Зелений тариф та альтернативне майбутнє України

Новини по темі

19 Квітня 2024 p. 14:45
В Україні закінчується дія пільгових тарифів на газ для населення  

18 Квітня 2024 p. 16:51
Теплоенерго вже вимагають підвищення тарифів  

16 Квітня 2024 p. 16:54
З 1 травня спливає строк дії ПСО для постачальників електроенергії  

Енергетична стратегія України до 2030 року передбачає зниження імпорту первинних енергоресурсів у паливно-енергетичному балансі країни більш ніж на 40%. Цього передбачається досягти за рахунок енергозбереження, зменшення споживання природного газу більш ніж на 30% і використання поновлюваних джерел енергії. Що собою являє український ринок альтернативної енергетики і чи будуть досягнуті заявлені показники, спробували з'ясувати журналісти «У.К.».

 Національна та світова альтернатива

Завідувач відділом Інституту технічної теплофізики НАН України, директор НТЦ «Біомаса», к.т.н. Георгій Гелетуха відзначає, що в Україні невиправдано висока (майже в 2 рази вище, ніж у світі та Європейському Союзі) частка природного газу в енергетичному балансі. У той же час, частка поновлюваних джерел енергії в 4 рази нижча, ніж у світі, і в 3 рази нижча, ніж у ЄС.

І це не дивно, оскільки за оцінками експертів альтернативна енергетика в загальному енергетичному балансі України складає всього 0,8%. І це при тому, що національний ринок альтернативної енергетики на сьогоднішній день представлений сонячною, вітровою, малою гідроенергетикою і виробництвом твердого та моторного біопалива.

Трохи по-іншому вирішується це питання в розвинених країнах. За оцінками експертів, альтернативна енергетика у світі розвивається досить активно. Підтвердженням цього може служити і той факт, що на частку поновлюваних джерел енергії припадає більше половини нових встановлених потужностей у Європі та Сполучених Штатах Америки. При цьому інвестиції в дану сферу в світі склали 162 млрд доларів.

Оптимістично налаштовані експерти стверджують, що в світову індустрію альтернативної енергетики до 2035 року буде інвестовано близько 5,7 трлн дол, а країни Європейського Союзу вже до 2050 року повністю перейдуть на альтернативні джерела енергії.

Найближчі плани виглядають куди скромніше, але все одно переконливо: до 2020 року в Європейському Союзі збираються перевести на альтернативні джерела 20% традиційної енергетики. Хоча і сьогодні там ситуація виглядає досить оптимістично. У загальному енергетичному балансі частка альтернативної енергетики становить: у Німеччині та Данії – більше 12%, Австрії та Швеції – 24%, Фінляндії – 19%, Португалії – 17,5%, Італії та Іспанії – понад 10%, Великобританії, Франції, Нідерландах і Бельгії – понад 7%.

При цьому найбільший внесок у виробництво альтернативної електроенергії вносить гідроенергетика (57,7% всіх поновлюваних джерел енергії), на другому і третьому місцях знаходяться вітроенергетика (20,9%) і біомаса (19%).

Президент Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії України (АПЕУ) Віталій Давій переконаний, що в нашій країні намітилися хороші тенденції розвитку ринку альтернативної енергетики. Галузь розвивається, діє зелений тариф, будуються нові об'єкти.

До найбільш значимих проектів, які були реалізовані в 2011 році, можна віднести сонячну електростанцію «Пєрово», в с.Перово, Сімферопольського району потужністю 100 МВт; с. Родниково Сімферопольського району 7,5 МВт; сонячну електростанцію с.Охотникове Сакського району (Крим) потужністю 80 МВт; сонячну електростанцію в с.Слобода-Бушанська Вінницької області потужністю 0,6 МВт.

У сегменті вітрової енергетики в кінці минулого року була введена в експлуатацію 1-а черга Очаківської вітроелектростанції сумарною потужністю 25 МВт. Електроенергія, вироблена на цій станції, буде надходити в мережі Миколаївського обленерго і подаватися споживачам Очаківського району Миколаївської області. Запланований річний обсяг виробництва електроенергії складає 72 тис. МВт ∙ год.

Крім цього на українському ринку альтернативної енергетики з'явилося два промислові об'єкти з виробництва моторного біопалива загальною потужністю близько 30 тис. тонн продукції на рік. Один з них розташований у Донецьку і виробляє біологічні види палива (бензинів марки А-98а, А-95а і А-92а з 30% вмістом біоетанолу). Його проектна потужність складає 20 тонн на добу.

Загалом, станом на кінець 2011 року, загальна встановлена ​​потужність української альтернативної енергетики становить більше 450 МВт. При цьому сонячній енергетиці належить 200 МВт, вітропарку – 117,5 МВт, малим гідроелектростанціям – 104 МВт та об'єктам теплової генерації на альтернативному паливі (аграрні і деревні відходи) – 68 МВт. А сума інвестицій, за даними Національного агентства з енергозбереження та енергоефективності України у відновлювану енергетику протягом останнього року оцінюється в обсязі більш ніж 400 млн євро.

