ЖКГ: недосяжні рубежі співпраці

Більшість об'єктів ЖКГ, на яких реалізуються проекти державно-приватного партнерства, мають негативний досвід. Причиною тому є не стільки недосконалість законодавства і тарифна політика, скільки відсутність професійних договорів, які дозволяють знизити ризики для всіх учасників і нівелювати корупційну складову.

Одним з таких прикладів є ситуація в Полтавській області в м.Ромни, де в 2002 році система водопостачання та водовідведення була взята в оренду ДП «Аквасервіс». 45 тис. мешканців м.Ромни (15 тис. абонентів) стали отримувати воду завдяки роботі приватної компанії. За словами директора «Аквасервіс» Армена Агаханяна за десять років були усунені пориви на водогонах, погашена заборгованість по податках і зборах, заробітній платі та по електроенергії. Завдяки участі в програмі TASIC були залучені інвестиції розміром 2,7 млн євро. Проте, 8 травня 2012 року за рішенням суду договір оренди був розірваний.

«Причиною розриву договору оренди стала накопичена заборгованість по кредиту. Свого часу ми не змогли включити відсотки по кредиту в тариф, що і призвело до накопичення заборгованості. Міська рада знизила відсоток по виплаті кредиту з 5% до 0,01% однак за 2008 рік накопичилася заборгованість у розмірі 450 тис. грн», - повідомив директор ДП «Аквасервіс».

 

Заступник міського голови м.Ромни Андрій Жарій уточнює, що причиною розриву договору стала накопичена заборгованість за оренду основних фондів, що вказує на неправомірне використання орендарем підрядників для виконання робіт.

 

«Договір оренди, розірваний за рішенням суду 8 травня, причиною звернення до суду послужила накопичена заборгованість за оренду основних фондів у розмірі 520 тис. грн. Крім того, основні фонди були передані орендарем своїм трьом дочірнім підприємствам. Початковий договір містить 4 сторінки, а тариф на водопостачання і водовідведення на сьогодні становить 10,31 грн за куб.м.(5,67 грн/куб.м. За водопостачання і 4,64 грн за куб.м. за водовідведення)», - повідомив Андрій Жарій.

Ситуація в м.Ромни Сумської області нагадує гучну історію з концесією «Луганськвода», де люди неодноразово мітингували проти триразового збільшення тарифів на воду. Насьогодні в Луганську згідно з рішенням апеляційного господарського суду були знижені інвестиційні зобов'язання, але концесіонер продовжує надавати послуги. Тариф на водопостачання та водовідведення ТОВ «Луганськвода» становить 7,47 грн за куб.м.

 

«Спочатку відповідно до концесійного договору передбачалися інвестиції в розмірі 400 млн грн протягом перших трьох років. Однак, згідно з постановою Кабміну через фінансові ситуації на підприємстві і непогашені різниці в тарифах інвестиційні зобов'язання були знижені з 400 млн грн до 240 млн грн», - повідомила 15 травня на конференції в Сумах заступник генерального директора з фінансів ТОВ «Луганськвода» Тетяна Яковенко.

«Система водопостачання «Луганськвода» має 7,5 тис. км. водогонів з них 2,5 тис. - це магістральні водогони, з яких 80% мереж зношені. Підприємству вдалося знизити витрати електроенергії на 100 тис. кВт-год за рахунок інвестицій розміром близько 100 млн грн. Через невідповідність тарифу, підприємство щомісяця зазнає збитків у розмірі 10 млн грн, саме стільки в результаті недоотримують енергетики за поставлену електроенергію. Луганськ став майданчиком для відпрацювання закону про концесію, ми внесли багато пропозицій про зміни в законодавство», - підкреслила Тетяна Яковенко.

 

На запитання журналіста «У.К.» про можливість буріння і використання підземної води Тетяна Яковенко повідомила, що за результатами геологічної розвідки в Луганській області немає іншої можливості постачання води, ніж транспортування її магістральними водогонами.

 

Міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Анатолій Близнюк не залишив без уваги питання вибору способу доставки води. Міністр повідомив, що в Антрациті Луганської області є досвід очистки шахтної води за рахунок кіотських коштів. Однак, на думку Анатолія Близнюка, вартість води при такому способі виходить дорожче, ніж використання магістральних водогонів. Порівнюючи використання підземної води і транспортування магістральними водогонами, Міністр провів паралелі з альтернативною енергетикою, яка, на його думку, вигідна зараз тільки за рахунок «зелених тарифів».

 

Крім того, потрібно відзначити, що «зелені тарифи» на вітрову енергію становлять 1,22 грн за кВт-ч, при звичайному тарифі на електроенергію 93,46 грн за кВт-год, тобто різниця на сьогодні становить при нинішніх тарифах 31%. Це без урахування втрат і витрат на транспортування електроенергії, яка знижується при будівництві вітроустановок на місці споживання. Аналогічна ситуація з транспортуванням води, де тільки норми втрат води складають 33%, а заміна трубопроводів вимагає багаторазового збільшення тарифу або багатомільярдної держпідтримки. Інше питання, щоб використання підземної води (буріння свердловин, очищення води та її доставка) не перетворилася на чергову кабалу з ще більшими тарифами для населення.

Голова Правління Українського центру сприяння розвитку публічно-приватного партнерства Ірина Запатріна вважає, що коректний і повний договір може знизити ризики реалізації проектів ДПП. Наприклад, за її інформацією договір «Луганськвода» написаний на 11 сторінках, хоча в тій же Росії договір складається об’ємом від 200 до 300 сторінок, де передбачені практично всі нюанси - за якими позиціями повинні проводиться переговори, в якому випадку і до кого потрібно звертатися, за скільки днів і які санкції в разі не виконання договорів.

 

Експерт у сфері ДПП, юрист міжнародної юридичної компанії «Noerr» Олександр Вайгельт також акцентує увагу на чітких формулюваннях в договорах. На його думку договір ДПП є «нетиповою» орендою і орендодавець має бути сам зацікавлений в коректності інформації, яку він вказує в договорі.

 

Зокрема між сторонами повинна бути укладена угода про те, що орендар має право залучати - без обмеження і без контролю - третіх осіб як субпідрядників. У договорі повинні бути зазначені дозволені треті особи або вказана мінімальна вартість робіт, наприклад до 100 тис. грн, при якій орендар не повинен отримувати згоду орендодавця. 

Також у договорі повинні бути прописані можливості орендаря вимагати зменшення орендної плати в разі зміни передбачених договором умов господарювання або зменшення можливості користування об'єктом оренди.

 

Враховуючи досвід невиконання державою зобов'язань по встановленню економічно обгрунтованих тарифів юристи пропонують включення в договір норми про те, що в разі припинення договору незалежно від підстав орендар має право на компенсацію вартості окремих поліпшень і на компенсацію відсотків за користування кредитами, що не компенсуються в складі тарифу на послуги (навіть якщо договір був порушений орендарем).

 

Інший спосіб зниження ризиків проекту у разі невідповідності затверджених владою економічно обгрунтованих витрат пропонує Ірина Запатріна. На її думку, для таких складних проектів як ДПП потрібно використовувати розрахункові тарифи, методологія розробки яких повинна стати частиною договорів.

 

Ірина Запатріна також вважає, що в разі утворення різниці між розрахунковим тарифом і тим, який встановив регулятор, в договорі має бути передбачено відшкодування цієї різниці з місцевого бюджету або зниження інвестиційних зобов'язань на той період дії договору, в якому виникає непогашена різниця в тарифах.