Привітне містечко зустріло мене гарною новиною. Місцеві мешканці у маршрутці розповідали, що фонтан просто чудовий! Захоплені відгуки про нього змусили мене задуматися над тим, що варто пропустити вечірній концерт до Дня міста і майнути до Бугу. У голові вже ставали картини реконструйованих площ, місцин, відновлених доріг та тихої і зручної, у порівнянні зі столицею, інфраструктури, аж раптом я зрозуміла – не варто мріяти! Мало не впавши на сходах (чи правильніше сказати на тому, що було сходами кілька років тому) найближчого супермаркету, я почала думати, що мабуть багато чого у Вінниці залишилося незмінним... Зрозуміти у набитій вщент маршрутці якими дорогами ми їдемо було важко. Однак, вийшовши з маршрутки, я зрозуміла, що інфраструктура міста не передбачила нормальних доріг далі, окрім вулиці Київської, а тому, щоб не впасти і не відкласти на потім похід на річку – довелося підсвітити дорогу мобільним телефоном і обережно дострибати до вулиці Саксаганського.
Варто віддати належне місцевій владі – комунальний транспорт до Дня міста два дні безкоштовно возив пасажирів. Однак їхати у платній маршрутці було безпечніше – точно сядеш, не примнуть і не запізнишся, оскільки рух по вулиці Соборній перекрили, а більшість трамваїв/тролейбусів у об'їзд центральній вулиці не підуть.
З 2008 року чимало змінилося. Відновлена Театральна площа, відновлена площа біля «Стєкляшки» (Міськвиконком), новий райський фонтан (якщо пощастить побачити) радують і гостей, і жителів міста. Однак новина про те, що у суботу 10 вересня фонтан не вмикатимуть через концерт біля «Книжки» для мене була шоком!
Проте неприємно здивували інші речі. Зранку в неділю вирішивши піти до магазину, а заодно, як і більшість жителів п'ятиповерхівок, де відсутні сміттєпроводи, винести сміття, була неприємно здивована. Якщо до зупинки можна дістатися за три хвилини, до магазину – чотири хвилини, поруч є й банкомат (а раптом гаманець пустий?) і аптека, і три перукарні на вибір... А от знайти контейнер для сміття неможливо. За п'ятнадцять хвилин від дому, через кілька дворів, тишком-нишком за гаражами – місце для збору відходів. Підійшовши до нього – затамовуєш подих (хвилини на півтори-дві) викидаєш сміття і тікаєш... Про який роздільний збір сміття може йти мова?? До баків страшно підходити коли вони зранку (а було десь біля дев'ятої години) ще порожні, а як викинути сміття під вечір? Я б не ризикнула...
Згадала розмову у маршрутці, коли захоплена жителька розповідала, що біля їхніх будинків проклали дорогу, у зв'язку із будівництвом нового фонтану, і пораділа заочно ще раз. Захотілося щоб не лише біля кондитерської фабрики у Вінниці будувалися найбільші у Європі фонтани.
Правда варто згадати фонтан біля центрального універмагу, який почали будувати ще у 2007-2008 рр. Дорогу біля площі розбили вдало, а от результат – навіть у 2011 році більше нагадує забуту недобудову, аніж завершальний етап реконструкції...
Окреме враження від «європейської інфраструктури» на вокзалі. Захотілося запитати «Укрзалізницю»: «А за що ж ми платимо Вам касові збори?» І чим власне відрізняється вокзал обласний від столичного? Чому раптом місця загального користування платні? Зазвичай, при наявності квитка, ці послуги безкоштовні.
Звичайно, я знову повернуся у Вінницю, навіть сподіваюся, що побачу фонтан на власні очі. Радість від зустрічі з друзями комунальні проблеми не перекриють, однак таки залишиться відкритим питання: а хто ж подбає про щоденний добробут людей?
Оксана Бойко, спеціально для ІА «Україна Комунальна».
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
