Мешканці гуртожитків в очікуванні змін до законодавства ...та в підготовці до судів і пікетів

Однак, незважаючи на ці позитивні зрушення, для кількох сотень тисяч мешканців гуртожитків можливість реалізації права на житло так і може залишитися мрією – цієї осені закінчується термін дії мораторію на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації. Тобто жителі гуртожитків, які так і не були передані у комунальну власність, фактично можуть втратити право на їх приватизацію.

Чи є вихід?

8 липня 2011 р. Верховна Рада прийняла за основу проект закону «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів» (щодо вдосконалення правового регулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків; №8678 від 15.06.2011 р.). Його автори – депутати І.Лисов, М.Деркач, З.Шкутяк, В.Матчук, Є.Волинець, С.Майборода – запропонували колегам продовжити строк дії мораторію на відчуження гуртожитків ще на три роки, протягом яких буде продовжуватись їхня передача у комунальну власність. Логіку депутатів зрозуміти не важко – за даними Мінрегіонбуду, станом на 14 березня 2011 р. в цілому по Україні все ще нараховувалося 2 964 гуртожитків державної та комунальної власності, на які поширюється дія Закону № 500, а також 1011 гуртожитків, що було включено до статутних фондів організацій створених у процесі приватизації (і зараз перебувають в приватній та колективній власності).

Як стало відомо ІА «Україна Комунальна», окрім депутатів участь у розробці законопроекту №8678 активно приймала ВОГ «Асоціація мешканців гуртожитків України», яка має свої осередки у 19-ти областях України та займається захистом прав мешканців гуртожитків. Президент цієї Асоціації, Анатолій Буднік, розраховує, що доопрацювати і остаточно прийняти законопроект №8678 вдасться вже у вересні 2011 р., і вірить, що його прийняття дозволить вирішити проблеми приватизації житла в гуртожитках мешканцями. «Після прийняття змін до законів ніхто не буде питати баланосоутримувачів, а буде здійснюватись передача гуртожитків, які будувалися за народні гроші, до комунальної власності, і приватизованих навіть. Вони будуть виведені зі статутних фондів підприємств», – говорить А.Буднік.

Оптимізм очільника Асоціації мешканців гуртожитків України хотілося б поділяти, але... якщо законопроект не приймуть, віддати гуртожитки в комунальну власність буде надзвичайно важко. «Ми готові прийняти на баланс все житло, яке нам готові передати, і навіть у поганому стані, яке потребує ремонту, оскільки ми прекрасно розуміємо, що якщо ми не заберемо це житло у комунальну власність сьогодні, то завтра нам доведеться забирати його у ще гіршому стані», – заявив під час однієї із останніх прес-конференцій Олександр Мазурчак, перший заступник голови Київської міської державної адміністрації. Однак, за його словами, згідно діючого законодавства перевести гуртожитки на баланс міста у примусовому порядку наразі неможливо. Таке рішення може бути прийняте тільки зі згоди власника будівлі – балансоутримувача.

Продані разом з мешканцями

Зважаючи на це, у найбільш програшному становищі опинилися мешканці тих гуртожитків, які були включені до статутних фондів організацій, створених у процесі приватизації (і зараз перебувають в приватній та колективній власності). За даними Мінрегіонбуду, в такому становищі станом на березень 2011 р. перебувало понад 1011 гуртожитків, де проживало 108,9 тис. мешканців.

Згідно законопроекту №8678 принцип приватизації житла в таких гуртожитках пропонують змінити, але чи будуть зміни настільки ефективними, як того хотілося б мешканцям гуртожитків? «Гуртожитки, які було передано до статутних фондів організацій, створених у процесі приватизації, у яких держава є власником більше 50% статутного капіталу, вилучаються із статутного капіталу таких організацій та передаються у власність територіальних громад на безкомпенсаційній основі», – відмічається у пояснювальній записці. Що стосується гуртожитків, у яких держава є власником менше 50% або не має частки у власності статутного капіталу, то вони вилучатимуться із статутного капіталу таких організацій та передаватимуться у власність територіальних громад на компенсаційній основі. Компенсація власникам таких гуртожитків здійснюватиметься на договірній основі, виходячи з повноважень та фінансових можливостей органів місцевого самоврядування. При цьому вона не повинна буде перевищувати розмір компенсації, розрахований відповідно до порядку, що затвердить Кабінет міністрів, з урахуванням вартості гуртожитків (як цілісних майнових комплексів), за якою їх було включено до статутних фондів організацій створених у процесі приватизації житла на момент набуття права власності на них (придбання, приватизація, введення в експлуатацію тощо), з урахуванням її зменшення внаслідок нарахованого фізичного зносу і збільшення в результаті фактичних витрат власників на проведення капітального ремонту чи енергозбереження гуртожитків.

Таким чином, законопроект прямо не передбачає, та, мабуть, і не міг би передбачати, можливість примусової передачі відомчих гуртожитків у комунальну власність.

Нові ж власники підприємств не особливо поспішають передавати свої гуртожитки у комунальну власність добровільно. Натомість розповсюдженим є змушування їх жителів до виселення. Судові тяганини у цих справах тривають роками, доводячи мешканців гуртожитків до відчаю.

