Облік і регулювання теплоспоживання в житлових будинках

Нещодавно прийнятий закон України «Про комерційний облік комунальних послуг» викликав неоднозначну реакцію, як у фахівців, так і у населення. Одні вважають його прогресивним, інші висловлюють думку, що він лобіює інтереси монополістів – постачальників послуг і не враховує інтереси споживачів. Разом з тим, всі згодні з тим, що вже давно було необхідно навести хоч якийсь порядок в цьому важливому для всіх питанні. З юридичної точки зору документ прописаний грамотно, але дуже складний для прочитання і розуміння звичайними споживачами.

 

Закон охоплює три сфери комунальних послуг: теплопостачання, гаряче і холодне водопостачання.

 

У даній статті хотілося б розглянути найбільш коштовну послугу – опалення існуючих багатоквартирних будинків, побудованих за раніше діючими теплотехнічними нормативами. В основному це стосується житлових будинків, побудованих до 2000 року, оскільник в більш нових будинках проблеми з комерційному обліку теплоспоживання, як правило, відсутні. Вони, відповідно до діючих норм, обладнані вузлами обліку загальнобудинкового теплоспоживання та системами поквартирного обліку і регулювання споживання теплової енергії. У старих будівлях подібні системи практично не застосовувалися. Винятком є оснащення їх вузлами загальнобудинкового обліку теплоспоживання. Протягом декількох останніх років, завдяки зусиллям державних і місцевих органів управління, установка загальнобудинкових лічильників теплової енергії набула масового поширення. За даними Мінрегіону на середину поточного року близько 70% житлофонду обладнано загальнобудинковими лічильниками тепла.

 

Відповідно до нового Закону основним вузлом комерційного обліку теплоспоживання житлового будинку є саме загальнобудинковий теплолічильник. На підставі його свідчень і повинні здійснювати всі розрахунки за споживання теплової енергії співвласники квартир в багатоквартирному будинку. Законом визначено, що всі багатоквартирні будинки в країні повинні бути протягом року обладнані засобами загальнобудинкового обліку теплової енергії, тобто до середини 2018 року подібні вузли обліку повинні бути у всіх без винятку житлових будинках.

 

Забезпечити це повинні відповідні теплопостачальні організації – постачальники послуг або домовласники (ОСББ, ЖБК тощо). Здійснюється цей захід за рахунок коштів постачальника послуг з подальшою компенсацією витрат співвласниками квартир у вигляді 5-річної розстрочки, або за рахунок коштів співвласників квартир, якщо вони реалізують цей захід самостійно. Передбачено також, що витрати на установку вузлів обліку можуть брати на себе місцеві органи самоврядування, при наявності відповідних програм.

 

Слід зазначити, що сам факт устаткування житлового будинку загальнобудинкових засобом обліку теплоспоживання не є енергозберігаючим заходом. Він дозволяє і споживачеві, і постачальнику послуги з теплопостачання знати, яка кількість теплової енергії надійшло на опалення конкретного будинку за певний період (як правило – за місяць). Як-небудь вплинути в цьому випадку на скорочення теплоспоживання споживач не зможе. Все буде залежати від багатьох факторів: погодних умов, стану внутрішньобудинкових опалювальних мереж, різних форс-мажорних обставин тощо. Але більшою мірою – від сумлінності постачальника послуги з опалення будівлі. Адже його основна мета – якомога більше продати теплової енергії і якщо це буде превалювати в його стратегії, то він буде поставляти тепла набагато більше, ніж це необхідно для комфортного опалення будівлі. У більшості житлових будинків старої споруди для забезпечення циркуляції теплоносія у внутрішньобудинковій системі опалення використовуються гідроелеватори, які не дозволяють регулювати теплоспоживання будівлі. У таких випадках будівля прийме ту кількість теплової енергії, яку наддасть теплопостачальна організація.

