Інвестори бояться вкладати кошти у ЖКГ

Сергію Валерійовичу, чому приватні інвестори невпевнено почувають себе на ринку житлово-комунальних послуг?
Бо  чимало випадків, коли органи місцевого самоврядування, віддавши комунальне підприємство в оренду чи концесію, з часом хочуть повернути і повертають цю структуру назад у своє управління. Як правило, це відбувається зі зміною міського голови.
Наприклад, до комунальної власності повернуто ряд об’єктів столиці. З цього приводу постійно «лихоманить» ПАТ «Київнерго». Показова ситуація з іноземною компанією по збору сміття  в Одесі. А інвесторів ТОВ «Водно-каналізаційне господарство» (м. Кіровоград) вже практично «викинули» з території орендованого підприємства. Харківська ТЕЦ-3…І цей перелік можна продовжувати. Все це  свідчить про якусь тривожну тенденцію...

Але ж на рівні міністерства, наприклад, прихід приватного капіталу в ЖКГ лише вітається. Чому ж на місцях по-іншому?
Якщо ви від мене хочете почути, чи є тут корупційна складова, то я не буду цього заперечувати, - вона є. На моє переконання, нині почувати себе більш-менш спокійно на цьому ринку можуть лише ті компанії, які можуть себе захистити на обласних, державних рівнях і пролоббіювати свої інтереси, заручитися підтримкою влади – так званого адмінресурсу. Але цей умовний спокій -- лише до чергової ротації влади. В компаніях це розуміють. А тому остерігаються вкладати кошти в реконструкцію чи модернізацію підприємств ЖКГ.
Зараз на вітчизняному ринку централізованого водо- та теплопостачання немає ні німецьких, ні французьких, ні італійських, ні англійських компаній. Бо вони розуміють нестабільність ситуації. Серйозні зарубіжні гравці заходитимуть на ринок лише за однієї умови: державних гарантій.
Торік прийнятий Закон «Про особливості передачу в концесію і оренду комунальних підприємств». Безумовно, він має свої недоліки. Нині триває його доопрацювання, до роботи підключилася й наша Асоціація. Та хоч закон і недосконалий, однак якби його положень старанно дотримувалися усі, хто має стосунок до ринку послуг ЖКГ, то, повірте, тут би стояла черга інвесторів.

Якщо інвестор бере підприємство в концесію або оренду, то, за «правилами гри», він вкладає кошти в підприємство. Коли ж розривають договір – то чи повертають йому гроші?
В тому – то й проблема, що жоден закон не передбачає механізму їх повернення. В Законі «Про особливості передачу в концесію і оренду комунальних підприємств» виписані правила гри, те, як повинні проводитися конкурси тощо. А щодо повернення інвестицій – жодного слова. Це по-перше. А друге – навіть якби це було прописано в законі, то вірогідність того, що підприємство може, навіть вигравши суди, повернути свої кошти, - мізерна.
Зауважу, що джерелом повернення інвестицій є ті гроші, які підприємство отримує шляхом надання послуг населенню - тобто тариф.

Отже, інвестор, вклавши свої кошти, піднімає тарифи, щоб повернути вкладене? То, може, й невигідно містам працювати з в цьому напрямку,  адже наслідком буде зростання тарифів, а отже -- й соціальної напруги?
Було б неправильно говорити, що орендарі чи концесіонери просто піднімають тарифи. На жаль, чомусь усі вважають, що найперше, що хоче зробити компанія, яка взяла підприємство в оренду чи концесію – підняти тарифи. Це не так. Інвестор діє в рамках законодавства, в якому сказано, що комунальне підприємство не повинно бути збитковим. В законі «Про житлово-комунальне послуги» чітко прописано, що ціни/тарифи повинні бути відповідними економічно обґрунтованим витратам на їх виробництво, а встановлення  цін/тарифів  на  житлово-комунальні послуги нижчими   від   розміру  економічно  обґрунтованих  витрат  на  їх виробництво  без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.
Тобто в тарифі мають бути відображені затрати на зарплату працівникам, вартість газу чи електроенергії, закладено інвестиційну складову... Все це все повинно відображатися в тарифі.
І ще одна важлива річ -- не всі розуміють, що інвестор, вкладаючи гроші у мінімізацію втрат, дає можливість щонайменше «утримувати»  тариф, а не підвищувати його.

Ви можете навести хоч один приклад, хорошої співпраці органів місцевого самоврядування з приватними інвесторами ЖКГ?
Таких багато! Наприклад, Берлін, Лондон, Париж, Рим...

А в Україні?
Поки-що - жодного. У нас інвестор може спокійно працювати у випадку злиття інвестора з органами місцевого самоврядування. Але тоді його складно назвати інвестором. Єдине, що вселяє нині оптимізм, – що все ж почався якийсь рух у напрямку до інвестора -- не лише деклараційний, а й законодавчий. Бо раніше лише говорили. Нині ж уже є хоча б усвідомлення того, що потрібне державно-приватне партнерство. Для початку і  це - непогано...

Розмовляла Косянчук Інна для «Урядового кур’єра».