Про важливість створення органів самоорганізації населення в нашій державі говориться останнім часом доволі багато. Іноді аж занадто. І столиця в цьому питанні – як і годиться – «попереду всієї планети». Тема ОСНів та ОСББ порушується чи не на кожній зустрічі київських можновладців з пресою, громадськими діячами та пересічними мешканцями.
Здавалося б, усе логічно: система управління житловим фондом, наявна за радянських часів, на сьогодні є морально застарілою, а підхід «усе навкруги колгоспне, усе навкруги моє» призводить до розбитих шибок, викрадених лампочок та захаращених сходів у під’їздах... На численні запити і скарги ЖЕКи відповідають довгими розповідями про нестачу коштів або і взагалі – зловісною тишею...
«Треба щось змінювати!», – рефреном звучить у свідомості населення і гучно резонує у промовах міського керівництва. «Упродовж тривалого часу питанню поточного ремонту житлових будинків столиці не приділялася значна увага. Цього року з Державного бюджету на виконання Києвом функцій столиці виділено 105 млн грн на асфальтування прибудинкових територій та міжквартальних проїздів, і 65 млн грн – на ремонт сходових клітин та заміну освітлення у під’їздах. За дорученням голови КМДА Олександра Попова у цьому напрямку було розпочату серйозну роботу». Саме таку інформацію оприлюднив перший заступник голови столичної держадміністрації Олександр Мазурчак під час зустрічі з представниками органів самоорганізації населення міста, що відбулася у Києві 23 листопада цього року. Як було зазначено в офіційному релізі прес-служби КМДА, разом з цим чиновник «запросив представників ОСН до тісної співпраці з міською владою».
Були навіть окреслені основні напрямки цієї співпраці. «Перший заступник голови КМДА закликав ОСНи підтримати ініціативу Олександра Попова щодо контролю стану та якості виконання ремонтних робіт, сповіщати про можливі порушення у цій сфері та допомагати знаходити і разом вирішувати проблемні питання у кожному під’їзді, будинку, вулиці тощо». Одним словом – мир, дружба, жвачка (перепрошую, плідна співпраця – Авт.)... Отже, мешканцям багатоповерхівок недвозначно дають зрозуміти: створите ОСН – і буде вам не життя, а сад квітучий! У відповідь на це в кожної хоч трохи небайдужої людини виникає слушне запитання: а як же потрапити у ці магічні та доленосні «три літери», тобто – ОСН? Зрозуміло, що для цього замало скликати до лавочки під під’їздом усіх найактивніших бабусь і з криками «Дайош...!!!» покрокувати у світле майбутнє... Треба якось виходити на контакт із владою.
Аж раптом – стається диво! «На ловця і звір біжить». Принаймні, прибіг у Шевченківському районі Києва. Спочатку, за словами тамтешніх жителів, біля під’їздів з’явилися друковані оголошення, які сповіщали про те, що в будинку буде проводитись опитування стосовно якості надаваних комунальних послуг. Тому прохання поставитись до візитерів-опитувачів із розумінням, але водночас не втрачати пильності: візитери мають пред’явити посвідчення члена громадської організації, уповноваженої цікавитись думкою громадян.
Згодом з’явились і самі інтерв’юери – скоріш за все, наймані студенти, які ввічливо, але настійливо пропонували пожильцям заповнити анкету. Перелік запитань, які містила у собі остання, не викликали особливого здивування. «Чи влаштовує Вас якість житлово-комунальних послуг, які Ви отримуєте?»; «Що б Вам хотілося змінити у вашому під’їзді/будинку?»; «Хто, на Вашу думку, має займатися обслуговуванням будинку?»; «Чи готові Ви долучитися до покращення умов утримання житлового фонду?» тощо.
