- Про те, що обвинувальний вирок Юлії Тимошенко може розглядатися українською владою в якості додаткового аргументу тиску на Росію в переговорному процесі щодо газу, говорилося вже давно. Дані аргументи лежать виключно в політичній площині, оскільки діюча договірна база передбачає вичерпний опис процедури перегляду угоди, що визначає принципи закупівель російського газу. Аргументи у вигляді перевищення владних повноважень окремим чиновником – Юлією Тимошенко, яка до того ж не підписувала документи в січні 2009 року, не допоможуть українській стороні в разі початку судового розгляду з «Газпромом» в Стокгольмському арбітражі.

Віктор Янукович і його найближче оточення добре усвідомлювали, що реакція світової спільноти на вирок Тимошенко буде однозначно негативною, і за нею можуть слідувати конкретні дії, спрямовані на обмеження контактів з Україною. Не менш жорсткою, але водночас і очікуваною, стала реакція Росії. Враховуючи це, Президент і його оточення, по суті, санкціонували семирічний термін ув'язнення Тимошенко, не скориставшись доступними варіантами виходу з цієї ситуації, за яких вирок був би пом'якшений, або відбулася б декриміналізація 365 статті Кримінального кодексу.

Пом'якшення вироку Тимошенко могло продемонструвати російській стороні, що Київ не ставить під сумнів легітимність газових угод 2009 року, а, отже, свідчило би про компромісний характер переговорного процесу щодо ціни на газ. Та обставина, що вирок Тимошенко став максимально жорстким, чітко продемонструвала: Віктор Янукович і його оточення знаходяться в патовій ситуації. Прогресу в україно-російських газових переговорах немає.

Реакція Заходу на вирок Тимошенко також засвідчила те, що Україна навряд чи зможе розраховувати на вагому підтримку влади Євросоюзу та окремих країн Європи у можливому газовому конфлікті з Росією. Не виключено, що вирок Тимошенко призведе до затягування виділення коштів на модернізацію газотранспортної системи України, обіцяних Євросоюзом і ЄБРР.