- Якби Україна подала позов до Стокгольмського арбітражного суду, то майже гарантовано виграла б, оскільки ряд положень газових угод 2009 року не застосовуються в європейській практиці.

Головна проблема полягає в тому, що Україна продовжує рухатися в напрямку пошуку компромісів з Росією, а не в річищі переходу на європейські принципи побудови рівноправних стосунків. Саме тому і Путін, і Медведєв, завдяки зустрічі з Януковичем, отримали певну відстрочку в термінах щодо остаточного рішення України відносно Стокгольмського суду.

На такий же вплив російські лідери сподіваються і в питанні визначення долі української ГТС.

ЄС після кризи 2009 року, коли Росія публічно перекрила вентиль газової труби на своїй території, готовий вийти на рівень офіційного ухвалення рішень стосовно тристороннього консорціуму. Однак «Газпром», який через свої дочірні компанії запровадив в Європі азійські «тіньові» схеми політичного маніпулювання, в цьому не зацікавлений. Реформи «Нафтогазу», - в тому числі, його реорганізація та створення тристороннього консорціуму, - мають відбуватися на основі європейського законодавства. Це є пересторогою від реалізації суто азійської моделі «тіньових» впливів, де Україна ніколи не переграє досвідчений «Газпром».