Нокдаун для «комуналки»: три ініціативи, які поховають ЖКГ

Програма реформування житлово-комунального господарства, розроблена Комітетом з економічних реформ при Президентові України, передбачає ряд конкретних дій. По-перше, посилення фінансового тиску на населення. Так, при задекларованому адресному підході соціальної підтримки неспроможних споживачів житлово-комунальних послуг реанімується механізм нарахування та стягнення пені за несплату, а також прописується ідея приведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня.

По-друге, фактична відмова держави від будь-якого фінансування галузі. Наполягаючи на обов'язковому створенні ОСББ, що, по суті, означає повільну смерть для всіх ЖЕО, влада активно впроваджує в суспільство ідею державно-приватного партнерства. Вдала така практика чи ні - питання часу.

Наразі очевидним стає бажання держави відкинути подалі від себе діряві труби і всю відповідальність за безперервні аварії. Разом з тим, можна навіть і не намагатися дискутувати на тему добре чи погано прописані цілі реформи - вони просто не виконуються. Навряд чи профільні фахівці мають доступ до владної верхівки і, схоже, зовсім позбавлені можливості донести до неї свою професійну думку. Інакше останніх «гучних» ініціатив у сфері житлово-комунального господарства просто не було б.

Ініціатива перша, або прощавай, централізоване опалення!

Наприкінці минулого тижня Президент України Віктор Янукович відвідав Ужгород, де позитивно оцінив досвід цього обласного центру із впровадження автономного опалення та пообіцяв поширити цю «ініціативу знизу» на всю країну.

Іронія ситуації в тому, що самі жителі цього закарпатського міста відмовилися від централізованої системи теплопостачання зовсім не з власної волі. Населення Ужгорода, як і усього Закарпаття, навряд чи назвеш багатим. Велика кількість людей давно виїхала до Європи на заробітки, звідки повертатися, судячи з усього, не поспішає. А ті, хто залишився, в умовах низької зарплати і високих тарифів роками нарощували заборгованість за «комуналку» і опалення.

Президент, перебуваючи в Ужгороді, відзначив унікальний досвід місцевого населення у використанні «енергозберігаючих технологій». Самі ж мешканці Ужгорода не з чуток знають про ці технології. На початку 2000-х років міські суди були завалені позовами до населення з приводу несплати останніми спожитих послуг. У результаті, городяни почали самостійно «відрізатися від труби», встановлюючи відносно дешеві автономні системи опалення. Таким чином, вони ставили чиновників перед фактом - мовляв, я самостійно відключився, а з боргами будемо якось вирішувати в суді. При вартості 1,5 тис доларів за установку, вона окупилася за один опалювальний сезон. Через кілька років, коли з багатьох будинків міста стали стирчати труби-витяжки, міський голова Сергій Ратушняк просто легалізував наявний стан речей. Ось і увесь унікальний досвід.

При цьому, мабуть, Президенту забули доповісти про катастрофічний стан газових мереж у місті. Труби, розраховані на подачу енергоносія до кухонних плит, просто не здатні впоратися з різким зростанням подачі газу. При споживанні в зимовий період в установках банально не вистачає газу, оскільки труби не призначені для таких обсягів.

Можна собі уявити, які проблеми почнуться в місті, яке, по суті, в п'ять або в десять разів більше, ніж Ужгород. Більше того, говорячи про майбутнє «автономки», Президент не тільки не прислухається до власного уряду, але й суперечить власному рішенню чотирирічної давнини. Ще в жовтні 2010 року профільний міністр ЖКГ Юрій Хіврич висловився категорично проти переведення на автономне теплопостачання міст з населенням більше 20 тис. осіб. А в 2007 році уряд Віктора Януковича ухвалив постанову, яка заборонила встановлення таких систем у міських квартирах. До речі, тоді експерти в якості причини такого рішення називали інтереси багатьох спонсорів Партії регіонів у сфері ЖКГ. Залишилися ці інтереси і сьогодні. Отже, ризикнемо припустити, що розмови про кінець епохи централізованого опалення - це лише прихована гра навколо якихось домовленостей Президента і певних бізнес-кіл.

