Наприкінці минулого року Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг схвалила постанову, відповідно до якої відбулося збільшення тарифів на водопостачання та водовідведення для низки українських водоканалів, в середньому на 8-9%.
Одночасно з цим НКРЕКП було прийнято рішення про те, що прогнозна оптова ринкова ціна на електроенергію у 2018 році зросте на 16,2%.
З початку року тарифи на електроенергію для непобутових споживачів, в тому числі й для підприємств водопровідно-каналізаційної галузі, зросли на 8-11% в залежності від регіону і постачальника. Наслідком такого зростання стало те, що тільки за січень приріст заборгованості за спожиту електроенергію підприємств водопровідно-каналізаційної галузі склав 320 млн грн, всього ж структурам обленерго водоканали України боргують 4,3 млрд грн.
Знову виходить так, що нібито НКРЕКП і встановлено економічно обґрунтований тариф на воду згідно з поданими водоканалами, але одразу ж цей тариф став збитковим, оскільки джерел для покриття незапланованих додаткових видатків, які виникли через підвищення ціни на електроенергію, у підприємств просто не має.
Необхідність пошуку додаткових коштів є прямою загрозою для виконання інвестиційних програм водопостачальних підприємств, адже кошти споживачів, призначені на реконструкцію та модернізацію об'єктів у цій сфері, підуть не на поліпшення якості послуг, а на вчасну сплату за спожиту електроенергію.
Однак, як стверджують фахівці галузі, джерелом уникнення неплатежів та нарахування обленерго величезних штрафних санкцій могло би стати використання коштів субвенції з різниці в тарифах.
По своїй суті, «різниця в тарифах» - це відшкодування із бюджету суми грошей за невідповідність тарифів, тобто, коли затверджений тариф не покриває реальних витрат. Субвенція на погашення заборгованості із «різниці в тарифах» – це зобов’язання держави перед підприємствами ЖКГ.
У 2017 році до Державного бюджету було закладено 5 млрд грн на відшкодування різниці в тарифах для підприємств тепло- та водопостачання. Територіальні комісії підтвердили заборгованість держави перед підприємствами водопостачання та водовідведення у сумі 3,5 млрд грн.
На жаль, надія на фінансову підтримку коштом субвенцій не виправдалася через відсутність встановленого НКРЕКП алгоритму по розрахунках з енергопостачальними компаніями по різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення з Оптовим ринком електроенергії, хоча такий алгоритм мав бути обов’язково встановлений НКРЕКП згідно з Законом «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Про необхідність знайти можливості та вирішити дане питання, вплинути на НКРЕКП неодноразово наголошувалось в зверненнях галузевих громадських організацій до різних органів та посадових осіб, навіть були доручення Прем’єр-Міністра, але всі вони так і не були виконані НКРЕКП.
У Державному бюджеті на 2018 рік закладено 1 млрд грн субвенцій на погашення заборгованості з різниці в тарифах. У лютому цього року була прийнята Постанова Кабміну відповідно до якої ряд водоканалів може провести розрахунки по заборгованості з електроенергії коштом субвенції з різниці в тарифах.
Однак, як і в минулому році розрахунки за цією субвенцією можливо провести лише за умови згоди НКРЕКП на встановлення відповідного алгоритму по розрахунках з Оптовим ринком електроенергії, якої поки що немає. Складається враження, що мета такого «мовчання» НКРЕКП - сплата водопостачальними підприємствами додатково до тарифу ще й штрафних санкцій. Такий собі «Роттердам+», тільки вже для обленерго коштом водопостачальних підприємств…
Qui prodest? – відповідь на поверхні…
Віктор Старицькій, спеціально для ІА «Україна Комунальна»
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
