Отже, для того, щоб «хрущовка» з гидкого каченяти перетворилася у чарівного лебедя, потрібно, щоб у ній стався вибух газу, щоб не було грошей на знесення чи будівництво на місці «хрущовки» комерційного житла чи офісів, і щоб незабаром були вибори...Перед якими, звісно, треба продемонструвати «піпл»у турботу, бо він це «схаває».
Усі ці чинники дивним чином співпали стосовно столичного будинку на вулиці Червоноткацькій, 16. Нині він перебуває на завершальній стадії реконструкції. Схоже, не пізніше Дня Незалежності щасливі мешканці двох під'їздів, відселені після вибуху газу у 2005 році, повернуться у свої квартири на Червоноткацькій, 16. У 2005 році начальник ГУ з питань надзвичайних ситуацій КМДА Віталій Пшеничний стверджував з посиланням на експертів, що квартири зруйновані вибухом відновленню не підлягають. Нині той же Пшеничний стверджує - і з посиланням на тих же експертів, - що жити там можна. (З огляду на таких експертів, киянам, мабуть, варто тримати вдома дозиметри, щоб знову не піти на першотравневу демонстрацію у момент найвищого радіаційного фону, - автор).
Отже, експерти Пшеничного дали добро – і перетворення почалося. Нині «хрущовку» не впізнати. Зовні – дуже симпатичний будиночок з пластиковими вікнами і дверима, акуратними під'їздами, лавиці, парканчик, який охороняє газони від любителів «зеленого паркування». Одним словом – Європа. Якщо усі такі будинки у мікрорайоні змінять свій зовнішній вигляд таким чином – тоді, можливо, й місцевий люд зміниться внутрішньо на краще. Наприклад, зрозуміють, чому сміття краще викидати у смітник, а не на газон із балкона.
Звичайно ж, мене, як людину, яка з 2003 року стежить за новинами у сфері будівництва і пише про це, зацікавило, а що ж змінилося усередині будинку, за рахунок чого знайшли запас міцності у зруйнованій вибухом «хрущовці», як облаштовані квартири і наскільки якісно працюють будівельники. На моє прохання познімати всередині прораб Ярослав відповів категоричною відмовою. Більше того, схоже, його злякала увага журналіста до об'єкту. Чому? Сподіваюсь дізнатися після того, як отримаю дозвіл від КП «Спецжитлофонд» (а фактично - від КМДА) на зйомки всередині.
Натомість на зйомки у сусідньому з пошкодженим вибухом під'їздом дозволу просити не довелося. Варто зазначити, що запах «хрущовки» не вивітрився навіть з пофарбованого під'їзду. Фарба нова, але ж люди ті самі. І в цьому я пересвідчився одразу біля поштових скриньок. Поштові скриньки поставили нові, акуратні, однак місцеві мешканці, шануючи давні місцеві традиції, одразу влаштували смітник біля них. З десяток конвертів валялися на вікні над скриньками. Деякі листи навіть не розпаковані. Цікаво, що усі ці листи – платіжки за послуги ЖКГ або ж за кабельне телебачення чи телефон. Я так розумію, місцевий люд демонстративно показує цим смітником з платіжок, що він чхати хотів на реформу ЖКГ, знижку у разі сплати до 20 числа і так далі...Він просто не платить - і все тут...
Мені знову пощастило. У момент, коли я розглядав смітник з платіжок біля поштових скриньок, у під'їзд зайшов чоловік, який мало того, що виявився місцевим жителем, так ще й погодився зі мною поспілкуватися і показати свою квартиру. Мешканець квартири на 5 поверсі Павло – працівник міліції, юрист за освітою - планує судитися з КМДА, оскільки його квартира не потрапила у перелік того житла, яке відремонтують за державний кошт в рамках реконструкції. Павло показує документи – свою переписку з владою. «Моя квартира розташована просто над епіцентром вибуху – у мене пошкоджене вікно у квартирі, стіни пошкоджені, ось Ви бачите, в яких умовах доводиться жити. Ми вже вирішили самі робити ремонт, але я планую подавати позов до суду», - пояснює чоловік. «Чекайте, але ж в документі написано, що свого часу Ви відмовились відселятися, оскільки Ваша квартира придатна для проживання», - аргументую я.
Зрозуміло, що Павло не знайшов відповіді на це запитання, натомість повідомив, що нині він змушений жити у таких жахливих умовах. Він говорить, що таких, як він, у цьому будинку чимало, і, найімовірніше, вони і надалі житимуть у таких умовах навіть тоді, коли поряд відбуватимуться урочистості з відкриття реконструйованого під'їзду. Ще він вважає, що в усьому винні фахівці «Київгазу», які свого часу неналежним чином стежили за станом газових мереж у будинку, внаслідок чого і стався вибух... Адже у момент вибуху власників квартири вдома не було, та й останніх не можна назвати асоціальними елементами.
Ще одне цікаве відкриття я для себе зробив у цьому будинку, який зовні уже нагадує сучасне європейське житло. Всередині все набагато складніше. Виявляється, трикімнатна хрущовка – це комуналка, і вона має кількох господарів... У кожної кімнати – свій господар. Темні історії про те, як стають власниками кімнати у такій квартирі, розповіла сусідка Павла Ольга Євгеніївна. «Моїм сусідом був Коля, він колись працював зав ювелірним магазином, а потім втратив роботу, почав пити. Якось мій нинішній сусід у нас з'явився, бо він був дільничним міліціонером і запропонував йому допомогти оформити спадщину на цю квартиру від померлої дружини. І тут через деякий час ми дізнаємося, що власником став дільничний, а не Коля, а де нині Коля - я і не знаю», - каже жінка.
Одним словом, європейське зовні навряд чи скоро стане європейським усередині. Баночка на сходах, яка свідчить, що всупереч всім протипожежним правилам, нормам моралі і просто елементарним правилам обережності (з огляду на те, що вже сталося у цьому домі) мешканці «хрущовки» на Червоноткацькій живуть звичним для більшості життям. Отож, до перелічених на початку статті чинників, які можуть посприяти чарівному перевтіленню «хрущовки» у європейське житло, треба ще додати ось що. Туди треба вселити європейців по духу і виселити мешканців «хрущовки». «Хрущовка» – це не будинок, це – стиль життя.
Для того, щоб наші чиновники це зрозуміли, порадимо голові КМДА пану Попову, коли той урочисто перерізатиме стрічку біля «хрущоби» на Червоноткацькій, 16, зайти не лише у «показушні» квартири, але й у сусідній під'їзд. Він отримає справжнє задоволення і реальну інформацію, а кияни натомість, можливо, отримають адекватну реакцію влади на події у столиці.
Івахнюк Олександр спеціально для «України Комунальної»
.jpg)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
