Енергетика завдає теплового удару

Новини по темі

15 Квітня 2024 p. 13:55
В Кабміні планують переробити всб систему теплопостачання  

05 Квітня 2024 p. 13:55
У Києві в минулому сезоні поменшало аварій на теплових мережах  

03 Квітня 2024 p. 11:15
На кінець березня запаси вугілля на складах енергетичних підприємств 1,2 млн тонн  

У людей старшого покоління ще живий, ймовірно, в пам'яті той період, коли при здачі в експлуатацію нового будинку, одним з достоїнств новобудови вважалося центральне опалення. У той період це дійсно було чималим досягненням. Але час іде... Наразі держава живе в умовах ринкової економіки. Та й відносини з північним сусідом не ті, що при Союзі. Дружба дружбою, а тютюнець – нарізно. Ціни на газ змушують не тільки рахувати, а й раціонально витрачати кожну копійку.

В умовах безперервного зростання цін на «блакитне паливо» і виробникам тепла, і особливо споживачам, доводиться часто замислюватися про те, яким чином знизити витрати і оптимізувати існуючу систему, визначити доцільність переходу на автономне опалення. Для цього, безумовно, необхідно ґрунтовно розібратися у наявній ситуації.

Не газом єдиним

Справедливості заради зазначимо, що система централізованого опалення, яка сьогодні так часто піддається критиці, безумовно, має свої переваги перед системами автономного опалення. Як не парадоксально, до основних плюсів можна віднести її екологічні показники. За сукупністю, з перерахунку на одиницю виробленої теплової енергії, ТЕЦ забруднює повітря менше, ніж велика кількість малих котелень. Для обслуговування одного великого підприємства, яке постачає тепло, потрібно менше людей, ніж для низки дрібних.

Однак і проблемних сторін у центрального опалення чимало. Мабуть, головна з них - колосальні втрати тепла під час доставки споживачеві. Так, міністр палива та енергетики (2002-2005р) Володимир Рибак на колегії міністерства називав цифру в 40%.

За оцінкою генерального директора «Укртеплокомуненерго» Володимира Дерія, середньорічна величина тепловтрат складає 18-20%. За даними Державної служби статистики України, втрати теплової енергії в 2010 році склали 13,6 млн Гкал, або 13,9%.

Якщо ж взяти середню величину в 20%, то виходить, що кожен п'ятий кубометр газу, або кожна п'ята тонна вугілля спалюється даремно – на обігрів самої теплотраси і землі навколо неї.

Другий серйозний мінус - це неможливість споживачів впливати на кількість споживаного тепла. Через всі будинки прокачується одна стала кількість теплоносія, але ж теплоізоляційні властивості у кожного будинку і навіть кожної квартири різні. Та й вмикається центральне опалення «по команді зверху», а не тоді, коли в будинках стає холодно.

Нарешті, серйозною проблемою є технічний стан теплотрас. За півстоліття експлуатації стан обладнання близький до критичного. Втім, тут оцінки експертів вельми суперечливі.

Енергетичний експерт Сергій Дяченко в інтерв'ю одній столичній газеті висловив думку, що кількість зношеного устаткування становить 72%, а 95% відпрацювали  проектний ресурс. Але якщо безпосередньо котельне обладнання ще якось підлягає ремонту і модернізації, то стан теплотрас не витримує ніякої критики. Ремонт їх вимагає колосальних коштів, але ще більших коштів вимагає подальше благоустрій територій, тому, як правило, цим ніхто не займається.

Втім, нові потужності досі не вводяться. Їх зараз і так надлишок. Пов'язано це в першу чергу із занепадом промислового сектору. Величезна кількість підприємств, що раніше споживали теплову енергію, наразі стоять - і тому тепла не вимагають. В системі теплопостачання йдуть процеси децентралізації (переходу на автономне опалення), і її рівень на сьогоднішній день складає близько 20%. Тому для України більш актуальна модернізація і переоснащення існуючих потужностей.

Правильно було б проводити її комплексно. Модернізувати і станції, і теплотраси, і обладнання споживача, у тому числі встановити сучасні системи регулювання та контролю. Але, на жаль, в більшості випадків на це немає ні грошей, ні часу.

Тільки кілька проектів автономного теплозабезпечення реалізується зараз в Україні на гроші Європейського Банку Реконструкції і Розвитку. Наприклад, комплексна реконструкція відбувається в Черкасах. Розробляється план модернізації системи теплопостачання Тернополя і Житомира. На жаль, ЄБРР зараз - єдине активне джерело фінансування на українському ринку. Якщо ж говорити про втрати тепла при існуючій системі, то за нашими оцінками це 18-20% від виробленої теплової енергії.

Альтернативі наказано бути

Чи має централізоване опалення якусь альтернативу в Україні? За 20 років незалежності та ринкових відносин ситуація змінилася досить істотно. Так, за словами Володимира Дерія, перехід на автономні системи опалення склав вже близько 20%. І ця тенденція зростає за рахунок впровадження автономних систем опалення, що працюють на різних джерелах енергії. Найбільш поширені серед них котельні, що працюють на природному газі та електроенергії. Однак на ринку чимало опалювального обладнання, призначеного для роботи на вугіллі, коксі, брикетованому біопаливі.

