Набагато цікавіший варіант передачі водоканалів і ТКЕ в концесію. Щоб не заявляли наші вчені мужі про досвід інших країн, у Європі передача в концесію широко поширена і успішно працює. Держава в цьому випадку ні чим не ризикує, адже водоканали і ТКЕ залишаються власністю міських громад, але керує ними концесіонер-інвестор, який за свої гроші реконструює та модернізує об'єкти, а за це отримує нормальний, рентабельний тариф, за яким вимагає 100-ву оплату, як за будь-який товар.
Концесійний договір можна укладати строком до 49 років. З моєї точки зору, в першу чергу, це має бути цікаво вітчизняним компаніям, але тільки тим, хто має привілеї в уряді або хоча б на рівні місцевих еліт, які готові і можуть відстояти і в судах, і за допомогою адміністративного ресурсу інтереси даних компаній.
Великий інтерес до концесії сьогодні проявляють і зарубіжні компанії. Вони вивчають ситуацію в Україні і готові заходити в країну, але за певних правил гри на ринку, іншими словами - за умов, створювати які наша держава поки що не готова. А правила досить прості: тарифи не повинні бути збиткові, а інвестиції повинні захищатися законом і держгарантіями. Ось тоді в розвиток ЖКГ країни іноземні інвестори почнуть вкладати великі гроші.
У дрібного і середнього бізнесу поки немає перспектив зайти на цей ринок: занадто великі політичні та фінансові ризики. Ймовірність того, що вони втратять свої інвестиції протягом 5-7 років дуже висока. А відстояти сьогодні свої права в суді, враховуючи їх «незалежність», «незаангажованість» і «некорумпованість», буде досить складно.
Розвитку державно-приватного партнерства в ЖКГ міг би послужити досвід вдалої роботи на ринку хоча б кількох великих компаній, але похвалитися нам поки нічим, а якраз навпаки.
Наприклад, компанія «Росводоканал», яка працює в Луганську, за недовгий час отримала сумний досвід взаємодії з міською владою, що не виконує всі свої обов'язки відповідно до концесійного договору. У той же час влада вимагає від підприємства величезних інвестицій. А захищаючи себе в очах громадськості, у будь-якому зручному випадку робить інвестора винуватим в усіх бідах. Звичайно, це не сприяє заходженню іноземних компаній на ринок.
Або візьмемо, наприклад, ПАТ «Київенерго», яке, до речі, першим подало на затвердження НКРРКП (Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг - ред.) тарифи, розроблені за новою методологією, прийнятою 18 серпня цього року. Їх і досі розглядають. Всі знають про ситуацію з ПАТ «Київенерго». Міська влада вимагає, щоб компанія безкоштовно відремонтував всі мережі, які знаходяться у власності міської громади. Але ж ринкова економіка не передбачає таких відносин. Гроші завжди вкладаються з однією метою - отримати прибуток.
Крім того, більшість українців й досі думають, що прийде приватна компанія і почне піднімати тарифи. Це в корені неправильно. Форма власності не відіграє жодної ролі. Піднімати тарифи на послуги будь-якої, приватної чи комунальної компанії може тільки спеціально створений державний орган. Компанія може тільки зробити економічне обгрунтування тарифу та подати його на затвердження уповноваженому органу, в нашому випадку це НКРРКП. Інша справа, що комунальні підприємства, нажаль, у нас залежать від органів місцевого самоврядування, постійно розраховують на їхню допомогу, самі нічого зробити і вирішити не можуть, тому й знаходяться в такому жалюгідному стані. Приватні ж компанії прийдуть на ринок працювати з метою отримання прибутку, тобто будуть закладати в розрахунок економічно обгрунтовані цифри, а не сподіватися на допомогу держави та місцевої влади, як це у нас звикли робити. Інвестор буде боротися за повернення інвестицій. В даному випадку, повернути свої витрати він зможе лише тоді, коли тарифи стануть реально економічно обгрунтованими. Інакше втрачається весь сенс інвестицій в комунальну сферу.
Приватна форма управління вона завжди була і буде ефективніше, ніж комунальна, при якій ніхто нічим не володіє і ніхто ні за що не відповідає.
Всі розуміють, що заяви чиновників з приводу згубного впливу приватних компаній на ЖКГ країни - це не більше ніж політичні танці щоб догодити черговим виборам. Перед виборами всі кричать, що тарифи завищені, а пізніше ті ж люди змушені будуть приймати в парламенті «непопулярні» рішення щодо збільшення тарифів, як того вимагає внутрішній ринок, Міжнародний валютний фонд та інші фінансові донори для економіки України. Саме це сталося з нинішньою владою, яка зараз страждає від своєї популістської політики, що проводилася перед минулими виборами. А так як вибори в нашій країні відбуваються із завидною регулярністю, вирішення важливих для країни питань перетворюється на замкнуте коло популізму і загравань.
Зараз тарифи не підвищуються, хоча це і необхідно. У НКРРКП заявляють, що комунальні підприємства не звикли до вимог, які ставить перед ними новостворена структура. Але ж це маячня. Мабуть, представникам НКРРКП потрібно хоч щось сказати, щоб виправдати свою бездіяльність, адже закон говорить: якщо піднялася вартість енергоресурсів, необхідно збільшувати тарифи. Але зрозуміло, що зараз, напередодні виборів, Кабмін не поспішає цього робити...
Сергій Бульбас, президент «Всеукраїнської асоціації приватних інвесторів ЖКГ», спеціально для ІА «Україна Комунальна».
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
