«Українська ГТС оцінена на рівні 30 мільярдів доларів», - Юрій Вітренко

У своєму інтерв'ю «Україні Комунальній» голова НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв раніше розповідав про те, що НАК - на порозі серйозних змін, про те, як надалі буде реалізовуватися енергетична політика України в умовах «газового протистояння» з Росією. Журналісти ЛігаБізнес.інформ з'ясували подробиці у радника пана Коболєва - Юрія Вітренко. «У.К.» публікує скорочену версію інтерв'ю.

 

 

Насправді я повернувся з технічної точки зору. Формально і в попередні роки я залишався позаштатним радником. Коли пішли Олег Дубина та Ігор Діденко в 2010 році, я формально продовжував бути радником Євгена Бакуліна. Але за весь цей час я з ним жодного разу не бачився, і навіть не подзвонив. Останні 2-3 роки, до приходу Андрія Коболєва, я не займався нічим, що було пов'язано з «Нафтогазом». З квітня я залучений в процес реформування компанії. Щоб я міг брати участь у робочих процесах, мене призначили штатним радником з двогодинним робочим днем.

 

 

Я - радник, входжу до робочої групи з підготовки проекту реформування «Нафтогазу». Це основні обов'язки.

 

 

Ця проблема багатогранна. Перше, що ми вирішили, - дуже чітко визначити функції, як це передбачено Третім Енергопакетом. Там визначено, що є окрема функція оператора транспортної системи та оператора ПСГ. Там же є згадка, що один з цих операторів може виконувати функцію балансування ринку газу. По суті, у нас є три функції. Ці функції повинні бути чітко виділені в законодавстві.

 

 

Якщо існує надлишок газу, то потрібно закачати в сховища, а якщо дефіцит - то цей газ потрібно підняти з ПСГ. Диспетчери або балансуюча організація вказують, які засувки закривати, а які - відкривати. Ще один важливий момент - потрібно розділяти оператора і власника. Існує дуже багато прикладів, як в Європі відбувалося розділення газових компаній. Скажімо, компанія є власником активів, і є окремо компанія, яка є оператором. Власник просто віддає в оренду і лізинг магістральні газопроводи оператора, у якого в капіталі може бути власник ГТС, а може і не бути. Те ж стосується і сховищ.

 

 

Нові ПАТ («Українські ГТС» і «Українські ПСГ»), створення яких прописано в законопроекті уряду, залишаться на 100 відсотків в держвласності. Ці компанії потім будуть передавати в лізинг операторам відповідні інфраструктурні активи. Тобто, в два нових ПАТ ніякі партнери не залучаються. Одна з цих компаній буде володіти газопроводами, друга - сховищами. Далі частина сховищ буде здаватися в оренду оператору. Цей оператор і буде спільним підприємством (СП) з іноземним партнером. Деякі ПСГ можуть точно так само здаватися в оренду цього ж оператора, який буде виконувати функцію управління ГТС. Для управління іншими ПСГ буде створено друге СП з іноземним партнером.

 

 

Оператор магістральних газопроводів - це природний монополіст. Ми повинні розуміти, що регулятор(НКРЕ. -Ред.) завжди обмежує прибутковість природного монополіста, щоб той не заробляв дуже багато. Оцінка таких операторів у Європі зазвичай на рівні балансової вартості їхніх активів. При цьому ПСГ в ЄС - це конкурентний ринок, їх тарифи регулюються не державою, а попитом і пропозицією. Тому такі активи найчастіше продаються в рази дорожче балансової вартості. Тому ми говоримо державі, що включати всі скопом в одне СП безглуздо. Зробивши два СП, держава отримає набагато більше. Це різні функції і різні потенційні інвестори. Багато іноземних компаній, дуже репутаційно привабливих для України, зацікавлені тільки в наших сховищах, але не в газопроводах. Багато з цих компаній самі займаються поставками газу і по Третьому Енергопакету не можуть бути операторами магістральних газопроводів.

 

 

Функція балансування буде передана оператору магістральних газопроводів. Це наше бачення. Те, що цю функцію буде виконувати окрема балансуюча організація, ми розглядаємо тільки в якості альтернативи. Але тут є важливий нюанс. Говорячи про балансування ринку газу, ми маємо на увазі основну частину газотранспортної системи. Коли ми розмірковуємо про створення регіональних газових хабів, то в їх межах можуть виникати окремі балансуючі організації. Ніхто цього не забороняє.

 

 

Це ключовий момент. В «Укртрансгазу» є багато невирішених проблем. Питання залучення іноземного партнера в «Укртрансгаз» проговорювалося з юристами. Відповідь проста і однозначна: це - нереально. Проблеми «Укртрансгазу» стосуються в першу чергу так званих дисбалансів. Йдеться про газ вже закачаний в ПСГ. «Укрнафта» каже, що це її газ, «Нафтогаз» - що це його газ, а газ «Укрнафти» був реалізований населенню у відповідності з нормативною базою і так далі. Зараз, щоб залучити швидко партнера в СП, потрібна нова компанія з чистими активами без будь-якого багажу проблем.

 

 

Ми не кидаємо цю компанію і від зобов'язань не відмовляємося. Ці суперечки будуть вирішуватися в цивілізованому порядку в судах.

 

 

У нас є свій погляд, і він дуже, скажімо так, нерадикальный: з 30 мільярдів кубометрів загальної ємності сховищ всього лише 2 мільярди будуть надані нашим партнерам. Є інший варіант, який передбачає, що найбільші сховища слід передати в СП. Це питання ще остаточно не вирішене. Мова зараз йде про те, що ми повинні узгодити принцип, а потім із зацікавленими сторонами будемо відпрацьовувати конкретику. Другий аспект - нам потрібно визначити, які сховища ми будемо використовувати в якості балансувальних, тобто ті сховища, управляти якими буде оператор магістральних газопроводів, а які можуть бути передані в оренду іншим потенційним операторам.

