Базовий закон ЖКГ

«Україна Комунальна» пропонує до громадського обговорення концепцію нового законодавства, і закликає експертів галузі, юристів, керівників комунальних підприємств та споживачів брати участь у дискусії.

Одним з основних напрямків дерегуляції галузі ЖКГ є удосконалення чинної нормативно-правової бази. Для цього в минулому році Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ розпочало роботу по уніфікації законодавства в єдиний базовий закон, який регулюватиме роботу галузі.

Екс-Міністр Анатолій Близнюк в 2012 році заявив, що зараз в ЖКГ діє 21 закон, а кількість нормативно-правових актів - у кілька разів більше. При цьому, документи по різному визначають термінологію галузі, а будь-які спроби вдосконалення чинної регуляторної бази впираються в суперечності одному або іншому закону.

Концепція нового галузевого закону, так званого житлово-комунального кодексу, була розроблена на замовлення профільного відомства експертами Інституту соціально-економічних стратегій. Планується, що в базовому законі комунальні ресурси будуть визначені в якості товару, введений обов'язковий технологічний і комерційний облік, а також установлені єдині правила для всіх категорій споживачів і постачальників житлово-комунальних послуг.

У п'ятницю, 8 лютого, під керівництвом голови Мінрегіону Геннадія Темника відбулося засідання робочої групи, на якому було визначено подальший план роботи по формуванню базового закону.

«Україна Комунальна» пропонує до громадського обговорення концепцію нового законодавства і закликає експертів галузі, юристів, керівників комунальних підприємств та споживачів брати участь у дискусії.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІЙ СФЕРІ

Загальні засади

Основними нормативно правовими актами, що регулюють діяльність у житлово-комунальній сфері є: Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про житлово-комунальні послуги», «Про природні монополії», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про ціни і ціноутворення», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про електроенергетику», «Про засади функціонування ринку природного газу», «Про енергозбереження», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг України», «Про відходи».

Всі ці акти законодавства оперують різною термінологією по відношенню до житлово-комунальної сфери (об’єкти, товари та послуги).

Деякі з термінів взагалі не є співставними між собою. У всіх цих актах законодавства визначаються повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та національних регулюючих комісій, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, які не збігаються між собою. Положення, які визначають повноваження цих органів, містять колізії та не дають чіткого уявлення щодо моделі державного регулювання ринків, що належать до житлово-комунальної сфери. Майже всі зазначені вище акти визначають права та обов’язки споживачів і інших суб’єктів відповідних ринків. Деякі з цих прав та обов’язків дублюють одно одне, деякі містять протиріччя між собою. Значна частина положень наведених вище законодавчих актів носить суто декларативний характер та не передбачає механізмів їх реалізації. Зокрема, це стосується встановлення економічно обґрунтованих тарифів, стимулювання енергозбереження, забезпечення прав споживачів, надання державної підтримки суб’єктам ринків у житлово-комунальній сфері тощо. Проведене Мінрегіоном у 2011 - 2012 рр. наукове дослідження з питань аналізу правового регулювання у житлово-комунальній сфері довело, що зазначені акти законодавства містять низку протиріч та неврегульованих питань, які перешкоджають діяльності суб’єктів господарювання у сфері ЖКГ, позбавляють їх стимулів інвестувати у розвиток та модернізацію житлово-комунальної інфраструктури. Зазначене призводить до закріплення сталих тенденцій щодо погіршення технічного стану житлово-комунальної інфраструктури, зниження надійності та якості послуг, що надаються споживачам. Серед найбільш проблемних питань, які мають бути розв’язані внаслідок удосконалення правового регулювання у житлово-комунальній сфері, слід відзначити такі:

1) Термінологічна неврегульованість щодо товарів та послуг, якими оперують ринки, що відносяться до житлово-комунальної сфери. Невизначеність з «комунальними ресурсами», якими оперують ринки, що відносяться до житлово-комунальної сфери. Відсутність законодавчого визначення змістовного наповнення «послуг», якими оперують суб’єкти ринків у житлово-комунальній сфері та, відповідно, неможливість визначитись з «економічно-обгрунтованими» цінами/тарифами на відповідні товари і послуги.

2) Недосконала та така, що не відповідає останнім змінам у підходах до державного регулювання у сфері комунальних послуг класифікація житлово-комунальних послуг.

3) Відсутність чіткості у визначенні повноважень та взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та національних комісій, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, а також наявність численних колізій при встановленні повноважень цих органів.

