На території України лише 97% міст обладнані каналізацією або окремою каналізаційною мережею, а селища міського типу лише на 57% від загальної кількості в Україні. Ще гіршим є становище щодо обладнання каналізацією або окремою каналізаційною мережею сільських населених пунктів – 2,6% (або 737 одиниць) від загальної кількості сіл України.Основними причинами зменшення кількості населених пунктів, обладнаних каналізацією є демонтаж каналізаційного обладнання, яке знаходилось у ветхому та аварійному стані і не працювало, а також тривалий час експлуатації та відсутність спеціальної техніки для їх промивки.

Поряд з цим, протягом останніх років чітко прослідковується зменшення протяжності головних колекторів, які збирають стічні води з усієї території, обладнаної каналізацією, які відводять їх на очисні споруди, або у водоймища. Лише за рік протяжність головних колекторів зменшилась на 33,1 км.

Зменшується і пропускна спроможність існуючих очисних споруд на добу - до 1% щорічно, а кількість фактично пропущених стічних вод через очисні споруди зменшується до 8% щорічно.

Із загального обсягу пропущеної стічної рідини через очисні споруди на повне біологічне (фізико-хімічне) очищення у попередньому році пройшло 2 104,0 млн м3 (96,6% від кількості пропущених стічних вод через очисні споруди), з них доочищенням – 150,2 млн м3 (7,1 % від кількості пропущених стічних вод на повне біологічне очищення). У сільській місцевості цей показник сягає лише 9%.

Існуючі очисні споруди, в основній своїй кількості, побудовані в середині минулого століття та перевантажені в 1,5-2 рази вище проектної потужності, працюють неефективно. Особливе занепокоєння викликає стан полів фільтрації, що розташовані на території населених пунктів, прилеглих до міст. Аналіз експлуатації міських очисних споруд  України та закордоном доводить, що на теперішній час, характер забруднень міських стоків зазнав суттєвих змін. Це є наслідком все більшого використання населенням нових засобів побутової хімії, розвитку нових промислових технологій, а також змін умов життєдіяльності людини в глобальному масштабі.

Даний факт обумовлює присутність у міських стоках великої кількості токсичних сполук та значної концентрації сполук азоту і фосфору, що в свою чергу призводить до інтенсивного розвитку нитчастих бактерій в басейнах аерації, вспуханню активного мулу та погіршенню якості очистки і робить не ефективним застосування типових класичних технологій для нормативного очищення господарсько-побутових стічних вод. Такий стан справ в повній мірі загрожує здоров'ю та життю великої кількості населення країни, та завдає значної та непоправної шкоди навколишньому природному середовищу.

Враховуючи актуальність зазначених проблем варто було б на загальнодержавному рівні розглянути можливість доповнення існуючих проектів, зокрема, Національного проекту «Якісна вода», що здійснюється в рамках визначеного Державним агентством з інвестицій та управління Національними проектами України Національного пріоритету «Нова якість життя» технологіями щодо будівництва, реконструкції та модернізації каналізаційних очисних споруд і мереж (комунальної власності), впровадження новітніх ефективних технологій очищення стічних вод, тощо.
Загалом же, Україна потребує не лише прагнути європейського рівня життя, а й європейського досвіду контролю стічної води.

Тетяна Казачек, спеціально для ІА «Україна Комунальна»