 

У більш вигідному становищі будуть знаходиться житлові будинки, де теплові пункти елеваторного типу замінені на сучасні індивідуальні пункти (ІТП) з погодним регулюванням. Індивідуальність їх в тому, що ІТП налаштовується на оптимальне споживання тепла кожного конкретного будинку, яке підтримується в автоматичному режимі і не дозволяє приймати надмірну кількість теплової енергії. Більш того, теплоспоживання регулюється через погодні умови: при похолоданні воно збільшується в об'ємі, необхідному для підтримки теплового комфорту в приміщеннях, а при потеплінні – так само адекватно зменшується. Як показує практика, заміна застарілих теплових пунктів на сучасні дозволяє економити близько 30% теплової енергії, необхідної для опалення житлового будинку, а термін окупності такої заміни становить один-два опалювальні періоди.

 

Маючи дані про загальне теплоспоживання будівлі за певний період, необхідно далі розподілити його між конкретними споживачами (співвласниками квартир, орендарями нежитлових приміщень тощо). У новому Законі передбачається здійснювати це, виходячи з розміру опалювальної площі або кубатури приміщень, що належать тому чи іншому споживачеві. Як правило, виходячи з площі. Принцип розподілу з кубатури опалювальних приміщень доцільний при наявності в житловому будинку вбудовано-прибудованих приміщень нежитлового призначення (магазинів, офісів тощо), оскільки вони можуть відрізнятися висотою, і відповідно потребуватиме більшої кількості тепла на своє опалення, ніж житло.

 

Суть такого розподілу досить проста: знаючи загальнобудинкове теплоспоживання за певний період, опалювальну площу (кубатуру) всього будинку і площу кожного конкретного квартировласника (орендаря), не складно розподілити між ними це теплоспоживання. При всій простоті такого розподілу виникають сумніви в його справедливості. Адже не секрет, що багато квартіровласників з метою поліпшення свого комфорту проживання збільшують кількість секцій в радіаторах, проводять опалення на балкони і лоджії, попередньо утепливши їх. Подібні заходи призводять до розбалансування системи опалення. Більш того, вони спотворюють реальну картину теплоспоживання. Ті, хто здійснив такі "модернізації", стали споживати більше теплової енергії за рахунок своїх сусідів, а платити як всі – за усередненими показниками за квадратний метр.

 

Крім того, що подібна система розподілу не відображає реального теплоспоживання кожним конкретним квартировласником, вона залишає обмежені можливості впливу на його скорочення з боку споживачів. Реальним енергозберігаючим заходом, який вплине на скорочення витрат на опалення для всіх квартировласників, мабуть, буде тільки модернізація внутрішньобудинкової системи опалення і перш за все – заміна застарілого теплопункту на сучасний ІТП. Без реалізації цього заходу будь-які зусилля по утепленню будинку, заміні вікон на енергоефективні тощо не принесуть жодних позитивних результатів. Хоча і утеплення, і заміна вікон значно поліпшать теплотехнічні характеристики будівлі, але застаріла система опалення не зможе відобразити це поліпшення. У квартирах буде набагато тепліше, а платити за опалення доведеться в колишніх розмірах. Далеко не факт, що постачальник тепла зменшить його подачу в зв'язку з реалізацією подібних енергоефективних заходів, а вплинути на це у споживачів не буде технічної можливості. Тому спочатку слід модернізувати систему опалення з можливістю регулювання теплоспоживання будівлі, а потім здійснювати інші термомодернізаційні заходи.

 

Але повернемося до розподілу теплоспоживання між квартировласниками житлового будинку. Як зазначалося вище, його складно сьогодні позиціонувати як справедливе. Справедливим воно буде в тому випадку, коли кожен квартировласник знатиме скільки саме він спожив теплової енергії і мати можливість впливати на це теплоспоживання. Досягти подібного можливо завдяки організації поквартирного обліку і регулювання.

