На зміну міським генпланам прийдуть зонінги

Причини прості: змінюються технології, спосіб життя людей, ми існуємо в просторі постійного технічного прогресу. Приміром, раніше ми будували заводи декілька років, а сьогодні ми можемо збудувати торговий центр площею 30 тис. кв. м лише за якихось півроку – від моменту встановлення фундаменту до першого покупця. Рахунок вже йде не на роки, а на дні, і ми повинні зважати на такі часові межі, працювати у новому для себе ритмі, де змінюється рівень затрат людського ресурсу, енергії тощо.

Часта зміна проекту генерального плану не усім містам по кишені. Але ці зміни конче необхідні для того, щоб удосконалити документ, привести у відповідність до певних технічних вимог. Тому керівництва деяких міст розробляли детальні плани розвитку по мікрорайонах, до яких вносилися поточні зміни. Однак, внаслідок цього спотворювалася загальна картина плану міської забудови тобто втрачалася цілісність.

Існує проблема забудови промислових та древніх міст. Наприклад, Київ ми відносимо до старих міст, яке несе в собі величезну культурну й історичну цінність – історичні пам’ятки віком по кілька сторіч. Їх не можна руйнувати у жодному разі. Древні міста мають специфічну історичну модель забудови. У багатьох містах склалося так, що центр міста має одну схему розташування вулиць, а периферія – іншу. Наприклад, Париж у центрі має так звану «равликову» форму розміщення вулиць, а віддалені від центру райони являють собою американську схему стріт-авеню. Дещо подібне ми маємо і в нашій столиці, де є історично-бізнесовий центр і спальні околиці.

Тому дуже важливо перейти від генеральних планів на зонінги, які передбачені у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зонінг – це гнучкий пласт міської території, який має певну функціональну специфіку, який характеризується єдиною лінією проблем для подальшого розвитку. Це можуть бути офіси, підприємства, а їм на противагу – будинки житлової забудови. Ми не можемо розширити центральну частину міста, перенести частину будівель, однак ми можемо за рахунок будівельних технологій максимально гармонізувати центр та віддалені райони.

У промислових містах – іншi проблеми, адже вони створювалися дещо за іншим принципом. Будувалася фабрика чи завод, а вже навколо них нарощувалося «тіло» самого міста. І виходить так, що в самому центрі міста височіє промислове підприємство. Взяти хоча б той же Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кіровоград. Тут ми торкаємося питань екології. Постає вибір – закривати підприємство, таким чином звільнивши територію, або робити його екологічно чистим. Закривати потрібно, насамперед, брудні підприємства, які знаходяться у центрі. Але міська громада сама повинна до цього прийти, повинна зрозуміти, що ніхто не прийде зі сторони і не вкаже на єдиний правильний шлях.

Олександр Ротов, перший заступник голови ради директорів Конфедерації будівельників України