Автономні газові котельні розраховані як на індивідуальний будинок, так і на опалення кількох приватних чи багатоквартирних будинків. На сьогоднішній день вони найбільш економічні і легше інших типів піддаються автоматизації. При стабільній подачі газу вони можуть довгий час працювати у автоматичному режимі без контролю людини. Мінусом є залежність від ціни на газ, яка має постійну тенденцію до зростання. 

Електричні котельні палива не споживають, і нагрівання теплоносія здійснюється за рахунок електроенергії. Але у випадку перебоїв з електропостачанням така автономна система завмирає, тому вимагає резервного джерела живлення, наприклад, дизельного електрогенератора, що збільшує в цілому вартість обладнання. Це ж стосується і повністю електричного опалення, коли приміщення опалюються електроконвекторами. 

Автономні котельні, що працюють на твердому паливі або біопаливі, менш залежні від зовнішніх чинників, проте вимагають додаткового приміщення для зберігання самого палива. І, незважаючи на заяви виробників про високий ступінь автоматизації, все ще потребують періодичного контролю з боку обслуговуючого персоналу.

Проте практично при всіх варіантах автономне опалення обходиться мешканцям будинку в середньому на 26-30% дешевше, ніж тепло, що постачається ТЕЦ. І ця економія становить приблизно 3300 грн на 100 жителів багатоквартирного будинку. Автономна система не займається обігрівом землі, повітря та навколишнього середовища. Вона обігріває тільки те приміщення, де в цьому є необхідність.

Втім поширенню автономних систем опалення заважає не стільки їх технічні параметри або висока вартість, скільки недосконалість законодавчої і правової бази. І це зрозуміло, оскільки створювалися і лобіювалися ці закони тими чиновниками, які категорично не зацікавлені у втраті положення монополістів на ринку теплової енергії.

Співзасновник ТОВ «Максимус-2000» (Україна, Харків) Ігор Равлюк переконаний, що газові котельні найбільш легко піддаються автоматизації, в той час як котельні, що працюють на твердому паливі або біопаливі, постійно вимагають контролю і присутності персоналу. Важливим фактором є і те, що при приватній автономній котельні власник житла, навіть перебуваючи в квартирі багатоквартирного будинку, може регулювати подачу тепла в квартиру: зменшувати її, йдучи з дому, і навпаки - активізувати, повернувшись з роботи. Центральне опалення такою можливістю не володіє, і власник не може вплинути на витрату тепла. Це одна з основних причин, чому попит на компактні автономні теплові станції продовжує зростати.

Крок уперед, два назад

Отже, подальший розвиток галузі ґрунтуватиметься на ринкових відносинах. Рано чи пізно виграє той, у кого тепло буде якісніше і дешевше. Досить сказати, що ринок систем автономного опалення  в Україні і в Києві зокрема, з 2000-го року збільшився в 3-4 рази. В основному, це зростання відбувається через застарілі опалювальні системи ще радянського виробництва, та й імпортні, відпрацьовані 5-10 років, які зараз активно витісняються більш досконалими і економними системами опалення останніх поколінь.

Крім того, з подорожчанням природного газу все більше розглядаються альтернативні джерела тепла, і в першу чергу електроенергія. Ряд експертів схиляються до думки, що теплоцентралі, через кілька десятиліть можуть взагалі відійти в минуле. Оскільки вартість їх послуг та їх якість перебувають вже зараз в таку невідповідність, що якби не адміністративні перепони, більшість користувачів вже сьогодні перейшли б на автономне опалення.

Тим не менш, очевидно, що сформована інфраструктура постачання тепла буде існувати ще не один десяток років, перебуваючи в конкурентній боротьбі з приватними постачальниками тепла. Хоча б тому, що перехід житлового фонду великих міст на альтернативні джерела опалення зажадають таких капіталовкладень, які не потягне ніяка економіка.

Найближча перспектива

Навряд чи можна говорити і про те, що в осяжному майбутньому споживачі теплової енергії зможуть обирати постачальника так само, як зараз вибирають провайдера інтернет-послуг або кабельного телебачення. Це вимагало б настільки радикального переобладнання всього житлового фонду, що, швидше за все, технічно нездійсненно. Не можуть до багатоквартирного будинку підходити труби відразу від декількох виробників тепла. Набагато більш ймовірна ситуація з встановленням в квартирах теплових лічильників і спеціальної запірної арматури, яка дозволить, по-перше, враховувати кількість спожитого тепла, а, по-друге, включати і вимикати підігрів, коли це необхідно. Таким чином, оплачуватися буде не середня кількість на одиницю площі по місту або по дому, а та кількість, яка реально використана. Таким чином, економити теплову енергію буде можливо не тільки включенням або зупинкою ТЕЦ, а й на рівні кінцевого споживача.

При цьому вартість обігріву квадратного метру навряд чи буде нижче 3-4 грн (як зараз). Швидше за все, споживання енергії просто знизиться в рази за рахунок широкого застосування енергозберігаючих технологій.

Костянтин Єгоров