Урядом з 01.01.2012 року в бюджетній сфері запроваджується новий вищий розмір мінімальної заробітної плати - 1073 грн та підвищений до 773 грн посадовий оклад працівників І тарифного розряду єдиної тарифної сітки. Місцеві бюджети для відповідних підвищень в бюджетній сфері потребуватимуть додатково 6 млрд грн, але проект державного бюджету на 2012 рік таких коштів не передбачає. Хоча прямий обов'язок держави компенсувати органам місцевого самоврядування видатки, завдані внаслідок прийнятих державою рішень, прямо передбачений статтею 142 Конституції України.

Для забезпечення цих виплат органи місцевого самоврядування будуть змушені спрямувати весь обсяг власних доходів місцевих бюджетів на покриття дефіциту фінансових ресурсів щодо захищених статей видатків у бюджетній сфері, відмовившись від фінансування:

- утримання інфраструктури житлово-комунального господарства (водогони, тепломережі тощо). Внаслідок цього українців можуть спіткати, зокрема, катастрофічні ситуації в житлово-комунальному господарстві – досить згадати Алчевськ взимку 2006 року чи Суходольськ улітку 2003 року;

- виготовлення містобудівної документації, передбаченої Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відсутність такої документації з 1 січня 2012 року призведе до заборони надання земельних ділянок для містобудівних потреб. Це в свою чергу зупинить інвестиційний розвиток міст;

- виготовлення (поновлення) документації із землеустрою, відсутність якої призводить до втрат місцевих бюджетів із плати за землю;

- роботи із благоустрою (прибирання вулиць, парків, місць загального користування, озелення), вивезення сміття, утримання кладовищ;

- капітальний ремонт житлового фонду, комунальної інфраструктури, що збільшить вірогідність техногенних аварій і зробить неможливим проживання в багатоповерхових будинках, позбавлених каналізації, водо- і теплопостачання;

- дотації житлово-комунальному господарству, що матиме наслідком різке зростання тарифів при низькій платоспроможності споживачів;

- заходи із енергозбереження, не проведення яких поглибить енергозалежність галузі;

- утримання загальноосвітніх навчальних закладів, довозу дітей до шкіл, що призведе до неможливості дотримання Державного стандарту загальної середньої освіти;

- утримання в належному санітарно-гігієнічному стані (вивезення сміття, дезінфекція тощо) приміщень навчальних закладів;

- компенсаційні виплати за пільговий проїзду громадян, що викличе незадоволення приватних перевізників, які і так обтяжені високими цінами на пальне.

Власних фінансових ресурсів місцевих бюджетів не вистачить на покриття закладеного можновладцями дефіциту. Адже й показники дохідної частини місцевих бюджетів, передбачені в проекті Держбюджету на 2012 рік є завищеними аж на 5,7 млрд грн.

Оскільки, за існуючих площ земель та ставок плати за землю завищеними на 1,3 млрд є плановані надходження по земельному податку. Кошти від продажу землі – понад 2 млрд грн - неможливо отримати, бо відсутня законодавча база, що регулює порядок продажу землі.

Не очікується надходжень від податку на практично нульовий прибуток підприємств комунальної власності - 0,7 млрд грн. Відсутнє майно, яке можна продати. На 90 млн грн зменшуються надходження від податку на нерухоме майно внаслідок відтермінування запровадження цього податку на півроку; надходження від єдиного податку зменшаться на 0,6 млрд грн, у зв'язку з закриттям свого бізнесу кожним третім дрібним підприємцем, що не бажають працювати в умовах дії чинного Податкового кодексу.

Дивують також бюрократичні підходи до визначення обсягів та напрямів міжбюджетних трансфертів.

По-перше, взагалі не передбачено субвенцію місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Різниця виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади. За розрахунками експертів місцевим бюджетам необхідно мінімум 7 млрд грн, щоб уникнути колапсу комунальної теплоенергетики.

По-друге, не в повній мірі передбачено фінансування соціальних пільг наданих державою, зокрема щодо пільгового проїзду (обсяг субвенції на рівні 2 млрд грн, хоча потреба складає більше 3 млрд грн).

Найбільше обурення викликає ситуація з відсутністю належного державного фінансування сфери ЖКГ. В той час як видатки Зведеного бюджету порівняно з 2011 роком зростають на 41,7 млрд грн вони спрямовуються, зокрема, на правоохоронні органи та судову владу (3,3 млрд грн додатково), а видатки по галузі ЖКГ зменшуються на 4 млрд грн.

Показово, що бюджетний запит Міністерства регіонального розвитку, житлово-комунального господарства та будівництва щодо забезпечення належного фінансування сфери ЖКГ Мінфіном було проігноровано по всім статтям. Не знайшла підтримки в Уряді й пропозиція Комітету Верховної Ради з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики щодо фінансування в обсязі 11 млрд грн сфери житлово-комунального господарства.

Мається на увазі надання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла - 1,8 млрд грн; забезпечення лічильниками обліку води та теплової енергії - 1 млрд грн; Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки (Постанова КМУ від 01.03.2010 р. №243) - 458 млн грн; надання державної підтримки для реалізації інвестиційних проектів з технічного переоснащення та капітального ремонту будинків в яких утворюються ОСББ - 525 млн грн; реконструкція та будівництво централізованих систем водовідведення - 1,5 млрд грн; капітальний ремонт та модернізація ліфтового господарства - 1,9 млрд грн; реалізація інвестиційних проектів з енергозбереження, розвитку та реконструкції систем теплопостачання - 458 млн грн; капремонт гуртожитків, що передаються у власність територіальних громад - 124,5 млн грн; субвенцію місцевим бюджетам на розробку містобудівної документації - 251 млн грн; субвенцію місцевим бюджетам на придбання вагонів комунального електротранспорту - 318,98 млн грн; компенсація витрат пов'язаних з перекиданням води у маловодні регіони каналами та водогонами - 700 млн грн; створення фонду житла соціального призначення - 100 млн грн тощо.

Окремо треба звернути увагу на відсутність і в цьому році фінансування Державної цільової програми підтримки соціально-економічного розвитку малих міст на 2011-2015 роки (Постанова КМУ від 29.11.2010 р. №1090), заходи якої в 2011 році взагалі не фінансувалися. Для Уряду вже стало нормою не фінансувати Державні цільові програми. Тоді виникає логічне запитання: навіщо було їх приймати?

Олександр Слобожан, експерт з моніторингу законодавства Проекту «ДІАЛОГ» Асоціація міст України спеціально для ІА «Україна Комунальна».