4) Плутанина при визначенні суб’єктів ринків у житлово-комунальній сфері, зокрема, наявність штучно створених суб’єктів (таких як «балансоутримувач», «виробник послуг» тощо). Відсутність розмежування суб’єктів, що здійснюють діяльність на ринках природних монополій та суміжних до них ринків, а також тих, що діють на конкурентних ринках (наприклад, «підприємством питного водопостачання» є й підприємство централізованого водопостачання (водоканал) , й суб’єкт господарювання, що виробляє і продає фасовану питну воду) тощо.

5) Неврегульованість відносин суб’єктів ринків теплопостачання, водопостачання та водовідведення, поводження з побутовими відходами із споживачами, що мешкають у багатоквартирних будинках, у тому числі, у випадках створення у таких будинках ОСББ, ЖБК, ЖК. Розповсюдження режиму правовідносин між виконавцями послуг у житлово-комунальній сфері та юридичними особами на об’єднання співвласників будинку, ЖБК, ЖК, які мають іншу економічну сутність та правову природу. Відсутність ефективних механізмів схвалення колективних рішень співвласниками квартир/приміщень багатоквартирних житлових будинків з питань управління ним.

6) Відсутність законодавчого врегулювання відносин, що існують у сфері гарячого водопостачання, у тому числі щодо практики використання центральних теплових пунктів.

7) Відсутність єдиного підходу до організації обліку товарів та послуг у житлово-комунальній сфері.

8) Декларативність прозорості тарифної політики в частині відшкодування економічно-обґрунтованих витрат суб’єктів господарювання на виробництво товарів/надання послуг на ринках, що підлягають державному регулюванню. Відсутність відпрацьованих механізмів здійснення такого відшкодування органами, рішення яких призвели до застосування суб’єктами ринку економічно необґрунтованих тарифів, а також механізмів реалізації відповідальності у цій сфері.

9) Відсутність у суб’єктів ринку (у тому числі, у споживачів) реальних стимулів для запровадження механізмів енерго- та ресурсозбереження, енергоефективності.

10) Невизначеність з принципами та критеріями надання державної підтримки у житлово-комунальній сфері, відсутність законодавчо врегульованих механізмів її надання.

Нова удосконалена модель організації діяльності у житлово-комунальній сфері має розв’язати ці проблеми та закріпити чіткі, логічні та зрозумілі державі, суспільству та бізнесу правила гри на відповідних ринках, а також запропонувати механізми реалізації передбачених законодавством зобов’язань держави, бізнесу та споживачів у цій сфері.

Повну версію читайте тут:

 Документ 1

Документ 2

 
Коментарі (5)
Иван Смольный2
14 Лютого 2013 p. 13:33
Шановне Панство! Дуже,дуже рекомендую ознайомитися з доданими до статті документами! Хоча б з почуття самозбереження! Для мотивації вашої зацікавленості, приведу тільки одну з запропонованих концепцією новин до законодавства - Обов'язкові послуги. Послуги, які власник чи орендар приміщення має споживати у ОБОВ'ЯЗКОВОМУ (примусовому) порядку. Не зважаючи на те чи вони йому потрібні, чи хоче він їх отримувати, чи є в нього кошти їх сплачувати. У концепції знайдеться багато "цікавого" і для спеців і для пересічного споживача житлово-комунальних послуг. Чтиво не з легких, особливо хто не в темі. "Але треба Васю, треба!" Бо коли вивернуть кармани, вже пізно буди волати - "Рятуйте грабують"
Иван Смольный3
14 Лютого 2013 p. 16:25
До речі. Розробка цього шедевру обійшлася платникам податків у 2 000 050 грн. Отримувач коштів Громадська Організація «Інститут соціально-економічних стратегій»?! Замовник Мінрегіонбуд. Що у міністерстві немає спеціалістів з ЖКГ та права?
Sergiy3
14 Лютого 2013 p. 16:59
Житловому Кодексу (найновішому)вічна память?
Олександр1
21 Лютого 2013 p. 09:33
Главнейшая причина всех проблем - нарушение поставщиками услуг действующего законодательства Украины, то есть отсутствие договоров между поставщиками услуг и их потребителями :(
Sergiy
04 Березня 2013 p. 16:48
Послуги в квартирі(комфортні умові проживання) надаються, а не постачаються.Пропоную Олександру дати визначення - постачання централізованого опалення? Або постачання послуги з утримання будинку.
Loading...

загрузка...
 
Loading...