Отримавши досить-таки передбачувані відповіді на запитання анкети, інтерв’юери підводили респондентів до думки, що єдиним можливим варіантом розвитку подій є створення ОСН. «А до кого ж звертатися з цього приводу?», - слушно запитували мешканці. «До КМДА», - радісно відповідали візитери. «Пишіть заяву на ім’я Попова – і її обов’язково розглянуть і у всьому допоможуть».
І ось тут візитер з миттєвістю чарівника видобував зі своєї пухкої папки аркуш формату А4, заповнений друкованим текстом. «Це – зразок. Перепишіть від руки все, як тут написано, зберіть підписи сусідів, передайте нам – і справа піде», - навчали прийдешні.
А тепер – найцікавіше! Пропоную читачам ознайомитись із текстом, який було вміщено у наданому зразкові. До речі, на запитання, чи не можна викласти своє бажання створити ОСН у довільній формі, пролунало чітке і безапеляційне «НІ». «Перепишіть усе, як тут... Інакше не годиться», - сказало молоде дівча і дещо сором’язливо опустило очі...
Так ось. Для того, аби заявити столичній державній адміністрації про своє бажання створити орган самоорганізації населення, потрібно написати власноруч (і, бажано, дуже акуратно, розбірливо і без помилок) наступне:
«Голові Київської міської
державної адміністрації
Попову О.П.
Шановний Олександре Павловичу!
Ми, мешканці будинку №________ по вулиці____________________ постійно цікавимося Вашою діяльністю та заходами щодо покращення житлово-комунальних послуг, благоустрою міста та інших умов проживання для населення. Хочемо висловити Вам повну підтримку та погодитись із Вашою позицією, що окрім належної роботи всіх міських служб для покращення життя киян необхідна, в першу чергу, їхня активна позиція та участь у житті міста.
У зв’язку з цим повідомляємо Вас, що ми маємо намір створити орган самоорганізації населення у формі будинкового комітету для представництва інтересів будинку, а також тісної співпраці з Вами та Київською міською радою.
Просимо Вас надати нам організаційну допомогу у створенні такого органу самоорганізації населення та пояснити, які дії нам для цього треба здійснити.
__________ 2011 р.
З повагою, мешканці:...»
І далі – табличка з порожніми клітинками для ПІБ, № квартири та особистого підпису.
Такий ось ненав’язливий поштовх до «самоорганізованого» реверансу перед владою. «Чого б це раптом», - замислюється здивований мешканець. Здавалося б, не таку вже велику послугу нам роблять можновладці, «дозволяючи» звалити на свої плечі всі турботи про житловий фонд, що розвалюється буквально на очах. І більше того, вони є зацікавленою стороною в цьому процесі, раз готові виділяти значні бюджетні кошти саме на оновлення ОСНівських будинків.
Відповідь приходить раптово, як перший сніг, і подібно до нього охолоджує розтривожений перед тим нерв громадської активності: у столиці СТАРТУВАЛА ПЕРЕДВИБОРЧА КАМПАНІЯ! Саме тому такі важливі зараз підписи під «повною підтримкою» владних устремлінь. Саме для цього формуються списки «вдячних і зацікавлених», які потім, за великого бажання і певної кмітливості, можна перетворити на масив «ідейно прихильного електорату». А те, що під це дійство вдасться ще й освоїти певний шматок бюджетного пирога – так це ж просто класика жанру! Жанру, який вже давно і надовго визначений як політичний фарс. Шкода лише, що під нагромадженням чергової сценічної бутафорії будуть поховані сподівання пересічного люду на реальну здатність бути господарями якщо не всього свого життя, то хоча б житла, у якому це життя протікає.
Замість післямови:
До речі, у розмові з мешканцями інтерв’юери цікавилися, прізвища кого з районних депутатів перші могли б назвати або згадати у зв’язку з позитивними зрушеннями у житті району. І почувши відповідь, одразу її коригували: «ті й ті дійсно були, але загули... А тепер у нас тут є такі й такі «хороші дяді». Будь ласка, не забувайте про це!..»
Усе це було б смішно, якби...
Гальчинська Ольга, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