 

Забезпечити регулювання теплоспоживання в кожній квартирі просто – досить встановити на всіх опалювальних приладах (радіаторах) спеціальні терморегулятори. Ці пристрої дозволяють підтримувати заданий температурний режим в приміщенні, де вони встановлені. Завдяки цьому кожен споживач має можливість активно впливати на споживання тепла своєї квартири – задавати оптимальну температуру в різних приміщеннях, знижувати температуру у всіх приміщеннях на період відсутності в квартирі мешканців тощо. Іншими словами, у споживача з'являється дієвий інструмент впливу на споживання тепла, і перш за все, – в бік його скорочення, а, отже, і зменшення рахунків по оплаті за опалення. Але, щоб це стало реальністю, необхідно виконати наступний обов'язковий крок: організувати поквартирний облік теплопоспоживання. Слід підкреслити, що тільки єдність обліку і регулювання є основною і неодмінною умовою енергозбереження в будь-якому напрямку – електро- і водопостачання, тепло- і газопостачання і т.д.

 

Організація поквартирного обліку теплоспоживання в існуючих житлових будинках в основному залежить від внутрішньобудинкової системи опалення. Просто організувати його, якщо для будинків система опалення виконана з поквартирними тепловими вводами. Досить встановити тепловий лічильник на такому введенні – і облік забезпечений. Але зазвичай подібні рішення вкрай рідко зустрічаються в будинках старої споруди. Можна, звичайно, встановити теплолічильники на всіх опалювальних приладах в квартирі, але навряд чи таке рішення можна вважати раціональним через дорожнечу і складність зняття показань.

 

Набагато простіше організувати поквартирний облік з використанням для цих цілей так званих приладів-розподільників теплоспоживання. Вони встановлюються на кожен опалювальний прилад в квартирі і показують, яку частку від загальнобудинкового теплоспоживання взяв на себе цей прилад опалення. Знаючи показання всіх приладів-розподільників та загальнобудинкове споживання тепла, не складно розподілити його між усіма квартирами будинку, тим більше що для цього розроблені спеціальні розрахункові комплекси, а показники можуть зчитуватися дистанційно. Подібні системи поквартирного обліку вже кілька десятиліть успішно застосовуються в ряді західних країн і показали свою високу ефективність і надійність. На жаль, такі системи поквартирного обліку теплоспоживання, не дивлячись на свою простоту і дешевизну, поки не отримали розвитку в нашій країні. Новим Законом відкриваються широкі можливості для застосування подібних систем поквартирного обліку теплоспоживання. Більш того, всі існуючі багатоквартирні житлові будинки протягом трьох років повинні бути обладнані тією чи іншою системою поквартирного обліку і регулювання. Це дозволить, починаючи з опалювального сезону 2020 року, кожному квартировласнику оплачувати своє реальне споживання тепла і впливати на його скорочення.

 

Разом з тим, крім теплоспоживання на опалення житлових приміщень (квартир) теплова енергія витрачається і на опалення місць загального призначення (під'їздів, ліфтових холів, сходових клітин тощо). Розподіл цих витрат здійснюється пропорційно площі квартир в будинку. В ідеалі, коли всі квартири в будинку обладнані засобами поквартирного обліку, це досить просто. Знаючи загальнобудинкове теплоспоживання і сумарне споживання тепла всіх квартир в будинку, зовсім не складно розподілити різницю, виходячи з опалювальної площі квартир будинку. Дещо складніше це зробити, коли засобами поквартирного обліку обладнана лише частина квартир в будинку. Відповідь на це має дати методика розподілу між споживачами обсягів спожитих в будівлі комунальних послуг. Методику зобов'язаний розробити і затвердити Мінрегіон. Зрозуміло, що вона буде враховувати ступінь оснащення будівлі системами поквартирного обліку і опалювальну площу квартир. Певною мірою це повинно стимулювати всіх квартировласників до обладнання своїх квартир відповідними засобами обліку. Тим більше, що сьогодні існує достатньо механізмів надання фінансової допомоги споживачам комунальних послуг на виконання енергозберігаючих заходів. Це і різні види співфінансування, і здешевлені кредити, і грантові кошти.

 

Закон України "Про комерційний облік комунальних послуг" упорядкував багато неясних питаннь, пов'язаних з розподілом оплати за спожиті енергоресурси населенням. Його реалізація повинна стати серйозним стимулом до початку масової термомодернізації існуючого житлового фонду та в кінцевому підсумку до істотної економії паливно-енергетичних ресурсів в масштабі всієї країни.