Харківські угоди: три роки без права переписки

Новини по темі

16 Лютого 2012 p. 08:35
Ринок нерухомості прокидається повільно  

10 Лютого 2012 p. 08:47
Законодавча реформа у сфері ОСББ спіткнулася... об землю  

06 Лютого 2012 p. 08:36
За необґрунтовані тарифи «світить» кримінальна справа  

Рівно три роки тому екс-глава правління «Нафтогазу Україна» Олег Дубина і глава «Газпрому» Олексій Міллер поставили свої підписи під контрактом між «Нафтогазом України» і «Газпромом». За їхніми спинами стояли екс-прем'єр-міністр, тепер ув’язнена Качанівській колонії Юлія Тимошенко і прем'єр-міністр Росії, тепер кандидат у президенти Росії Володимир Путін. Своєю думкою щодо цього ділиться експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук.

- Три роки Україна і Росія живуть за договором зразка 19 січня 2009 року. Три роки - без права переписати цей контракт. Договір не дуже вдалий, тому що вже в кінці 2008 р. європейські енергетичні концерни вели переговори з «Газпромом» про заміну формули ціноутворення та зміну умов поставок газу. Україні ж «Газпрому» вдалося нав'язати застарілу формулу з «мазутом-газойлем» і високими обсягами (52 млрд куб. м щорічно) обов'язкового для викупу газу.

За цей час європейські компанії-партнери «Газпрому» вже по кілька разів змінювали і вносили суттєві зміни у свої контракти - німецькі EON, Wingas, Wintershall і Verbundnetz Gas (VNG), італійські ENI, Edison, PremiumGas, ERG, Sinergie Italiane, австрійськая Econgas , французька GDF Suez, словацька SPP, голландська GasTerra. А ті, хто не зміг домовитися з «Газпромом», пішли в Стокгольмський суд (німецька RWE, польська PGNiG). В основному зміни стосувалися зменшення обсягів викупу газу, зобов'язання «Газпрому» продавати газ за спотовою ціною на 100-150 дол нижче контрактної та поступовий відхід від формули ціни на газ.

За три роки Україні на додаток до свого контракту вдалося підписати тільки одне доповнення - про розрахунок за газ російськими рублями. Риторичне питання: цікаво, чому жодна з європейських компаній не підписала угоду про оплату за газ російськими рублями або іншою валютою? Бо це означає не суттєвий економічний факт, а тільки посилення політичного тиску на країну. Харківське доповнення про 100-доларову знижку не рахується, оскільки насправді це не знижка, а оплата оренди Чорноморського флоту в Севастополі.

Виходячи з домовленостей європейських компаній з «Газпромом», можна виділити чотири головні вимоги, які Україна повинна була обґрунтувати перед російською газовою монополією ще в 2010 році. Потім саме такі й більш детальні аргументи потрібно було подавати до Стокгольмського суду.

1. Визначення обсягу газу, який Україна може викуповувати у «Газпрому» протягом року за ціною спотових контрактів. Обсяг повинен становити не менше 30% від мінімального річного споживання (10 млрд куб. м).
Спотовий ринок газу - «біржова» торгівля вільними обсягами природного газу. Сьогодні ціна спотового газу 280-300 дол. за 1000 куб. м. Пропозиція міністра енергетики Юрія Бойка про купівлю газу на спотових ринках має право на існування, якщоУкраїна буде викуповувати цей газ як європейські компанії у «Газпрому», а не кидатися по ринку в пошуках вільних обсягів газу.

2. Визначення обсягу газу, який Україна може викуповувати у «Газпрому» протягом року за формулою net-back. Обсяг повинен становити не менше 15% від мінімального річного споживання (5 млрд куб. м).
Відповідно до формули net-back, остаточна середньорічна ціна буде визначена таким чином: вартість газу, який продає Україна своїм споживачам за вирахуванням і відповідно зменшення на суму витрат на транспортування, зберігання і продаж газу.

3. Введення в формулу ціни на газ замість газойлю вартості кам'яного вугілля, вартості видобутку власного газу та вартості виробленої електроенергії.
Обіцянки міністра енергетики Юрія Бойка, що збільшення видобутку вугілля в Україні допоможе зменшити залежність від російського газу - це добра міна при поганій грі. Енергогенеруючі підприємства вже давно перейшли на вугілля і споживають менше 1 млрд куб. м газу. А перевести в найближчому майбутньому на вугілля котельні теплокомуненерго, які споживають 8 млрд куб. м газу - це нереально.

4. Закріплення обсягів газу, які Україна має право відмовитися викуповувати без санкцій - до 20% від річного мінімального обсягу (6 млрд куб. м). Тобто часткова відмова від принципу «бери або плати».
Нарешті, є ще один забутий Україною шлях зменшення ціни на газ - це спільна реалізація проектів з видобутку газу. Частина великих європейських компаній (EON, Wintershall, ENI, GDF Suez) беруть активну участь в інвестуванні та розробці нових газових родовищ (Південноросійське, Уренгойське, Єво-Яхінско) і це також впливає на зниження ціни на газ. «Нафтогаз України» і «Газпром», як відомо, створили СП для розробки структури Паласа на шельфі Чорного моря.

Між іншим, від одного з найскладніших Астраханського родовища, яке «Газпром» нав'язливо пропонував Україні, вже давно відмовилася італійська ENI. Але в будь-якому випадку це шлях для України на даному етапі дуже складний, оскільки вимагає сотні мільярдів вкладень в проекти.

Це навіть добре, що в Україні вистачило фінансових сил і можливостей дочекатися чергового оновлення газових контрактів між «Газпромом» і європейськими компаніями. Тепер також можна апелювати і до них. Головне, досвід європейських компаній показує, що навіть в рамках переговорів у «Газпрому» потрібно голосно вимагати, а не тихо просити.