдужості. Пам'ятаємо: хочемо змінити світ - починаємо із себе!

Туча Ольга спеціально для «України Комунальної».