Ініціатива друга, або добридень, єдиний тариф!

Розмови про те, що населення межуючих одна з одною областей найчастіше платить за комунальні послуги різні суми, почалися з приходом нинішньої команди до влади. Президент неодноразово вимагав від уряду пришвидшити роботи з приведення тарифів до єдиного знаменника. При цьому в програмі реформування галузі немає жодного слова про єдиний тариф - навпаки, в документі чітко прописана мета приведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня.

До речі, Президент на засіданнях Комітету з економічних реформ неодноразово наголошував на неприпустимості зволікання зі створенням профільного регулятора, - Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, - яка і повинна була займатися корегуванням тарифів в потрібний бік. Однак проект указу про створення регулятора, якщо вірити словам першого заступника міністра ЖКГ Хіврича, лежить на столі Глави держави ще з початку квітня. Дійшло навіть до того, що Віце-прем'єр-міністр - міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Віктор Тихонов особисто прохав Президента пришвидшити створення комісії.

Ідея «однакових» тарифів сьогодні все відчутніше відсуває ідею економічно обґрунтованих тарифів на задній план. Причому, мало хто з керівництва країни розуміє, що зрівняти тарифи на теплову енергію чи водопостачання для застарілої «хрущовки» і будинку, який було введено в експлуатацію п'ять-десять років тому, просто неможливо. Стан інфраструктури цих будівель кардинально різний. І у випадку зі старою п'ятиповерхівкою радянської епохи, в тариф необхідно закладати якісь конкретні коефіцієнти для комплексної реконструкції або ж заміни мереж. Інша справа, що вчитель з Бердянська дійсно не має можливості заплатити згідно з тарифом за водопостачання більше, ніж менеджер зі столиці. Причому різниця у самому тарифі пояснюється легко: якщо в Києві вода забирається прямо з Дніпра, то в той же Бердянськ потрапляє аналогічна дніпровська вода - ось тільки після багатьох кілометрів каналів.

Однак чому б Президентові не подумати про збільшення адресного субсидіювання вчителів з Бердянська? До речі, ця теза є в програмі реформ....

Ініціатива третя, або «щедрість Попова»!

Поряд із одним загальним тарифом влада почала говорити і про успішний київський досвід із підвищення платіжної дисципліни серед населення. Мова йде про дворівневі, залежно від терміну оплати, тарифи на «комуналку», які були введені у столиці за ініціативою голови КМДА Олександра Попова. Логіка такого механізму з першого погляду проста і зрозуміла – адже для того, щоб платити менше, населення повинне швиденько розрахуватися із накопиченими боргами і далі вчасно сплачувати за спожиті послуги. Міська влада навіть підстрахувалася від критики, яку було легко передбачити. І справді, звідки з'явилася можливість відмовитися від 10% при збиткових, економічно необґрунтованих тарифах?

Начальник Головного управління з питань цінової політики Києва Василь Яструбинський відкрито заявив, що тариф за утримання будинків та прибудинкових територій по місту і так покриває собівартість, а от інші, особливо тарифи з «газової» складової, послуги гарячого водопостачання та централізованого опалення, звичайно ж, до справедливих не дотягують. Проте, знижка ніяк не зачіпає столичних монополістів «Київенерго» і «Київводоканал». ЖЕО, як виконавці послуг, будуть платити їм надалі, як прописано в договорах.

Натомість, все навантаження за цю щедрість Попова ляже саме на житлово-експлуатаційні організації. Чиновник так і сказав: там, де тарифи збиткові, ЖЕО, в якійсь мірі, теж підуть на збиток. Однак не важко здогадатися, що з часом у збиток йтимуть і самі монополісти. Адже рано чи пізно збиткові ЖЕО просто не зможуть перераховувати кошти на рахунки виробників послуг тепло-і водопостачання. А відповідно, тарифи можуть піднятися несподівано високо. При цьому все це буде відбуватися на фоні реалізації давньої мрії чиновників - масової заміни ЖЕО на ОСББ.

Сантаровіч Андрій спеціально для «України Комунальної».