В КМДА повідомили про наміри очистити Київ від токсичних відходів, зокрема, вивезти з міста берилій. Наскільки сьогодні столиця потерпає від токсичних речовин? Чи дуже вони шкідливі для населення?
Токсичні відходи – достатньо тривіальний атрибут промислового виробництва. Для людини вони становлять небезпеку різного ступеня. Зрозуміло, що найбільш небезпечними є ті відходи, які легко випаровуються, потрапляють в атмосферу, забруднюють ґрунти і заражають підземні води, роблячи їх непридатними для використання людьми.
І той факт, що київська міська влада вирішила позбутися берилію, що зберігається на заводі «Захід», звичайно має позитивний характер.
Наскільки сьогодні гостро стоїть питання захоронення «небезпечного сміття»?
Загалом складність питання утилізації промислових відходів полягає в тому, що окрім небезпеки для навколишнього середовища, ці відходи є також власністю окремих підприємств. Деякі з відходів можуть піддаватися переробці для вилучення матеріалів, які використовуються в процесі виробництва. Решта підлягають утилізації, що потребує значних коштів. Тому для розв'язання проблеми в цілому потрібні ретельна оцінка екологічної небезпеки різних типів відходів, а також з'ясування вартості та джерел фінансування процесу їх утилізації.
Зрозуміло, що при вирішенні цієї проблеми суспільним інтересам має надаватися безумовна перевага. Ідеальним рішенням була б утилізація відходів самими підприємствами під контролем органів самоврядування місцевих громад та урядових структур.
Чим іще токсичним, окрім берилію, «начинений» Київ?
Серед інших джерел небезпеки для мешканців Києва слід назвати такі промислові відходи, як ртуть, тритій, викиди в атмосферу аміаку, азотних сполук і метану, окису вуглецю. На спецкомбінаті «Радон» у Пирогово досі наявний могильник радіоактивних відходів, який виник у 1980-х рр.
Проте для людей шкідливі й інші органічні промислові відходи, які є наслідком недостатньої переробки чи очистки відходів підприємств харчової промисловості. Тому головна проблема полягає в спрямуванні коштів, достатніх для створення необхідних очисних споруд та безпечного зберігання тих токсичних речовин, які становлять матеріальну цінність та можуть використовуватися як сировина в процесі подальшого виробництва.
Який оптимальний метод поводження з токсичними відходами?
Без ефективного контролю з боку системи державного екологічного нагляду та органів місцевого самоврядування проблему зберігання та утилізації токсичних відходів вирішити неможливо.
Задачі екологічної безпеки потребують спрямування підприємцями значної частини прибутку на створення та підтримку в належному стані очисних споруд і сховищ. Частково ці питання регулюються законодавством. Проте важливим чинником впливу на підприємців, заводи і фабрики яких розташовані на певних територіях, має бути відповідальна політика органів місцевого самоврядування. Керівники мерій та рад різних рівнів мають вести діалог з підприємцями та брати участь в ухваленні рішень, які стосуються захисту довкілля та створення безпечних умов для життя людей.
Я вважаю доцільним внесення істотних коректив до Загальнодержавної програми поводження з токсичними відходами, ухваленої Законом України від 14 вересня 2000 р.
Представники КМДА озвучили версію, що токсичні речовини будуть вивезені до Словаччини, а не в Росію, як це робилося раніше, на що потрібно 3,2 млн грн. Наскільки доцільним є такий крок?
Дати відповідь на це питання можуть лише ті посадові особи мерії м. Києва та урядові чиновники, які брали участь у переговорах з керівництвом словацької фірми. Якщо ціна, терміни виконання та умови контракту зі словаками кращі, ніж з традиційними російськими партнерами, тоді це рішення правильне. Якщо ні – хибне. Інших аргументів, окрім вигоди територіальної громади міста в цій справі бути не повинно. Проте я не переконаний, що громадськість швидко отримає з цього приводу чітку відповідь. Перепоною може стати комерційна таємниця.
Які країни на сьогодні є прикладом адекватного поводження з відходами? Чий досвід варто «примірити» Україні?
В Європі найліпші екологічні умови мають Скандинавські країни. Шведи та фіни п'ють воду з-під крану. Безгосподарних могильників токсичних речовин у цих країнах немає. Послідовний захист екологічних стандартів спостерігається в Німеччині, Нідерландах, Бельгії, Франції, Швейцарії, Австрії. Головне – в тому, що в цих країнах підприємці самі мають дбати про виконання вимог екологічного законодавства, оскільки суми штрафів та стягнень в разі порушення екологічних нормативів можуть зробити їхню підприємницьку діяльність нерентабельною. А для тих, хто ігнорує умови законодавства, є крайні засоби покарання у вигляді зупинки підприємства та кримінальної відповідальності для його керівників чи власників.
У всіх зараз на слуху маріупольська холера та її наслідки для України. На Ваш погляд, які заходи має вжити влада, щоб убезпечити населення від недуги, яка вже зараз налічує 16 жертв?
Панацея від холери в Україні – це, насамперед, модернізація каналізаційних систем та жорсткий контроль за стоками. Спалах холери в Маріуполі спричинений несанкціонованими викидами нечистот в Азовське море. Це своєрідний сигнал про катастрофічний стан української екології. Епідемію страшної хвороби можна було попередити за умови відповідного державного та місцевого контролю за функціонуванням каналізаційних систем, очисткою та викидом стоків, а також своєчасного інвестування в модернізацію мереж та обладнання.
Чи існує загроза розповсюдження холери по країні або повторення подібних історій у подальшому?
Ситуація, подібна до маріупольської, може повторитися у будь-який момент і в будь-якій точці України – від потужного мегаполісу до невеличкого містечка чи села. У країні всюди спостерігається критичний рівень зношеності комунальної інфраструктури. Крім того, масштаби несанкціонованих побутових та промислових викидів недостатньо очищених нечистот у водоймища набули вражаючих масштабів. Ці процеси перетворили чи не найчистіші в світі українські ріки, озера і моря на розплідники епідеміологічних захворювань - що особливо небезпечно у літній період.
Що може допомогти не допустити подальшого кочування хвороби?
Партія «Зелені» звертається до уряду та місцевих органів влади з вимогою проведення аудиту каналізаційних та очисних систем у регіонах, аби виявити та знешкодити найбільш небезпечні ділянки.
Зокрема, необхідно прийняти Державну програму модернізації каналізаційних систем з відповідним фінансовим підґрунтям уже цього року. На жаль, Україна дійшла до критичної межі, коли відстрочка у подоланні екологічних проблем може призвести до більш серйозних трагедій. Учора – повінь і вибухи газу в житлових будинках, сьогодні – холера, завтра – лісові пожежі, а післязавтра – викиди радіації. Або ми сьогодні займаємося проблемами екології на найвищому рівні, або завтра тенденції до зменшення українського населення можуть набути катастрофічних масштабів.
Розмовляла – Грамотна Юлія спеціально для ІА «Україна Комунальна»
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
