Як міста перетворюються у Венецію

Погода видалася прямо весняною: температура повітря піднялася майже до семи градусів тепла, сонечко, продував легенький вітерець. Пам’ятаючи про те, що місто від снігу, що випав минулого тижня, так розчищено і не було, хоча по телевізору в місцевих новинах показували, що наш мер сам особисто взяв в руки лопату та чистив замети, я одягнув свої старі гумові «заброди» та вийшов із двору.

 

На першому ж перехресті вулиць Межевої та Вузької я зрозумів, що таки не дарма одягнув оті заброди – води було дійсно, якщо не по коліно, то по гомілку точно. Дочекавшись зеленого світла, я неквапливо почав переходити дорогу, а якщо чесно, то плисти, розсікаючи хвилі талої води. Мене обігнала молода дівчина у дублянці, сріблястих штанях та чоботах на високих підборах. Ну цих, як їх… О, згадав! На лабутенах! Моїй доньці в цьому році виповнюється 17, тож завдяки їй я трішки розуміюся в уподобаннях та сленгу сучасної молоді. Не відчувши тими лабутенами, що під снігом велика калюжа води, білявка у дублянці просто шубовснулася в ту калюжу та почала тонути, немов «Титанік». Підхопив її за рукава, витягнув із води – а в неї істерика. Сльози течуть, косметика попливла… У мокрій дублянці, прилиплих до ніг штанях та на отих підборах вона була схожа на курку, яку готуються обскубти! Ех, молодь…

 

Допливши таким чином до Центральної площі, я взяв прямий курс на будівлю міської ради, бо лише обігнувши її, можна було потрапити до магазину «Рибачок». Проходячи по тротуару, я вирішив зателефонувати дружині, спитати чи нічого не треба з продуктів купити в «АТБ». Тільки-но витягнув з кишені мобільний телефон, почув за спиною такий свист, ніби летить бомба. Потім відчув, що щось велике і важке розбилося на маленькі друзки, які немов осколки гранати, впилися в моє обличчя. То була велика льодяна брила вагою, мабуть, кілограмів п'ятнадцять. «Пощастило… Добре, що повз мене пролетіла, ця льодяна бомба, інакше не бачити мені літньої риболовлі більше», - подумав про себе. 

 

Користуючись нагодою, я вирішив зайти до виконкому та поцікавитися, чому ті, хто повинні першими показати приклад, як треба чистити сніг на даху, не займаються своїми прямими обов’язками. Чергова на першому поверсі, почувши мою історію, сказала, що мені треба не скаржитися, а радіти, що мене не вбило, бо от жінці на вулиці Квітковій пощастило менше, вона зараз у реанімації. Ледь не з боєм я прорвався до заступника міського голови з питань благоустрою та ЖКГ Василя Мойсеєнка. 

 

Той, вислухавши мою історію про небезпечний тротуар біля міськради, розвів плечима, приречено видихнув та відповів: «А що я можу зробити? В країни війна та реформи. Грошей нема, ЖЕКи реорганізували, двірників скоротили, от навіть на те, щоб очистити міськраду від снігу та льоду людей не вистачає! Тому терпіть, затягніть пояси, реформи вони такі! Ще ні в кого реформи не йшли легко і всім при цьому жилося краще. А якщо Ви проти виступаєте таких реформ, то я Вам скажу, що це сьогодні свідомому громадянину не личить, бо проти наших реформ наш ворог номер один на прізвище Хутін. Ви що, з ним за одно? Дивіться, бо такі агенти Мордора як подібні Вам громадські активісти, які сують свій ніс не в свої справи, погано закінчують!».

 

Від такої відповіді я просто остовпів. Я ж тільки сказав про те, що у Вас по телевізору показують, що сам мер чистить із лопатою сніг, що снігозбиральна техніка їздить по всьому місту, а на справді місто просто перетворилося на Венецію, а людей вбивають та калічать брили льоду, які падають із неприбраних від снігу та бурульок дахів! І мене вже цей чиновник записав у зрадники, в агенти Мордора, у спільники та однодумців Хутіна! Тобто у нас тепер кожний, хто критикує владу – той проти реформ та автоматично зараховується до агентів Мордора. Берія аплодує стоячи!!!! І все чому? Тому що сніг випав, а Ви як завжди до нього не готові? 

 

Треба ж, яка несподіванка! У місті сніг випав! Хто б міг подумати! У січні, коли не чекали!? Я так розумію, що справа зі снігом нечиста, першими, як завжди, зрозуміли СБУ-шники, які ніяк не можуть арештувати бодай одного сепаратиста. Почали шукати винного і, звичайно ж, знайшли. Виявилося, Хутін застосував нову кліматичну зброю! Якщо десь випав сніг, або місто тоне під талими водами – це Хутін винен!

 

Якимись зовсім вже надприродними здібностями Хутіна наділяють наші чиновники. Прямо Зевс: блискавками направо-наліво розкидається, насилає снігопади, хуртовини…

 

Ну добре, останнім часом ми звикли до того, що якщо ваш друг, родич, знайомий або сусід, протестує проти того, що Президент подарував Хутіну Східні землі і підписав з окупантами «мирну угоду», то агітують терміново телефонувати в СБУ тому, що перед вами «агент Мордора»!!!

 

Але одна справа війна, інша справа – снігопад…

 

Послухати нашого заступника міського голови з питань благоустрою та ЖКГ Василя Мойсеєнка, так в цей час кожен, хто насмілиться сказати, що в місті потоп та ожеледиця, поставити під сумнів дії органів місцевого самоврядування, вказати на їх бездіяльність - той намагається розгойдати державного човна, є небезпечним радикалом, який діє на користь Хутіна, адже такі дії особливо недоречні у той момент, коли наш Лідер домовляється з ним про взаємовигідне завершення війни та революції.

 

Слава Країні! А сніг все одно колись розтане! 

 

Комунальний байкар