Гіркий досвід

Одним з десятків найбільш гострих конфліктів, наявних у різних регіонах України, є проблема передачі у комунальну власність гуртожитку у Харкові по вул. Гвардійців-Широнінців, 41-Б. Даний гуртожиток, без зазначення того, що це житловий фонд, був включений до складу цілісного майнового комплексу ВАТ «Харківське енергоремонтне підприємство». Із статутного фонду останнього зазначена будівля перейшла до статутного фонду ТОВ «Енергоремонт». Після цього ВАТ «Харківське енергоремонтне підприємство» було визнано банкрутом і ліквідовано. Згідно рішення суду, ТОВ «Енергоремонт» було визнано власником будівлі гуртожитку.

Захищати права мешканців харківського гуртожитку взявся Ігор Швайка, юрист та керівник Харківської обласної організації ВО «Свобода». «На це рішення суду нами була подана касаційна скарга, враховуючи те, що півтора роки воно лежало під сукном і його ніхто нікому не показував. А далі ситуація розвивалась доволі стрімко - Вищий господарський суд з'ясував, що у даному спорі зачіпаються інтереси понад 300 громадян, які не були учасниками процесу; рішення про визнання права власності ТОВ «Енергоремонт» на гуртожиток скасували й направили справу на новий розгляд. Під час нового розгляду Господарський суд Харківської області, враховуючи те, що справа не підсудна господарському суду, справу закрив», – розповів юрист у інтерв'ю ІА «Україна Комунальна».

З цього моменту, теоретично, говорить І.Швайка, будівля гуртожитку повернулася у власність ВАТ «Харківське енергоремонтне підприємство», але практично, враховуючи те, що даної юридичної особи уже не існує, гуртожиток перейшов в категорію «безхазяйне майно», яке міська рада може прийняти у комунальну власність. Але міська рада опирається.

«Не юридичний, а фактичний бік питання полягає в тому, що власниками «Харківського енергоремонтного підприємства», які його провели через банкрутство, є один із депутатів обласної ради, член Партії регіонів, який є головою райдержадміністрації в Харківській області і його компаньйон. Ціна питання дуже проста – 3,5 тис. кв.м житла плюс приблизно1,5 тис. кв.м нежитлових приміщень, які є потенційними об'єктами купівлі-продажу, множимо на 400 дол. за квадратний метр і отримуємо суму близько 2 млн дол.», – говорить І.Швайка.

Також юрист відзначив, що «ми починали працювати з цим питанням у юридичній площині, але дійшли висновку, що просто юридична робота тут не ефективна, оскільки на кожному етапі всі державні органи, які повинні були вчинити певні дії, діють з точністю до навпаки. Замість того, щоб прийняти рішення про прийняття безхазяйного гуртожитку у комунальну власність, міська рада звернулась з позовом до суду до неіснуючого ВАТ «Харківське енергоремонтне підприємство», задіявши в справі ТОВ «Енергоремонт» і регіональний фонд державного майна. За півтора місяці судових розглядів суд призначив дві експертизи – судово-будівельну і судово-економічну. Як юрист, можу сказати, що це буде тривати 2-3 роки. Тому ми запропонували ініціювати референдум про відставку міського голови». До речі, за даними юриста, в Харкові існує ще близько 15 робочих гуртожитків з подібними проблемами.

Чому місто без гуртожитків?

Упродовж 1993-1995 рр. не існувало нормативних актів, згідно з якими встановлювався обов'язок та порядок (процедура) передачі гуртожитків, приватизованих у складі цілісних майнових комплексів до комунальної власності. Натомість частиною 2 ст. 3 Закону «Про приватизацію державного майна» в редакції, яка діяла на момент масової приватизації гуртожитків, чітко було визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів.

Виходячи з цього, та у зв'язку з численними скаргами громадян щодо порушення їх права на житло та приватизацію житлової площі у гуртожитках, у 2005 р. Фонд державного майна «отямився» й розіслав до своїх регіональних відділень листа-інструкцію (№Ю-25-21463 від 30.12.2005 р.), в якому запропонував розглядати можливість визнання позовів щодо скасування актів органів приватизації по включенню вартості гуртожитків до вартості цілісних майнових комплексів підприємств. Це означає, що Фонд держмайна фактично рекомендував своїм регіональним відділенням в судовому порядку вилучати гуртожитки із статутних фондів приватизованих підприємств та передавати їх у комунальну власність.

«На підставі роз'яснення Фонду держмайна кілька гуртожитків в Ужгороді виграли суди у підприємств», – говорить Віктор Щадей, секретар Ужгородської міської ради.

Та як відомо, суди можуть керуватися як згаданим листом Фонду держмайна, так і іншими нормативними актами, які не вносять однозначності у дане питання. Так, наразі 170 мешканців гуртожитку ВАТ «Ужгородхліб» побоюються прийняття рішення не на свою користь, що може стати прецедентом для інших гуртожитків Ужгорода, не переданих у комунальну власність.

Таким чином, зважаючи на заплутаність законодавства у даній сфері на час приватизації підприємств, навіть у зв'язку із законодавчими нововведеннями, «приватизованим» разом з гуртожитками мешканцям не уникнути судів, а враховуючи ціну питання та рівень справедливості судів, варто готуватись і до акцій протесту...

Катерина Борисенко, спеціально для ІА «Україна Комунальна»