 

 

Це не означає, що ми будемо одні його імпортувати. Там є дуже багато нюансів. Нам просто потрібно було забезпечити своєчасне будівництво газопроводу «Вояни-Ужгород», і була необхідність, щоб туди не потрапив «Газпром».

 

 

Наше розуміння таке, що «Укртрансгазу» буде дуже складно найближчим часом ефективно працювати з західними клієнтами. Європейський ринок дуже складний. Потрібні партнери, які прийдуть і дуже швидко почнуть працювати зі своїми клієнтами в Європі. Вони приїдуть в Україну зі своєю клієнтською базою, зі своїм софтом, зі своїми стандартними контрактами. Ми садимо їх з людьми Укртрансгаз, і вони починають працювати. Це модель «asset-light», вона не передбачає масштабного входження оператора в активи. У цьому випадку СП відповідає в першу чергу за роботу з клієнтами, а за безаварійну роботу газопроводів продовжує відповідати «Укртрансгаз». Для такої моделі у нас є партнери. Існує друга модель - «asset-heavy», це купівля газопроводів. Якщо інвестор хоче стати власником на нього ляже вся відповідальність за безаварійність роботи ГТС. Для партнера в цьому варіанті більше інвестицій і ризиків. Компаній, готових розглядати другу модель, набагато менше. З європейського досвіду, залучити партнера для другої моделі це три роки мінімум. Тому таку модель ми зараз не пропонуємо.

 

 

Назв ми поки не розкриваємо, але це не RWE.

 

 

Наші газові інфраструктурні активи привабливі для тих, хто розраховує на стабільний дохід. Це або банки, або ті ж пенсійні фонди. У нас є великий потенціал для збільшення боргового навантаження компанії, яка буде власником ГТС. Тому замість того, щоб щось комусь продати, ми пропонуємо зосередитися на залучення боргового капіталу. Українська фінансова система зараз дуже обмежена, а вихід на зарубіжні ринки в нинішній політичній ситуації ускладнений. З іншого боку, ми бачимо інтерес в наданні фінансування з боку міжнародних фінансових організацій, тих же ЄБРР, Європейського інвестиційного банку (ЄІБ). З цього наша пропозиція, щоб ці міжнародні організації взяли участь у кредитної рекапіталізації державних компаній, які будуть власниками активів. Зараз ми обговорюємо з ними обсяги та умови. У нашому проекті реформи, який готували спільно міжнародними аудиторськими і фінансовими компаніями, що українська ГТС оцінена на рівні 30 мільярдів доларів. Європейський досвід роботи операторів ГТС показує, що держава могла б залучити 15-18 мільярдів довгострокових позикових коштів. Частина з цих грошей можна направити на модернізацію ГТС, зберігаючи газопроводи у власності держави. Інші гроші можуть бути направлені до бюджету. Наприклад, на підтримку державних програм з енергозбереження.

 

 

З приводу «Укргазвидобування», наші плани пов'язані не стільки з реформуванням ринку газу, скільки з нашим розумінням того, що в країні в принципі необхідна вельми істотна реформа фондового ринку. Насправді найвигідніше продати «Укргазвидобування» стратегічному інвестору. Якщо ми говоримо про те, що хочемо зберегти контроль над компанією, то це - західна біржа. Але наша пропозиція - розмістити 15 відсотків акцій компанії на нашому фондовому ринку. Держава зобов'язана розвивати внутрішній фондовий ринок. Якщо хтось хоче зробити подвійний лістинг, то це можна зробити пізніше.

 

 

Зараз немає жодної компанії на українському фондовому ринку, яка була б нормальним об'єктом інвестицій. Доли, які перебувають у вільному обігу, - мізерні, у міноритарного інвестора жодних шансів впливати на прийняття рішень. Тому щоб побачити, хто купить, потрібно хоча б щось запропонувати.

 

Якщо буде єдина оптова ціна, «Укргазвидобування» буде коштувати за нашими оцінками 12 мільярдів доларів, тобто, якщо ми хочемо продати 15 відсотків - це 1,8 мільярдів доларів. Якусь частину з цього ми б хотіли, щоб купив, наприклад, ЄБРР. Нехай на 500 мільйонів. Є ще, наприклад, пенсійний фонд Нацбанку, який не такий вже й маленький. Будуть і інші інвестори, якщо ми покажемо, що «Укргазвидобування» - це компанія, призначена не для якогось «дерибану», а це - компанія, яка намагається максимізувати цінність для своїх акціонерів і клієнтів.

 

Ми пропонували уряду, щоб, з одного боку, виводити нові активи на ринок, а з іншого, - проводити пенсійну реформу. Накопичувальну систему, майбутні пенсії, запустити на фондовий ринок, а ті ж гроші від продажу «Укргазвидобування» та інших компаній держава може спрямувати на потреби солідарної пенсійної системи, тобто для сьогоднішніх пенсіонерів. Тоді зміняться правила гри.

 

Нам багато говорять, що в Україні ринок ще не дозрів, слабкі суди, корупція і так далі. Що спочатку потрібно виправити ось це все, а потім вже розвивати біржу. Навпаки, розвиток ринку капіталу в країні первинний, тому що призводить до посилення контролю над державою з боку громадян. Бізнес діє більш прозоро, політики озираються на реакцію ринку, коли приймають рішення. Подивіться історію. Поки що країнами керують «мудрі» фараони і царі, ВВП на душу населення залишається однаково низьким. Як тільки в економіці починає працювати біржа, рівень добробуту громадян виростає в рази.