Технічний стан підприємств теплової комунальної енергетики (ТКЕ) стрімко погіршується. Інакше не може бути - адже останні два десятиліття вони, як і підприємства електроенергетики, були донорами економіки. Тепло і гаряча вода досі постачається за цінами нижче собівартості, а різницю в ціні компенсувати влада не поспішає.
Тарифна політика урядів і місцевої влади визначалася міркуваннями, далекими від економічних розрахунків. Задля удосконалення принципу, за якими створюються тарифи ЖКГ, був створений регулятор – Національна комісія держрегулювання у сфері комунальних послуг. Саме на неї покладають надії тепловики, які задихаються від безгрошів’я. «На днях наші представники їдуть до Києва, щоб захищати в комісії наші тарифи, розраховані по новому принципу», - каже директор комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» Володимир Пепель. І це при тому, що нині діючі тарифи на тепло були затверджені минулого року. За словами пана Пепеля, тариф був збільшений на 15% - регулятор врахував зростання мінімальної зарплати, подорожчання електроенергії та природного газу. «Нам видається оптимальним так званий «плаваючий» тариф – змінилися ціни на основні складові тарифу – і його скоригували», - вважає Володимир Пепель.
Однак, навряд мрії херсонських комунальників здійсняться найближчим часом: У Нацкомісію з проханням про перегляд цін на тепло звернулося близько половини з 266 компаній, що мають ліцензії на виробництво тепла. То ж переважна більшість завершить опалювальний сезон з тарифами, затвердженими минулого, а то й позаминулого року. А поки що в Херсоні є два постачальники тепла: «Херсонтеплоенерго», яка виробляє тепло та гарячу воду в котельних, і Херсонська ТЕЦ. Чинний тариф на тепло для населення, що виробляється котельними, становить 261,97 грн/Гкал, а вироблене на ТЕЦ коштує для цієї категорії 264, 57 грн/Гкал. Для інших споживачів тепло від ТЕЦ коштує значно дорожче – 999,52 грн/Гкал проти 747,85 грн/Гкал від «Херсонтеплоенерго». Такі ціни на тепло не дають можливості енергетикам поліпшувати стан обладнання і трубопроводів. «Грошей вистачає лише на поточні ремонти, на капітальні інвестиції нічого не лишається», - стверджує директор комунального підприємства Володимир Пепель. Головна причина – несвоєчасна компенсація різниці в цінах на газ. Поки що доплата надійшла лише за 2010 рік. За минулий компенсація різниці вартості газу очікується протягом поточного року. А боржники вже тиснуть. За словами Володимира Попеля, днями «Херсонтеплоенерго» отримало припис з прокуратури, згідно з яким підприємство має негайно сплатити 14 млн грн. боргу за газ. «Загалом ми винні «Нафтогазу» 21 млн грн., а держава нам заборгувала 23 млн грн. компенсацій», - каже директор комунального підприємства.
Читайте також: Таємниці тарифоутворення
Хоча Херсонська ТЕЦ сьогодні перебуває в управлінні постачальника палива – компанії НАК «Нафтогаз України», проблема різниці в цінах актуальна і для цього підприємства. «У нас ситуація нічим не відрізняється від тепломереж», - сказала «У. К.» одна з топ-менеджерів підприємства. Затверджені у вересні минулого року тарифи на тепло передбачають на модернізацію ТЕЦ 46% від запланованого прибутку. Планова рентабельність, закладена в тарифи, становить 7%. Однак в правлінні ТЕЦ уточнюють – в тарифах не враховано останнього подорожчання природного газу. А тому реальні прибутки будуть значно меншими від запланованих. То ж на модернізацію в кращому випадку підуть не мільйони і навіть не сотні тисяч: за даними фінансового відділу Херсонської ТЕЦ йдеться про тисячі гривень. Для капіталомісткої енергетики із тривалим терміном окупності – це мізер, який не вирішує проблем.
Екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко вважає вкрай небажаною передачу підприємств ТКЕ «Нафтогазу». «Тут очевидний конфлікт інтересів: постачальник газу зацікавлений лише в тому збільшенні обсягів газу, який постачається на підприємства, а також у своєвчасному розрахунку за свій товар», - вважає пан Кучеренко. На підтвердження своїх слів наводить приклад підприємства «Газ-Тепло», створеного 2003 року з ініціативи нинішнього міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка. Це дочірнє підприємство «Нафтогазу» протягом трьох років управляло комунальними енергокомпаніями-боржниками. На їхніх потужностях за давальницькою схемою газ перероблявся на тепло, яке потім напряму реалізовувалося споживачам. Це дало змогу скоротити заборгованість тепловиків за «блакитне паливо», але не вирішило проблему модернізації підприємств ТКЕ.
Пан Кучеренко вважає, що нині несприятливий час для залучення приватного капіталу в комунальну енергетику країни: і з огляду на загальну ситуацію в економіці, і на тарифну політику уряду. «Гадаю, ми втратили слушний момент для приходу приватного капіталу. Поки що реалістичним виглядає створення державного концерну з управління підприємствами галузі. А програми з модернізації можна було би проводити за рахунок кредитів від державних банків», - розмірковує екс-міністр ЖКГ.
Експерименти з орендою майнового комплексу комунального підприємства «Міськтепловоденергія» у Кам’янці – Подільському себе не виправдала. Після того, як приватники – орендарі підвищили тарифи ЖКГ, але не поліпшили якість послуг, міська влада розпочала судову тяганину за дострокове розірвання договору оренди і повернення майна громаді. Господарювали орендатори з 2004 до 2010 року, але технічний та фінансовий стан підприємства за цей час лише погіршився, незважаючи, що тарифи на ЖКП було збільшено. Майже два роки тому владі таки вдалося домогтися повернення майна підприємства, яке виробляє тепло і гарячу воду, а також забезпечує місто холодною водою та послугами водовідведення. Депутати міськради вважають таке поєднання для Кам‘янця оптимальним. «Підрозділи з водопостачання і водовідведення мають спільну з енергетиками абонентську і аварійну служби, це дає певну економію», - вважає член комісії міськради з питань ЖКГ Сергій Акімович. За його словами, однією з проблем комунального підприємства «Міськтепловоденергія» є зношені теплотраси. «Збільшити подачу теплоносія не можна – не витримають труби», – каже пан Акімович. В складі комунального підприємства працює Кам‘янець-Подільська ТЕЦ встановленою тепловою потужністю 132 Гкал/год і електричною 18 МВт. Вона сьогодні завантажена лише на третину. Адже протягом кількох років в місті триває процес від’єднання споживачів від центрального опалення, яке міняють на індивідуальні системи.
Відтак, зростають витрати на виробництво однієї гігакалорії тепла. Замість того, щоб шукати кошти на модернізацію ТЕЦ, керівництво компанії за підтримки міської влади вирішило на базі котелень будувати когенераційні установки. Минулого року було запущено дві когенераційні станції електричною потужністю 0,5 Мвт. «Цього року планують встановити ще дві. Установки вітчизняного виробництва придбано на виплату, кредит буде погашатися за рахунок економії від їхньої роботи», - відзначив депутат міської ради Сергій Акімович. А директор підприємства Валерій Гордійчук відзначає, що комбіноване виробництво електроенергії і тепла в умовах Кам‘янця-Подільського набагато економніше, ніж переводити ТЕЦ на вугілля, як планує уряд. «На переобладнання ТЕЦ під вугілля піде близько 100 млн гривень. Краще ці гроші пустити на когенерацію», – каже пан Гордійчук. Минулого року Нацкомісія регулювання електроенергетики затвердила тариф на теплову енергію для «Міськтепловоденергії». Для населення тариф на одну гігакалорію 226 грн, а для інших споживачів – 609 грн. За словами Валерія Гордійчука, цього не вистачає для повномасштабної модернізації тепломереж.
Анвар Деркач
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
