Без прозорості формування тарифів реформа ЖКГ неможлива

По-перше, підприємства теплокомуненерго є свідомо планово збитковими. І потенційно отримати кошти за цим Законом наразі практично не можливо. По-друге, здивування викликає формулювання «виключно інвестпрограми, схвалені НКРЕ». Я переконаний, що ці проекти і програми розвитку мусять затверджувати місцеві органи влади, але узгоджуватись, безумовно, вони мають з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Саме в такий спосіб буде досягатися вплив центрального органу влади, який відповідає за політику в цій ситуації, і буде видно відповідальність власників підприємств, якими на сьогодні є муніципалітети.

І ще один аспект, на якому я хотів би наголосити (бо все-таки не дуже послідовними виглядають дії депутатів коаліції сьогодні). В 2009 р. у Верховній Раді був зареєстрований законопроект, який до речі дуже активно використовувався в політичних баталіях, про звільнення від сплати ПДВ підприємств комунальної енергетики і спрямування цих коштів на інвестиційні програми, у випадку, якщо ці програми відповідають вимогам уряду в політиці енергозбереження. Цей законопроект підписували Микола Азаров, Володимир Рибак і Олександр Попов, і вони дуже ним пишалися. До речі, я, як міністр, теж підтримував цей законопроект. Тож коли ми подавали уряду наприкінці 2009 р. наш антикризовий пакет, ми так само включали звільнення від сплати ПДВ і спрямування коштів від сплати ПДВ на інвестиційні потреби. Сьогодні я бачу що від цих ідей і планів відмовились. Це свідчить про те, що коли люди перебувають в опозиції, вони думають і говорять одне, а коли при владі – інше.

Я хотів би звернути увагу на ще один дуже цікавий момент. Верховна Рада 7 липня ухвалила закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг» (законопроект № 8403 внесений Президентом України Віктором Януковичем). Згідно Закону, за який вже проголосували депутати, керівництво новоствореної Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг буде призначатися Президентом. Він призначає голову і шість членів комісії. Це революційний крок. Останні 5-6 років після прийняття Закону про Кабінет міністрів України вони підпорядковувались комісії Кабміну і це не йшло на користь підприємствам ПЕКу й теплокомуненерго, тому що всі рішення були заполітизовані. Сьогодні я констатую, що Президент бере на себе, по суті, відповідальність за тарифну політику в природних монополіях, тобто в сфері газо- , тепло-, електро- і водопостачання. Це дуже мужній крок, але я не дуже переконаний що це потрібно. Мені здається, краще було б, якби Верховна Рада затверджувала членів комісії, бо сьогодні всю відповідальність за майбутнє підвищення тарифів, скажімо, на електроенергію та на тепло, на себе бере Президент.

Найближчим часом буде переформатоване керівництво всіх регуляторів і буде створюватись окремий регулятор. Саме тому треба очікувати певних змін в політиці цього органу.

Проте не стільки нам сьогодні треба зосередитись на кадрових призначеннях, і на тому, хто призначає цих членів, скільки зрозуміти: якщо не буде втілена в життя процедура публічного, прозорого, абсолютно економічно й політично незалежного обговорення тарифів, яка виключає будь-які таємниці у природних монополістів, комерційні таємниці і все таке інше. Якщо ця процедура буде закритою і незрозумілою для суспільства і експертів, то все одно жодного результату не буде , бо не буде головних регуляторних принципів природних монополій – дотримання прозорості тарифів.

Це є величезна небезпека, що ми цінову інспекцію, яка до останнього часу давала висновки на економічно обґрунтовані тарифи, замінимо на інший адміністративний орган, але залишимо тарифну політику прихованою, закритою від суспільства. Якщо таке відбудеться, то ніякої реформи не буде, а знов буде тотальне суспільне розчарування. Я вважаю, що негайно треба приймати цілу низку законів, а також зміни до Законів «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про ціни і ціноутворення», «Про теплопостачання» й відкривати повну картину витрат по монополістам. Тоді люди повірять, що їх не дурять, а що реально їхні кошти ідуть на модернізацію комунальних структур. Без цієї довіри реформа неможлива.

Олексій Кучеренко, міністр з питань ЖКГ (2007 – 2010 рр.) спеціально для ІА «Україна Комунальна».