Після попереднього огляду стану камери, що відбувався під загрозою обвалу, було здійснено зняття аварійної плити. Проведення цієї операції було вкрай небезпечним, адже залізні конструкції плит пошкоджені корозією на стільки, що можливості підняти їх були обмежені: у будь-який момент плита могла завалитися і її рештки, потрапивши до колектора, могли б спричинити зупинку його роботи. Масштабність аварійної ситуації, яка може виникнути при зупинці колектора важко переоцінити: з урахуванням того, що вказаний колектор (пр. Голосіївський) приймає 1/7 частину стічних вод Києва, його зупинка означатиме припинення водопостачання прилеглим районам, а що найстрашніше — є загроза екологічної катастрофи через вихід на поверхню значних об'ємів нечистот.
Зазначу, що ремонт на цій гілці колектора проводився 10 років тому, але цього часу було цілком достатньо, щоб камери були з'їдені газовою корозією вщент.
Наразі «Київводоканал» очікує рішення комісії щодо оцінки масштабності аварії з подальшим щонайшвидшим виділенням коштів для відновлення камери, і не лише цієї. Справа у тім, що така аварійна ситуація дала привід для обстеження вище по течії решти 36-ти камер, що прилягають до колектора по проспекту Голосіївському (40-річчя Жовтня). Виявилось, що їх стан також аварійний і потребує негайного ремонту, адже у будь-який момент може статися черговий обвал, що може призвести до нещасних випадків.
Зазначу, що ремонтно-аварійні роботи на каналізаційних мережах ускладнюються тим, що призупинити колектор не можливо. Під час обстеження чи відновлення роботи колекторів під ногами ремонтника протікає за секунду до 9 тонн стічних вод, які схожі на підземні водоспади. У разі падіння члена бригади, швидкість потоку води не залишить шансів на порятунок, і такі випадки вже траплялися.
Сьогодні звичайний робочий день звичайних хлопців аварійної бригади - планове обстеження каналізаційних камер глибокого залягання. Для бригади машина АВР - це «підводний човен», у якому вони проводять весь свій робочий час на виїздах.
На ремонтника одягають гумовий костюм-комбінезон, ремінь безпеки, до якого кріпиться мотузка, на якій опускатимуть члена бригади — це весь захист перед агресивним середовищем каналізаційної камери, у якій під дією стічних вод часто відбувається скупчення сірководню, метану, парів нафтопродуктів і взагалі уся таблиця хімічних елементів Менделєєва. Лампою Деві (винахід 1892 р.) перед спуском до камери перевіряють наявність газів для безпечності роботи всередині.
Огляди камер повинні супроводжуватися фотозйомкою всередині для оцінки масштабу потрібних ремонтних робот: аварійник спускається, однією рукою тримаючись за драбину, а іншою тримає фотоапарат, вибираючи потрібний ракурс зйомки. Слід зазначити, що 10 років достатньо для того, щоб газова корозія з'їла драбину, яка призначена для спуску в колектор, тому аварійники завжди мають при собі запасну.
У зимовий період робота ще більше ускладнюється, адже температура стічних вод постійно плюсова, тому пари перешкоджають обстеженню камери.
Крім того, бригада не має радіозв'язку з людною, яка спускається у камеру. Спуски ремонтників відбуваються на глибину від 7 до 26 метрів і на великих відстанях. Часто доводиться спускатися у трубу малого діаметру для виявлення причини аварії, у такому випадку зв'язок ремонтника із зовнішнім світом — це лише мотузка, яка прив'язана за ногу та перегукування з колегами.
За зарплатню, розмір якої ледь перевищує дві з половиною тисячі гривень, працівники аварійно-відновлювальних бригад «Київводоканалу» щодня виконують свій обов'язок у надважких умовах з ризиком для здоров'я і життя, застосовуючи вкрай зношену техніку.
Сьогодні полегшити роботу аварійно-відновлювальних бригад «Київводоканалу» можна було б з допомогою автоматизованої системи — телеінспекції, так званим телеоком,що дозволяє здійснювати огляд із відеозйомкою без спуску людини всередину, а також спорядити бригади сучасними газоаналізаторами, які здатні визначати хімічний склад газів та їх концентрацію. Але грошей на оновлення необхідного спорядження немає.
Обстеження 36 камер прилеглих до колектора по пр.Голосіївському (40-річчя Жовтня) показало, що 16 із них знаходяться у критичному стані і можуть становити загрозу, решта 20 - у аварійному стані. За 10 років газова корозія здатна знищити до 10 см залізобетонної конструкції каналізаційної камери, тобто несуча спроможність бетону втрачається на 60%!
Зважаючи на катастрофічність стану колекторів, Киїїводоканал сподівається на негайне рішення комісії та виділення коштів, без яких не можуть початися ремонтно-відновлювальні роботи, а також на зменшення ризику роботи ремонтників, запровадивши автоматизовану системи огляду, раціоналізувати використання необхідної техніки для аварійно-відновлювальних робіт, тощо.
Вікторія Яковлєва, радник голови правління ПАТ «АК «Київводоканал» з інформаційної політики .
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