 Дещо про «зелений тариф»

Саме поняття зелений тариф в Україні з'явилося у жовтні 1997 року. Саме тоді Президентом України був підписаний закон «Про електроенергетику». Однак реальні кроки в цьому напрямку було здійснено лише у 2009 році, коли Верховна Рада прийняла поправки до законів «Про електроенергетику» і «Про альтернативні джерела енергії». В цих законодавчих актах вперше був прописаний механізм формування зеленого тарифу.

При цьому сам розмір тарифу розраховується за формулою: роздрібний тариф для споживачів другого класу (юридичні особи) помножується на коефіцієнт зеленого тарифу, який встановлюється індивідуально для кожного з чотирьох основних видів джерел зеленої енергії: енергії вітру, сонця, води і біомаси . Так, для установок, які виробляють електроенергію за рахунок енергії вітру, коефіцієнт коливається від 1,2 до 2,1, залежно від потужності вітроустановки. Для генераторів енергії, які працюють на біомасі, він складає 2,3. Більш високі коефіцієнти встановлені для компаній, що виробляють електроенергію за рахунок сонячної енергії (від 4,4 до 4,6).

Станом на 5 січня 2012 р. величини зеленого тарифу на електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, складають: вітроенергетика – 122,77 коп./кВт-год; сонячна енергетика – 505,09 коп./кВт-год; електрична енергія з біомаси – 134,46 коп./кВт-год.; з енергії води (малі ГЕС) – 84,18 коп./кВт-год.

Експерти енергетичного ринку відзначають, що зелений тариф в Україні досить високий. Наприклад, у Німеччині діапазон зелених тарифів діє, починаючи з 39 коп./кВт-год (об'єкти гідроенергетики понад 50 мВт) і закінчуючи максимальним 448,15 коп./кВт (сонячні системи до 30 кВт). Більш високі тарифи в Україні пов'язані з підвищеним економічним ризиком, з яким може зіткнутися інвестор.

У січні 2012 року, як зазначено на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), зелений тариф використовує 60 енергогенеруючих компаній: 8 - з енергії вітру, 2 - з біомаси; 18 - з енергії сонячного випромінювання і 32 - з енергії води (малі ГЕС).

 Альтернативні проблеми

На думку директора Європейсько-українського енергетичного агентства Олени Рибак, інвесторів сьогодні найбільше турбує стабільність інвестиційного клімату в Україні, рівні умови ведення бізнесу для всіх гравців ринку, довгострокова стратегія розвитку енергетичного ринку країни і найголовніше – прозорість цього ринку.

Певні проблеми для компаній, задіяних у сонячній енергетиці, на думку директора з розвитку бізнесу компанії «Рентехно» Дмитра Лукомського, може створити «місцева» складова. Суть її полягає в тому, що з 1 січня 2013 року, щоб отримати зелений тариф щодо електрики, генерованої з використанням сонячного випромінювання, повинні використовуватися сонячні модулі з часткою сировини українського походження у витратах на виробництво не менше 30%, а з 1 січня 2014 – 50%.

Експерт відзначає, що компанії, які працюють у сегменті сонячної енергетики, свою діяльність можуть чітко спрогнозувати тільки до кінця цього року. Ті великі проекти, які могли б перейти на 2013 рік, швидше за все, будуть «заморожені». Від цього обмеження страждає і інвестиційна привабливість сегмента сонячної енергетики.

Багато експертів енергетичного ринку до проблем українського ринку альтернативної енергетики відносять довгу бюрократичну процедуру отримання дозволів та ліцензій і використання земель сільськогосподарського призначення.

 Альтернативна перспектива

За оцінками експертів, розвиток українського ринку альтернативної енергетики сприяє розвитку науково-технічного потенціалу держави. Крім цього така робота дозволяє здійснити диверсифікацію поставок енергоресурсів за рахунок власного їх виробництва.

Певний оптимізм у плані перспективи викликає і нова енергетична стратегія, яка була схвалена урядом ще на початку 2006 року. Цей стратегічний документ передбачає збільшення використання нетрадиційних джерел енергії до 2030 року до 40,4 млн т н.е. (тонн нафтового еквіваленту). При цьому найбільше зростання очікується у використанні сонячної енергії і вітряних електростанцій. У 2030 році загальна потужність електростанцій з виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії (за винятком біопалива та малих ГЕС) має зрости до 2,1 ГВт.

Державна програма з енергозбереження та енергоефективності визначає, що до 2015 року частка «зеленої» енергетики в загальному паливно-енергетичному балансі країни складе не менше 10%, а до 2030 року цей показник досягне 30%.

Наскільки реальний цей показник, покаже час. Але вже зараз багато експертів переконані в тому, що, спираючись лише на зелений тариф, вирішити це завдання неможливо. Зокрема, директор Європейсько-українського енергетичного агентства Олена Рибак відзначає, що крім «зеленого» тарифу для розвитку українського ринку альтернативної енергетики необхідні мільярдні інвестиції. 

Микола Бойко