ГоловнаІнтерв’юІнтерв’ю«Давайте зміцнимо повноваження регулятора так, щоб він зміг «добратися» до монополіста»

«Давайте зміцнимо повноваження регулятора так, щоб він зміг «добратися» до монополіста»

Чим обернеться для ЖКГ застосування нової тарифної методики, про засади регулювання галузі та про альтернативні шляхи її розвитку «У.К.» розповів екс-міністр з питань ЖКГ Олексій Кучеренко

- Минулої п'ятниці нацрегулятор (Нацкомпослуг) затвердив методики стимулюючого регулювання вартості комунальних послуг. Багато хто сприймає нові тарифні механізми як панацею, яка позбавить підприємства ЖКГ від фінансово-економічних проблем. Ви поділяєте цю думку?

Питання дуже серйозне. Почнемо з того, що я не розумію, навіщо потрібно було вносити зміни до закону «Про природні монополії» та фіксувати саме на законодавчому рівні норму про введення стимулюючого регулювання. Адже це прерогатива галузевого регулятора («У.К.» - Нацкоммуслуг) вводити нову методологію тарифоутворення, і не ясно, навіщо необхідно задавати її законом. Крім того, існують десятки різних механізмів і методик тарифного регулювання, і, перш ніж вводити нові алгоритми, необхідно було провести експертну дискусію. Але цього не було. Я припускаю, що законопроект із запропонованими змінами в чомусь зіграв лобістську функцію, оскільки був зареєстрований у парламенті в передвиборчий період. Крім того, в ухваленому законі йдеться, що вартість комунальних послуг буде визначатися за новою тарифною методикою. Разом з тим, Комісія стверджує, що вона буде введена для ліцензіатів на добровільній основі. Тобто, поки в мене більше запитань, ніж відповідей.

- Яка альтернатива стимулюючого тарифного регулювання (RAB-методу) може бути сьогодні запропонована природним монополістам?

Я вважаю, монополісти цілком можуть беззбитково працювати за діючою нині методикою «витрати плюс рентабельність». Насамперед тому, що це значно більш простий механізм, ніж RAB-метод. Але для цього необхідно, щоб запрацювала процедура регулювання. Адже питання полягає не в тому, погана чи непогана нова методика. Питання в тому, що галузевий регулятор сьогодні не працює належним чином.

Олексій Кучеренко

- Критика механізмів тарифоутворення за принципом «витрати плюс» зводиться до того, що вона не стимулює монополістів до скорочення своїх витрат, і не дає можливості для отримання прибутку. Що необхідно для ефективного регулювання в рамках діючої методики?

Потрібно закріпити на законодавчому рівні норми, які зобов'яжуть, перш за все, підприємства тепло-і водопостачання будувати роботу на принципах прозорості. Тобто, необхідно, щоб у монополіста не було жодної прихованої статті витрат.

- Але хіба зараз монополісти не зобов'язані надавати перелік своїх витрат регулятору або, наприклад, Держінспекції з контролю за цінами, та обгрунтовувати їх?

Наведу приклад. Будучи Міністром з питань ЖКГ, я неодноразово звертався в «Київенерго» і в Держінспекцію з проханням показати статті витрат компанії. Відповідь завжди була одна: «Це - комерційна таємниця». Думаю, мало що змінилося і зараз. Але, якщо монополії будуть приховувати витрати, як ми можемо говорити про побудову ринкових відносин у галузі, прозорому тарифоутворенні?

- Виходячи з вищесказаного, регулятор працює неефективно, у тому числі й тому, що його ліцензіати не надають Комісії об'єктивну інформацію?

Так, це одна з причин. Але, в такому випадку, давайте зміцнимо повноваження регулятора так, щоб він зміг «добратися» до цього монополіста.

- Тобто, ви пропонуєте посилити або розширити функції контролю Нацкомпослуг?

Звичайно. Необхідно або посилити контроль з боку регулятора, або посилити ліцензійні умови для підприємств, що працюють у комунальній сфері, і, відповідно, посилити санкції за їх порушення. Але, в першу чергу, потрібно зробити публічною та прозорою саму процедуру тарифоутворення, і мова йде, перш за все, про створення такого механізму, який не дозволить монополістам приховувати статті витрат.

- Що ж тоді при діючій методиці «витрати плюс» і посилення регуляторного контролю стане стимулом для підприємств знижувати свої енерговитрати, і якими будуть гарантії для інвестора?

