Що потрібно для розвитку сонячної енергетики в Україні?

В даний час сонячна енергетика в усьому світі є галуззю, яка регулюється швидше державою, ніж ринковим середовищем. Тому її слід розглядати саме в цьому контексті.

Держава має право реалізовувати заходи, спрямовані на підтримку певних галузей, отже, може накладати обмеження. Це стосується випадків, в яких дані обмеження спрямовані на реалізацію державної політики в енергетичному секторі. Для вітчизняної сонячної енергетики такими цілями є або можуть бути: забезпечення енергетичної безпеки держави в довгостроковій перспективі; залучення інвестицій в країну або окремі регіони, створення додаткових робочих місць і підвищення попиту на висококваліфіковану робочу силу; збільшення відрахувань до місцевих і державного бюджетів; вплив на розвиток таких суміжних галузей як металургія, машинобудування, приладобудування, інформаційні технології, стимулювання розвитку науки і профільної освіти.

Але очевидно, що до питання держрегулювання завжди потрібно підходити з обережністю, оскільки при неправильному плануванні та реалізації воно може дати негативний ефект, який зведе до «ні» всі очікувані вигоди. У світі вже були приклади, коли преференції місцевих компаній на ринках альтернативної енергетики приводили до «завмирання» цих ринків навіть при відносно високому і привабливому «зеленому» тарифі. Мені здається, що уникнути проблем можна тільки в тому випадку, якщо державне регулювання залишає місце для функціонування механізмів вільного ринку. Тобто будь-які чинні обмеження повинні залишити можливість існувати великій кількості компаній, які будуть вільно конкурувати і пропонувати якісну продукцію або послуги за розумну вартість.

Крім того, дуже важливим фактором є прогнозованість і прозорість існуючих заходів зі стимулювання галузі. Ні для кого не секрет, що бізнес дуже чутливий до частих змін правового поля, і ці зміни є для нього факторами підвищеного ризику. Що стосується ринку сонячної енергетики, то в Україні зараз діють два важливих обмеження, які безпосередньо стосуються правила «місцевої складової». По-перше, для отримання «зеленого» тарифу в будь-якому проекті альтернативної енергетики повинен бути заданий законом відсоток сировини, матеріалів, основних засобів, робіт та послуг українського походження. По-друге, для сонячних електростанцій діє ще одна додаткова умова - використовувати тільки сонячні модулі з заданої питомої частки матеріалів і сировини вітчизняного виробництва. І мова тут вже не йдеться про роботи або послуги, а виключно про сировину і матеріали.

У разі першого обмеження - не бачу в ньому нічого принципово поганого. В Україні вже зараз є достатньо велика кількість компаній, які виробляють різноманітну продукцію та надають різноманітні послуги, які цілком задовольняють ці обмеження.

Крім того, держава ставить галузь в певні рамки, але ринок все одно залишається відносно вільним. Що ж стосується другого обмеження, то ось його я вже вважаю абсолютно несвоєчасним. Це обмеження ще не набуло чинності і є не до кінця формалізованим. В даний час в Україні існує кілька компаній, продукція яких могла б відповідати цьому обмеженню. А це вже схоже на якусь умовну «монополізацію» ринку.

Підводячи підсумок, можна сказати, що принципово правило «місцевої складової» має повне право на існування, але тільки в тому випадку, якщо галузь сонячної енергетики продовжує в цілому працювати у відповідності з ринковими механізмами, а правове поле є зрозумілим, відносно стабільним і передбачуваним.