Інфографіка: реалізація права осіб з інвалідністю на працю та адаптацію на робочому місці

 

• визначення навичок, здібностей, інтересів та бажань кожної особи з інвалідністю для виконання тієї чи іншої роботи

 • складання плану працевлаштування

 •оцінювання потреб у створенні належних умов на робочому місці 

•інформування особи з інвалідністю про функціональні обов’язки, умови праці, про трудові права та заходи соціального захисту працюючих осіб з інвалідністю

 

Інформацію щодо законодавства про працю, зайнятість та соціальний захист осіб з інвалідністю, ситуації на ринку праці можна отримати у будь-якому територіальному органі Державного центру зайнятості України

 

Право на працю одне з основних прав людини, кожна людина, у тому числі з інвалідністю, має право на працю, яке передбачає можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується (Ст. 43 Конституції України).

 

 

Особи з інвалідністю, які звернулися до територіальних органів Державної служби зайнятості України, перед початком трудової діяльності можуть отримати послуги з профорієнтації та профдіагностики, допомогу у працевлаштуванні, при потребі — направлення на підвищення кваліфікації чи отримання професійного фаху. При виявленні схильності до підприємництва, територіальні органи Державної служби зайнятості України допомагають скласти бізнес-план, виплачують відповідно до законодавства України одноразову допомогу по безробіттю для започаткування власної справи. У період пошуку постійного місця роботи пропонують тимчасову зайнятість. Пошук підходящої роботи за сприянням територіальних органів Державної служби зайнятості України здійснюється при наявності рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальної програми реабілітації, де зазначаються обмеження особи з інвалідністю та рекомендації щодо її трудової та професійної реабілітації.

 

 

Індивідуальна програма реабілітації — це комплекс заходів, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей особи з інвалідністю, з визначенням порядку, місця їх проведення. Вона розробляється протягом 1 місяця з дня звернення особи з інвалідністю до МСЕК (Постанова КМУ від 23.05.2007 р. №757). Якщо роботодавець має сумніви, чи може людина з інвалідністю працювати на певному робочому місці, то він може направити особу до МСЕК для отримання відповідного висновку.

 

 

Під час прийняття на роботу людей з інвалідністю, направлених МСЕК, роботодавці не мають права встановлювати для них випробування (Ст.26 КЗпПУ від 10.12.1971 р. №322-VII).

 

За працівником, який втратив працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. 

 

У разі неможливості виконання працівником попередньої роботи, роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію особи з інвалідністю відповідно до рекомендацій МСЕК. 

 

Якщо стан здоров’я людини з інвалідністю перешкоджає виконанню її професійних обов’язків, то вона має право достроково розірвати трудовий договір (Ст. 172 КЗпПУ від 10.12.1971 р. №322-VII).

 

У разі припинення трудових відносин, особа з інвалідністю має право на звернення до територіального органу Державного центру зайнятості України.

 

 

Особам з інвалідністю І та ІІ груп, у зручний для них час, надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам ІІІ групи — 26 календарних днів.

 

Особа з інвалідністю може отримати додаткову відпустку (І та ІІ груп — до 60 календарних днів, а ІІІ групи — до 30 календарних днів щорічно).

 

Роботодавці зобов’язані надати таку відпустку без збереження заробітної плати, якщо працівник має інвалідність та висловив таке бажання (подав відповідну заяву). 

 

Якщо колективний договір підприємства встановлює додаткові відпустки, або особа з інвалідністю має право на додаткові відпустки з інших підстав, то кількість днів додаткової відпустки додається до основної щорічної відпустки.

 

Тривалість відпустки встановлено з розрахунку на рік, то працівник з інвалідністю може за своїм бажанням використати її частинами протягом року.

 

Працівники з інвалідністю можуть претендувати на неоплачувану відпустку за згодою сторін тривалістю не більше 15 днів на рік (Ст. 6, 10,25,26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. №504/96-ВР).