Давайте розмежуємо ряд понять. Для інвестора гарантією повернення коштів повинна стати інвестиційна складова, яка має бути врахована в тарифі. Просто за нашим задумом («У.К.» - команди фахівців, що працювали під керівництвом Олексія Кучеренка в МінЖКГ 2007-2010 років) функція, роль та методологія роботи регулятора повинна бути в іншому.

Олексій Кучеренко

- Розкажіть, яким, на вашу думку, повинен бути регулятор ?

Ми планували, що члени нашої Комісії - шість, а краще сім чоловік, - як і представники регуляторів у США, будуть у мантіях (тому що вони - це, фактично, судді) на публічних, тобто відкритих для журналістів і експертів галузі, засіданнях будуть розглядати по кожному конкретному монополісту його інвестиційну програму і затверджувати для нього тарифні розрахунки.

- Але ж зараз засідання регулятора відбуваються щоп'ятниці саме за такою схемою: вони відкриті для преси, запрошуються експерти та розглядаються програми по кожному ліцензіату. Питання в іншому: далеко не всі ліцензіати готові розробити, надати Комісії та обґрунтувати свої інвестиційні програми. Як ви думаєте, чому?

Ну, навіщо трудитися, розробляти, розраховувати інвестпрограму, якщо держава і так покриє бюджетними коштами різницю в тарифах?

- Виходить, що багато в чому підприємства галузі влаштовує їх нині існуюче становище?

Безумовно, але тільки із застереженням. Не варто забувати важливу річ. Адже більшість монополістів - муніципальні підприємства, які управляються місцевою владою. І тут відповідальність за фінансово-економічний стан того чи іншого підприємства лежить не тільки на його директорові, але, і в першу чергу, на мері.

- Так може має сенс розширити повноваження регулятора, який сьогодні встановлює собівартість гігакалорії тепла і кубометра води, і передати йому функції затвердження тарифів на послугу, то що зараз у відомстві місцевої влади?

На початку необхідно усунути всі колізії в законодавстві, що виникають через нечітке визначення переліку послуг, вартість яких формують муніципалітети. Крім того, потрібно внести ясність, що таке виконавець послуг. Ми подібні ініціативи пропонували парламенту ще два роки тому.

- Чи має сенс взагалі виключити таке поняття, як «виконавець послуги» та перейти на прямі договори монополістів зі споживачами?

Поки від виконавця послуги відмовитися складно. Але, необхідно розділяти, чим товар відрізняється від послуги. Я вважаю, що послуга - це можливість отримати за певною системою обліку якийсь товар. Тобто, наприклад, існує послуга електропостачання. Її надання, в першу чергу, припускає наявність електрики в квартирі споживача. А ось скільки ви спожили фактичних кіловат цієї електрики, і ці показники зафіксовані лічильником - це вже товар. Аналогічно, послуга теплопостачання має на увазі те, що у вас в будинку є можливість включити централізоване опалення, тобто, буквально, включили батареї і вони нагрілися. А от наскільки вони нагрілися, скільки тепла для цього дали, і скільки ви спожили - це товар. Але говорити про механізми регулювання вартості товарів і послуг у комунальному секторі неможливо, якщо не встановлені прилади обліку. Якщо лічильників немає, то нормативна вартість гігакалорії розподіляється на всіх споживачів. Не варто забувати, що ці нормативи були затверджені ще в радянський час, і далеко не відображають реальної картини того, скільки ресурсу було подано споживачеві, скільки він використав, скільки було розтрачено в мережах.

- І все ж, що зміниться, якщо галузь перейде на прямі контракти?

Нехай працюють за прямими контрактами, тільки поняття «послуга» від цього нікуди не дінеться. Зокрема, споживач повинен платити і за послугу, як за можливість отримувати тепло, воду, світло чи газ, і за одиницю товару, тобто за фактичну кількість спожитих гігакалорій тепла, кубометрів води, газу, і кіловат світла, яке фіксується лічильником. Дві ставки. При цьому, тариф на послугу встановлює муніципалітет, а вартість товару – регулятор.

- Тобто, виходить, що можна цілком беззбитково працювати по нинішній тарифній методиці «витрати плюс», але за наявності технологічного та комерційного обліку?

Однозначно, так. У нас бардак в галузі при розрахунку тарифу за простою схемою, а тут ще ми намагаємося ввести складну методологію, яка передбачає оцінку основних фондів монополістів, і розрахунок норми прибутковості на інвестований капітал.

Розмовляла: Марія Цатурян

Олексій Кучеренко
 
Коментарі (0)